Провадження по справі № 2/260/1630/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді Данилюк О.С.,
при секретарі Гефтер П.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПЕР ПРАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ «КУПЕР ПРАЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним. Так, 16 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PL1-100/093/2007, відповідно до умов якого останньому були надані грошові кошти в розмірі 27 500 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% за кожен календарний місяць користування кредитом, строком повернення до 17 травня 2010 року. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії Кредитного договору. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 10.07.2013 року має заборгованість - 52 613,98 грн., яка складається з наступного: 48 461,27 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 615,70 грн. - пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків; 3537,01 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами. 04.02.2011 року між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М Факторинг» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір факторингу № 04022011. згідно з вказаним договором Банк передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М Факторинг» прийняло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі й за договором між банком та ОСОБА_1 Відповідно до п. 4 Протоколу № 7 від 22.04.2011 року загальних зборів ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М Факторинг» останнє змінило найменування на ТОВ «КУПЕР ПРАЙС». Отже, позивач є правонаступником усіх прав та обов»язків ТОВ ««Фінансова компанія «Дельта М Факторинг» та саме до ТОВ «КУПЕР ПРАЙС» переходить право вимагати від боржника повного, належного та реального виконання обов»язків за кредитним договором. Просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № PL1-100/093/2007 в розмірі 52 613,98 грн. та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд застосувати до правовідносин, які склалися між сторонами, позовну давність.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, проаналізувавши надані докази, вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПЕР ПРАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії кредитної заявки позичальника від 16 травня 2007 року (а.с. 21) ОСОБА_1 отримав строковий кредит у сумі 27 500,00 грн. на строк до 17 травня 2010 року включно з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 3% за кожен календарний місяць користування кредитом
Відповідно до пунктів 1.1., 1.1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит в розмірі та валюті шляхом відкриття позичальнику позичкового рахунку, де обліковується заборгованість позичальника за кредитом.
Відповідно до п. 4 Кредитного договору погашення суми заборгованості та нарахованих процентів здійснюється рівними частинами (ануітетні платежі) на протязі всього строку дії Кредитного договору. Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 262,00 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частинами суми кредиту, що підлягають сплаті щомісячно.
Крім того, в судовому засідання встановлено, що 04 лютого 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельта М.Факторинг» відповідно до положень ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір факторингу № 040220011, відповідно до умов якого Банк передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М.Факторинг» прийняло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку до договору факторингу (а.с. 6-12).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з п. 4 Протоколу № 7 від 22.04.2011 року Загальних зборів ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М.Факторинг», останнє змінило найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М.Факторинг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КУПЕР ПРАЙС».
Таким чином, позивач ТОВ «КУПЕР ПРАЙС» є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Фінансова компанія «Дельта М.Факторинг», що також підтверджується копією Статуту (а.с. 41-44).
Відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у строк, встановлений договором. Боржник зобов'язаний виконати своє зобов'язання, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що станом на 10.07.2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 613,98 грн., яка складається з наступного: 48 461,27 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 615,70 грн. - пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків; 3537,01 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами (а.с. 3-4, 26).
За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, чим порушив умови взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. При цьому захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом даний строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних правовідносин, де відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В даному випадку, суд вважає, що перебіг позовної давності починається з 17.05.2010 року, тобто з настанням кінцевого строку повернення споживчого кредиту, коли позивач і довідався про порушення свого права на отримання боргу, який відповідно до вимог ст. 259 ЦК України закінчився у травні 2013 року.
Між тим, до суду з вимогою про стягнення боргу позивач звернувся лише 17.07.2013 року, що вбачається зі о штампу пошти на конверті, що надійшов з позовною заявою до суду.
Відповідно п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, пені, тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких договорів про реструктуризацію заборгованості або про збільшення строку позовної давності між сторонами не укладалось, відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачувалась.
Крім того, судом не знайдено підстав для поновлення або продовження позовного строку, до того ж позивачем не надано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду і ним втрачено право на вчинення процесуальної дії, що є підставою для відмови у позові.
Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи суд вважає за необхідне в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПЕР ПРАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
На підставі ст.ст. 256, 257, 259, 261 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПЕР ПРАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: