УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/3204/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.
Категорія 39 Доповідач Якухно О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Якухно О.М.
суддів Жигановської О.С.,
Кочетова Л.Г.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року, -
встановила:
В липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. Просив визнати, що розповсюджена інформація у доповіді ОСОБА_4 на сесії селищної ради, яка відбулася 19.03.2013 року, та на зборах жителів смт.Озерне не відповідає дійсності, шкодить його діловій репутації та наносить шкоду інтересам, а також принижує честь і гідність, зобов`язати відповідача навести спростування вказаної інформації шляхом принесення вибачення перед ним на сесії Новогуйвинської селищної ради та на зборах жителів смт.Озерне за поширення недостовірної інформації, а також за поширення інформації особистого характеру без згоди фізичної особи стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 14 400 грн. і судові витрати.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та постановити нове рішення - про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір. Зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що суд неправильно застосував норми ст.ст. 60, 62 ЦПК України та не дав належної оцінки пред'явленим доказам.
Апелянт підтримав апеляційну скаргу і на запитання суду пояснив, що інформація, на яку посилалася відповідач у своєму виступі, дійсно була викладена у офіційних листах, але не підтверджена у процесі її перевірки компетентними органами. Погодився з тим, що його родичам виділялися земельні ділянки і що він працював раніше на території, де розташоване ТОВ «Глобус».
У прохальній частині позовної заяви (а.с.11) ОСОБА_3 не зазначив, які конкретно відомості не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
В ході апеляційного розгляду колегією суддів з'ясовано у позивача, що він вважає недостовірною інформацією наступні висловлювання : виявлені фінансовою інспекцією в Житомирській області фінансові порушення в Новогуйвинській селищній раді на суму 2281400 грн.; нецільове використання бюджетних коштів та збільшення субвенцій з державного бюджету Комунального підприємства «Озерне»; щодо відкриття кримінальної справи відносно нього за отримання премії по підробленим документам; виділення 8 земельних ділянок йому та його родині; його попередню роботу в ТОВ «Глобус»; недоотримання бюджетом селищної ради коштів за реалізовані земельні ділянки, нецільове використання бюджетних коштів та факту підвищення вартості виконаних робіт; встановлення тарифу на опалення в сумі 5,13 грн. за 1 кв.м тільки на період опалювального сезону; повернення ним коштів в сумі 3 млн. грн. до бюджету.
Відповідач та її представник заперечують у задоволенні скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є Новогуйвинським селищним головою, а відповідач - депутатом Новогуйвинської селищної ради.
Під час виступу на сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району 19 березня 2013 року остання піддала критиці діяльність ОСОБА_3 на посаді селищного голови, посилаючись на акти перевірки, відповіді та листи державних органів, що вбачається з доданої копії виступу депутата ОСОБА_4 (а.с.12-14) та інших матеріалів справи (а.с.57-61, 64, 69-79, 81-86, 89-92, 94-98, 112-117, 120-126, 133-147, 156-162).
У відповідності до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтями 297 та 299 ЦК України також гарантовано право на повагу до гідності та честі особи і на недоторканість його ділової репутації.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого
немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст.280 ЦК України).
За змістом ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
У роз'ясненнях, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що позивач є публічною особою, оскільки обіймає посаду Новогуйвинського селищного голови ради Житомирського району.
У відповідності до Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або)користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). При цьому зазначені діячі та особи неповинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремо пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
За нормою ст.30 Закону України «Про статус депутатів місцевої ради» депутат місцевої ради не несе відповідальності за виступи на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Відповідач, як депутат Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, піддала критиці діяльність селищного голови з посиланням на відповідні документи державних органів, органів місцевого самоврядування, достовірність яких не зобов'язана перевіряти.
Інша інформація щодо попередньої роботи позивача та повернення коштів до бюджету не принижує будь-яким чином ділову репутацію, честь та гідність останнього, не порушує особисті немайнові права та не завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_3.
Посилання позивача на те, що відповідач, як депутат і голова бюджетної комісії повинна була знати про подальші рішення органів прокуратури за наслідками перевірок контрольно-ревізійного управління, скасування постанов про порушення кримінальних справ, є лише припущенням з огляду на те, що даних про направлення на її адресу зазначених документів не має. При цьому суд враховує і норму ст.30 Закону України «Про інформацію», якою виключається відповідальність особи в разі спростування інформації, викладеної у офіційних джерелах.
Не може братися до уваги при розгляді зазначеного спору у якості доказу неправомірності дій відповідача і постанова Житомирського районного суду від 7.05.2013 року про поновлення позивача на посаді голови Новогуйвинської сільської ради, оскільки суд дійшов такого висновку лише з підстав порушення процедури прийняття рішення про звільнення, а не дій відповідача.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає відсутніми факти, які б доводили, що зазначений вище виступ мотивований цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. З урахуванням викладеного, відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди.
Прийнявши до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач діяла правомірно і не порушила права позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді