Лутугинський районний суд Луганської області

Справа № 416/2918/13-ц

Провадження № 2/416/1155/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Бескровного Я.В.

при секретарі Степаненко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фабричненського СКП «Фабжилсервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших сум, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначав, що він з 05.03.2012 року по 26.04.2013 року перебував з відповідачем у трудових відносинах. 26 квітня 2013 року звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідач, не дивлячись на неодноразові вимоги, не здійснив з ним повного розрахунку при звільнені.

Також, посилаючись на укладений з відповідачем договір оренди автомобіля з послугами водія, яку він оказував, просив стягнути з відповідача невиплачену йому при звільненні суму заробітної плати та відпускних у сумі 4089 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13402,29 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Представник позивача та позивач у суді просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає заявлені вимоги безпідставними.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що позивач працював на підприємстві відповідача з ним укладався договір оренди автомобілю.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд встановив, що з 05.03.2012 року по 26.04.2013 року позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах на посаді оператора насосних свердловин на пів ставки, і цей факт сторонами не оспорюється. 26 квітня 2013 року позивач звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідач, не дивлячись на неодноразові вимоги, не здійснив з ним повного розрахунку при звільнені. Суд вважає, що саме з вини відповідача з позивачем не був проведений розрахунок при його звільненні, а саме не була виплачена заробітна плата за 26 днів квітня 2013р. при звільненні у розмірі 681,63 грн., а тому відповідач повинен нести відповідно до ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку у виплаті належних звільненому працівникові сум.

У п.20, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що якщо працівникові не були виплачені належні йому платежі при звільненні, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки розмір середньоденної заробітної плати позивача на зазначеному підприємстві складає 25,352 грн.(а.с.46).

Судом проведений кінцевий розрахунок, який необхідно сплатити, враховуючи кожен день затримки - 187 дн. х 25,352грн.= 3980,26 грн. (по день змінення позовних вимог). Також на користь позивача повинні буті стягнуті сума відпускних 659,15 грн. та сума заборгованості по заробітній платі за квітень 2013р. у сумі 681,63 грн., а разом 5321,22 грн., без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Також позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення на його користь сум за надання підприємству послуг з оренди його особистого автомобілю та послуг водія. Враховуючи, що позивачем суду не надано, відповідно до ст.60 ЦПК України, доказів укладення такого договору, його оригіналу суду не представлено, штатний розпис підприємства не передбачав посади водія, і представник відповідача заперечував існування такого договору на підприємстві, то до пояснень свідка в цій частині суд ставиться критично і вважає, що у задоволенні позовних вимог, в цій частині, слід відмовити.

Також суд вважає необхідним відмовити позивачеві й у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено її спричинення, як то передбачено ст.23 та 1167 ЦК України. Посилання позивача на причинний зв'язок між невиплатою заробітної плати та його захворюванням з 11 по 26.06.2013р. та лікуванням дітей є безпідставним, оскільки такий зв'язок не доведено.

Отже суд вважає необхідним позов задовольнити частково, також стягнувши на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фабричненського сільського комунального підприємства «Фабжилсервіс» на користь ОСОБА_1 5321,22 грн.

Стягнути з Фабричненського сільського комунального підприємства «Фабжилсервіс» на користь держави судові витрати 229,4 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :