УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/6120/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.
Категорія 55 Доповідач Якухно О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Якухно О.М.,
суддів: Жигановської О.С.,
Косигіної Л.М.,
з секретарем судового
засідання Крижанівською М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Житомиргаз» про припинення незаконних дій, витребування майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Просила визнати незаконними дії відповідача, що виразилися в нарахуванні їй оплати за газопостачання в розмірі 50479,41 грн.. При цьому посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить жилий будинок по АДРЕСА_1. Вона сплачувала кошти за користування газом на підставі показників газового лічильника. 2.04.2013 року представники відповідача склали акт про зняття лічильника для перевірки та ремонту і встановили підмінний лічильник. Лічильник їй не повернутий і вона сплачувала по показниках підмінного лічильника, але з квитанції за березень 2013 року їй стало відомо про нарахування боргу в сумі 23147,48 грн.. Станом на 16.04.2013 року заборгованість зросла до 50479,44 грн.. У зв'язку з цим вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
До початку розгляду справи позивач уточнила вимоги і просила припинити незаконні дії Публічного акціонерного товариства «Житомиргаз» щодо нарахування їй сум за газопостачання в розмірі 50479,41 грн. та зобов'язати відповідача повернути їй лічильник газу.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки згідно акту від 2.04.2012 року та пояснень представника відповідача лічильник газу залишений як бай пас, а тому неможливо було встановити непридатність останнього 4.04.2012 року за його відсутності на місці експертизи та без дотримання правил демонтажу, упаковки і участі власника. Вона не могла знати про необхідність заміни газового лічильника 2.04.2012 року, на що посилається суд. Крім того, її не було повідомлено належним чином про визнання лічильника непридатним.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу і зазначив, що лічильник газу в дійсності не був знятий, а залишився як бай пас.
Представник відповідача заперечує у задоволенні скарги та пояснила, що висновок про непридатність лічильника зроблений без випробування останнього на підставі даних про його маркування та віднесення до промислових лічильників. Позивачу повідомлено про непридатність лічильника у відповіді на її заяву в листопаді 2012 року.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично лічильник газу не вибув з володіння позивача. Згідно виписки з особового рахунку споживача нарахування проводилося з певною часткою збільшення і доказів про встановлення іншого лічильника не наведено. Нарахування сум оплати проводилося у відповідності до п.16-1 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, з 2.04.2012 року по 28.02.2013 року по середньодобовому споживанню за аналогічний період попереднього року, а з 1.03.2013 року - по нормі за спожитий газ.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитися неможливо.
Доводи апелянта про те, що було встановлено інший лічильник газу не підтверджені іншими доказами і спростовуються записом у акті про те, що лічильник залишений як бай пас, з чим погодилися співвласник жилого будинку ОСОБА_4 та представник позивача в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що лічильник не вибув із володіння власника і використовувався як бай пас без обліку спожитого об"єму газу.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про витребування лічильника газу є обґрунтованим і не підлягає скасуванню.
Згідно із п.16-1 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, у разі коли лічильник газу, що перебуває у власності споживача, визнано в установленому порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту, розрахунки із споживачем здійснюються протягом двох місяців з дня письмового повідомлення газорозподільним підприємством споживачеві про визнання лічильника газу непридатним до експлуатації та ремонту відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців, а в подальшому - відповідно до встановлених норм споживання та вимог Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Судом встановлено, що позивач є споживачем газу і 2.04.2012 року представниками ПАТ «Житомиргаз» складено акт, згідно якого лічильник газу РЛ № 1081887 залишений як бай пас (а.с.4). Розрахунок за газ проведено згідно особового рахунку № 718489 з 2.04.2012 року по 28.02.2013 року по середньодобовому споживанню за аналогічний період попереднього року, а з 1.03.2013 року - по нормі за спожитий газ згідно норм споживання, встановлених постановою Кабінету Міністрів України» від 8 червня 1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».
В той же час, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що розрахунок об'єму і вартості спожитого газу між споживачем та ПАТ «Житомиргаз» проведено з 2.04.2012 року у відповідності до норм п.16-1 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246.
Суд вважав достатнім посилання в акті від 2.04.2012 року на вказівку про заміну РЛ на лічильник мембранного типу, як підставу для нарахування сум оплати за отримані послуги з газопостачання з 2.04.2012 року по середньодобовому споживанню і з 1.03.2013 року - по нормі за спожитий газ.
Однак, при цьому не було враховано, що розрахунок за вказаною нормою може бути проведений з дня письмового повідомлення газорозподільним підприємством споживачеві про визнання лічильника газу непридатним до експлуатації та ремонту.
Відповідачем надано суду довідку № 19100 від 4.04.2012 року, видану ОСОБА_5, про непридатність лічильника газу (а.с.42), без номеру її реєстрації в журналі вихідної кореспонденції та відмітки про вручення споживачу, а тому остання не може бути взята судом до уваги.
Докази про належне повідомлення споживача про визнання лічильника газу непридатним в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду скарги не надано.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку що даний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав, це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Звернення до суду з позовом у зв'язку з незгодою із нарахуванням заборгованості за природний газ шляхом припинення незаконних дій відповідача щодо нарахування відповідної суми, є різновидом претензії та не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав. Обставини, викладені ОСОБА_3 у позовній заяві щодо нарахування боргу та дій працівників ПАТ ''Житомиргаз", можуть бути викладені в якості заперечення у разі пред'явлення позову про стягнення заборгованості, який на даний час не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_3 в цій частині не підлягає задоволенню з підстав невідповідності обраного нею способу захисту порушеного права вимогам ст. 16 ЦК України. Тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Житомиргаз» про припинення незаконних дій та ухвалити нове - про відмову у задоволенні вимог в цій частині з інших підстав.
В решті вимог рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: