Провадження по справі № 2/260/982/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді Данилюк О.С.,

при секретарі Гефтер П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про виселення з предмету іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про виселення з предмету іпотеки, в обґрунтування якого зазначив наступне. Так, 08 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту за № 150/3-765. Згідно цього договору позивач видав, а ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 80 000 доларів СІІІА з датою повного повернення кредиту - 7 січня 2023 року. Крім того, 08 червня 2007 року між Акціонерним-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір за № 150/5-4216, посвідчений 08.06.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1538, відповідно до якого було забезпечено виконання іпотекодавцем (позичальником) зобов'язань у повному обсязі перед іпотекодержателем (кредитодавцем), що випливають із вищезазначеного Договору кредиту. Предметом іпотеки було нерухоме майно іпотекодавця, а саме: житлова трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Того ж дня був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек. Втім, у порушення умов Кредитного договору позичальником не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відповідні відсотки. Крім того, ОСОБА_1 зареєстрував неповнолітню ОСОБА_3 в предметі іпотеки. При цьому зазначили, що на момент укладення договору іпотеки крім позичальника інших зареєстрованих осіб у заставній квартирі не було, в подальшому банк, як іпотекодержатель за законом, згоди іпотекодавцю ОСОБА_1 на реєстрацію інших осіб не надавав. Вважають, що реєстрацію місця мешкання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та дружини в іпотечній квартирі позичальник зробив навмисно. Станом на дату видачі кредиту банку не відомо, де була зареєстрована донька позичальника, при цьому його дружина ОСОБА_2 була зареєстрована у м. Шахтарську Донецької області. Донька та дружина у заставній квартирі зареєструвались 11.03.2009 року, як тільки почалась з'являтися заборгованість по сплаті кредиту. Враховуючи довгостроковий характер порушення з боку позичальника виконання кредитних зобов'язань, банк на підставі кредитного договору направив позичальнику повідомлення, після чого направив вимогу про виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором достроково в повному обсязі, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та пені. Але позичальник знову проігнорував вимоги банку, у зв'язку з чим банком, як іпотекодержателем, у порядку, встановленому законодавством України, було реалізовано право на здійснення виконавчого напису нотаріуса на підставі договору іпотеки від 08.06.2007 року за № 150/5-4216, який був укладений як забезпечення виконання кредитного договору. Після чого, 20.07.2012 року Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» направило до ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку для примусового виконання за місцем знаходження заставного майна боржника виконавчий напис нотаріуса, вчинений 11.07.2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 643, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житлову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Постановою державного виконавця відділу ДВС Гензьорою І.В. 20.07.2012 року було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк на самостійне виконання виконавчого документа. Виконавчий напис в наданий на самостійне виконання строк боржником не виконано. З цього приводу старшим державним виконавцем відділу ДВС Вільголенко С.В. 04.10.2012 року було проведено опис й арешт заставного нерухомого майна боржника для наступної його реалізації. Однак, на теперішній час відповідачі продовжують чинити перешкоди, добровільно на виконання вимоги банку не виселяються та не мають наміру виконувати вимоги законодавства про виселення на вимогу іпотекодержателя, чим перешкоджають позивачу реалізовувати свої права. Тому, 09.08.2012 року відповідно до вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», ст.109 Житлового кодексу України банком були направлені вимоги іпотекодавцю про добровільне виселення всіх мешканців протягом 30 денного строку з дня отримання вимоги, які залишилися поза увагою ОСОБА_1 Просили примусово виселити з предмету іпотеки відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів на їх користь судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Представник позивача за довіреністю Вожов В.І. у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі, при цьому проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Зазначив, що посилання органа опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради на обов'язковість попередньої згоди з органами опіки та піклування є незаконними та необґрунтованими з приводу того, що жодна з норм законів України не містять права чи обов'язку будь-кого отримувати попередню згоди органу опіку та піклування при вирішенні питання про виселення з предмету іпотеки, так як прийняття рішення судом про виселення з предмету іпотеки не є правочином щодо нерухомого майна. Надавши незгоду на задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» по виселенню з предмету іпотеки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посадові особи Органу опіки та піклування Ленінської районної і місті Донецьку Ради, перевищили службові повноваження, надані їм відповідно до Рішення Донецької міської ради від 21.02.2007 року за № 8/62, тобто умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав, а саме заборонили суду виселити відповідачів з предмету іпотеки, маючи при цьому лише повноваження надавати або не надавати дозволи щодо відчуження нерухомого майна. Крім того, зазначив, що відповідно до п. 2.4.7. Договору Іпотеки № 150/5-4216 від 08.06.2007 року у разі виникнення у банка права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, з приводу чого ОСОБА_1 банком була направлена вимога про добровільне його виселення та виселення всіх мешканців. Крім цього, згідно п. 6.2. Договору іпотеки № 150/5-4216 від 08.06.2007 року усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованими листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Вважає, що позивачем були виконані вимоги, передбачені змістом Договору іпотеки. Датою отримання такого повідомлення вважає 11.09.2012 року, тобто дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. В подальшому просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток з повідомленням, які повернулися на адрес суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що розцінюється судом як небажання відповідачів з'явитися до поштового відділення для отримання повістки, тобто як своєчасне повідомлення останніх про день слухання справи. Про причини неявки в судове засідання на призначену дату відповідачі суд не повідомили, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність. Таким чином, судом було виконано вимоги ст. ст. 74-76 ЦПК України, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку за довіреністю Вільголенко С.В. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради Дегтяренко Н.С. у судове засідання також не з'явилася, надали суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Також надали до суду рішення органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку від 10.07.2013 року № 259 «Про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де право користування має малолітня дитина», оскільки родина ОСОБА_1 іншого житла та майна не має, а відповідно ст. 177 СК України дозвіл органу опіки та піклування надається в разі гарантування збереження права на житло, яке просили врахувати судом при винесенні рішення у даній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 08 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 150/3-765 (а.с. 8-11).

Згідно п. 1.1 умов кредитного договору позивач видав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 61 750 доларів США з датою повного повернення кредиту 7 січня 2023 року (а.с.8).

Крім того, 08 червня 2007 року між Акціонерним-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір за № 150/5-4216, посвідчений 08.06.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1538 (а.с. 12-16).

Відповідно до п.п. 1.1. умов зазначеного договору предметом цього договору є передача іпотекодавцями іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, а саме: житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Того ж дня був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек (а.с. 17,18).

Суд зазначає, що правовідносини сторін, які виникли за укладеним договором іпотеки регулюються, окрім норм Цивільного Кодексу України, спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (Частина статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3273-IV (3273-15) від 22.12.2005) У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Судом встановлено, що згідно довідки, наданої Ленінським РВ у м. Донецьку ГУ ДМС України в Донецькій області від 11.12.2012 року, вих. № 11/1115277, за даними КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька за адресою АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 36).

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору.

Втім, у порушення умов кредитного договору позичальником не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відповідні відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно ч. 1 ст. 35 та п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Враховуючи довгостроковий характер порушення з боку позичальника виконання кредитних зобов'язань, позивач на підставі наведеного у рішенні кредитного договору направив позичальнику повідомлення, після чого направив вимогу про виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором достроково в повному обсязі, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та пені (а.с. 22-24).

Втім, відповідач проігнорував вимоги позивача та з'явився до поштового відділення для отримання повістки з повідомленням, які повернулися на адресу позивача з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

13.04.2012 року позивачем було надіслано відповідачу письмове попередження за № 19.1-10/96-4847 та за № 19.1-10/96-4848 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 25-28).

Втім, відповідач знову проігнорував вимоги позивача та не з'явився до поштового відділення для отримання листів з повідомленням, які повернулися на адресу позивача з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

У зв'язку з цим банком як іпотекодержателем було реалізовано право на здійснення виконавчого напису та приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» 11.07.2012 року для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» було видано виконавчий напис, за реєстровим № 643, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житлову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 (а.с. 29).

20.07.2012 року державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку Гензьорою І.В. було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом та надано боржнику строк на самостійне виконання виконавчого документа (а.с. 30).

Втім, вимога самостійного виконання виконавчого документа відповідачем було знову проігнорована.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом також встановлено, що 09.08.2012 року відповідно до вищенаведених вимог закону позивачем були направлені вимоги іпотекодавцю про добровільне виселення всіх мешканців протягом 30 денного строку з дня отримання вимоги, які залишилися поза увагою ОСОБА_1, оскільки він знову не з'явився до поштового відділення для отримання листа з повідомленням, який повернувся на адресу позивача з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 31-33).

В свою чергу, під час примусового викання виконавчого напису нотаріуса 27.09.2013 року державним виконавцем Вільголенко С.В. було складено акт у присутності свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та представника банку ОСОБА_9, яким встановлено, що виходом за адресою: АДРЕСА_1 не надалось можливим потрапити до житлового приміщення, оскільки двері ніхто не відчинив. Зі слів сусіда з АДРЕСА_2 - ОСОБА_8 в кв. АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 разом зі своєю сім'ю, дружиною та донькою.

Таким чином, суд приходить до висновків, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають у спірному житловому приміщенні без законних на те підстав, добровільно відповідачі не звільняють житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги позивача, тому вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 109 Житлового кодексу України, ст. ст. 12, 33, 35, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» №898-ІV від 5 червня 2003 року, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про виселення з предмету іпотеки, - задовольнити у повному обсязі.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення у 10-ти денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: