Справа № 2-1628/11

Провадження № 2/261/1527/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 25 листопада 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Владимирська І.М., при секретарі Шашковій Ю.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач була зареєстрована і проживала з 1991 року за адресою: АДРЕСА_1. По сусідству з нею за адресою: АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_6, догляд за якою стала здійснювати позивач. ОСОБА_6. на праві власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Агентством з приватизації ВО «Донецьквугілля» від 03.12.1993 року. 13.12.2000 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким належну їй на праві власності вищезазначену квартиру, заповіла позивачеві. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 13.12.2000 року, реєстр № 1432. 30 січня 2001р. позивач зареєструвалась на постійне місце проживання в квартиру до ОСОБА_6 з та продовжувала допомагати ОСОБА_6 у веденні домашнього господарства і здійснювала за нею догляд. У лютому 2004 року в квартирі у ОСОБА_6 з'явився ОСОБА_9, набагато молодший за віком від ОСОБА_6 Який перестав пускати позивача в квартиру. У лютому 2011 року позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 в Петровском районі м. Донецька. В нотаріальній конторі позивачу стало відомо, що 19 січня 2011р. приватним нотаріусом ОСОБА_13, за реєстром № 39-41 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6, яким остання належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 Заповіт від імені ОСОБА_10 було підписано ОСОБА_11 Даний заповіт позивач вважає недійсним, оскільки особисто ОСОБА_6 заповіт не підписувала. Заповіт було посвідчено нотаріусом за 2 дні до смерті, в період хвороби ОСОБА_6 З 19 січня 2010 ОСОБА_6 спостерігалася в поліклініці № 2 ЦМЛ № 14 Петровського району м. Донецька з приводу атеросклерозу Ш ст., хронічної судинної мозкової недостатності Ш ст. з артеріальною гіпертензією 1 ст., ІХС: атеросклеротичного кардіосклерозу, недостатності 2 ст., деформуючого остеоартрозу нижніх кінцівок. Останній місяць до смерті стан здоров'я ОСОБА_6 різко погіршився: вона не підіймалась з ліжка, не впізнавала оточуючих, сама себе не обслуговувала. Тому позивач вважає, що в силу свого хворобливого стану, в момент підписання та посвідчення заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не керувала своїми вчинками, тому її заповіт від 19 січня 2011р. слід визнати недійсним з підстав ст.ст. 225, 1257 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, пославшись у їх обгрунтування на обставини, викладені в

позові та на висновок судово-психіатричної експертизи, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона тривалий час спілкувалась с ОСОБА_6, за якою здійснювала догляд, остання була в здоровому розумі та пам»яті. В день посвідчення заповіту ОСОБА_6 сама прийняла рішення про необхідність складання заповіту і підтвердила це в присутності нотаріуса. Вважає, що на час складання заповіту ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні, посилаючись на показання свідків, вважала висновок, викладений в акті додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи безпідставним, не аргументованим та суперечливим, а тому вказаний акт не може бути визнаний у якості належного доказу, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила висновки, зроблені судово-психіатричною експертизою,вказавши, що експертиза проведена з дотриманням усіх норм чинного законодавства та зроблені висновки відповідають усім вимогам міжнародних стандартів; показання свідків, які були надані в розпорядження експертів, з медичної точки зору не достовірні, оскільки не підтверджені медичною документацією, ніяких протиріч висновок не містить.

Суд, вислухавши позивача, відповідача та їх представників, експерта, проаналізувавши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, набуває висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.35).

У відповідності до заповіту, посвідченого 19 січня 2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13, за реєстром № 39-41 (а.с.41) ОСОБА_6 заповіла все належне їй на праві власності майно ОСОБА_3

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що

волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд за клопотанням однієї із сторін призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК).

Для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Згідно довідки про причину смерті №840 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, причина смерті: хронічна судинно-мозкова недостатність Ш ст.., церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією(а.с.45).

Згідно амбулаторної картки ОСОБА_6 19.01.2011 року ОСОБА_6 останній раз була оглянута дільничим терапевтом, яким виконано запис: хвора не ходить через слабкість, загальмована, скарги на головний біль, запаморочення, шум у голові, набряки на ногах.

Згідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 209а/338а від 07.05/18.06.2013 року ОСОБА_6 на час укладання заповіту 19 січня 2011 року виявляла розлад свідомості за типом оглушення внаслідок важкого соматичного стану, не могла розуміти своїх дій та керувати ними.

Відповідно до роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 року №9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобовязаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Позивач обґрунтовувала позов тим, що внаслідок незадовільного стану здоров»я у звязку з загальним захворюванням ОСОБА_6 на момент складання заповіту 19 січня 2011року не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

Проаналізувавши надані докази, вислухавши експерта, суд встановив, що висновки експертизи підтверджуються об»єктивними даними з наданих медичних документів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам (у тому числі відповідачу) були роз»яснені їх права та обов»язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на

підтвердження своїх доводів або заперечень, сторонам (у тому числі відповідачу) були надані всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання, разом з тим відповідач та його представники в судовому засіданні заявили, що ніяких клопотань щодо виклику свідків та доказів не мають та не заперечували проти закінчення дослідження доказів.

Оскільки в судовому засіданні не було заявлено клопотань про виклик свідків, посилання представника відповідача на показання свідків, які не були допитані в судовому засіданні, є не доречними і не можуть бути прийняті судом до уваги.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач довела факт знаходження заповідача в момент складання заповіту 19 січня 2011року у такому психічному стані, який давав би підставу припустити, що вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 225, 1257 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009 року №9, ст. 5-8, 10-15, 60, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Визнати заповіт від 19 січня 2011р., укладений від імені ОСОБА_6, та зареєстрований приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13, за реєстром № 39-41, згідно якого ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_3, недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М.Владимирська