КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/13852/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Пашкіної С.А.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Назарчук Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача 1 - Усов О.О.
від позивача 2 - Кушнір В.М.
від відповідача - Бондарчук Д.М.
від прокурора - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом виконувача обов'язків прокурора м. Києва в інтересах
держави в особі:
1) Міністерства інфраструктури України
2)Державного територіально-галузевого об"єднання
"Південно- Західна залізниця"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 36858924,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року по справі №910/13852/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 28646570,23 грн. - основного боргу, 877878,71 грн. - пені, 1099785,61 грн. - 3% річних. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 68820,00 грн. Відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (виконавчий орган Київської міської ради), про відстрочення виконання рішення суду на один рік та про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення частково та прийняти нове, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 02.12.2013 року.
18 листопада 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору.
26 листопада 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про долучення додаткових доказів
29 листопада 2013 року від представника позивача 2, через відділ документального забезпечення суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
В судове засідання 02.12.2013 року з'явилися представники відповідача, позивача 1 та 2. Прокурор в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Беручи до уваги, що прокурор повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 157), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.
Представники позивача 1 та 2 в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність прокурора не заперечували.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року та прийняти нове, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, позивача 1 та 2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
31 серпня 2009 року між позивачем 2 (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №ПЗ/НРП-096096/НЮ про організацію перевезень пасажирів залізничним транспортом (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач замовляє, а Перевізник бере на себе зобов'язання надавати послуги з перевезень пасажирів залізничним транспортом на дільниці Троєщина - Київ-Петрівка на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором (далі - послуги).
Згідно з 1.5. Договору замовник на умовах даного договору оплачує послуги Перевізника.
Відповідно до п. 2.1.7. Договору Замовник зобов'язаний щомісячно до 5 числа підписувати та повертати Перевізнику підписані акти виконаних робіт.
Пунктом 3.1. Договору встановлена орієнтовна вартість послуг за цим договором за рік, яка складає 21776900,00 грн. у тому числі ПДВ. Сума договору може коригуватися в залежності від фактично понесених витрат перевізника на підставі додаткових угод, підписаних до цього договору.
Згідно з п. 3.3. Договору оплата послуг Замовником проводиться після підписання акту виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним.
Як вбачається матеріалів справи, на виконання умов Договору, в грудні 2011 року - жовтні 2012 року позивач 2 надав відповідачу послуги з перевезення пасажирів.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, в наслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 28646576,23 грн., що не заперечується відповідачем.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 509 Цивільного кодексу України та 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 915 ЦК України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.
Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
Згідно зі ст. 916 ЦК України За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускаються.
Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28646576,23 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п.7.6 Договору у разі порушення строків оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені та 3% річних, які складено арифметично правильно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Твердження апелянта щодо відстрочення виконання судового рішення в зв'язку з складним фінансовим становищем, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів неможливості виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також винятковості обставин. Крім того, зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду.
Також, перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір" № 3674- VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить прийняти постанову, якою частково скасувати рішення суду першої інстанції.
В той же час, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 34410,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29269 від 01.10.2013 року.
Враховуючи вищевикладене, сплаті підлягає судовий збір в розмірі 8777,79 грн. за вимогу майнового характеру.
Беручи до уваги, що апелянтом сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути Комунальному підприємству "Київпастранс" надмірно сплачений судовий збір.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Київпастранс" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року по справі № 910/13852/13 - без змін.
Повернути Комунальному підприємству "Київпастранс" з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 25632,21 грн. за подання апеляційної скарги, згідно з платіжним дорученням №29269 від 01.10.2013 року .
Матеріали справи №910/13852/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.А. Пашкіна
Н.Ф. Калатай
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2013 року