ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
20.12.06 |
Справа №5/96-06. |
За позовом Прокурора м. Ромни в інтересах держави в особі Роменської міської ради
До відповідачів: 1. Приватного підприємства “Ромнитепло”;
2. Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”
Про визнання договору недійсним
Суддя ЛИХОВИД б.і.
За участю представників сторін:
Від позивача не з’явився
Від відповідачів: 1. не з’явився
Від 3-ї особи 2. Костенко О.В. дов. № 332 від 26.09.2005 року.
Прокурор не з’явився
СУТЬ СПОРУ: Прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки від 20.04.2004 року, укладеного між Роменською міською радою (іпотекодавець), ПП "Ромнитепло" та АТ "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель) на підставі рішення Роменської міської ради від 8.04.04р. “Про передачу в іпотеку майна Роменської міської ради”, згідно з яким позивач виступив майновим поручителем виконання ПП "Ромнитепло" зобов’язань за кредитним договором від 20.04.04р. № 04/6, укладеним між відповідачами. На виконання умов договору іпотеки позивач передав в іпотеку котельню, яка розташована за адресою: м. Ромни, вул. Пушкіна, 9.
Другий відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує. посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності, котельня, яка є предметом оспорюваного договору є об’єктом права комунальної власності і належить територіальній громаді м. Ромни. Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України “Про іпотеку” предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об’єктом комунальної власності після отримання згоди органу місцевого самоврядування. Другий відповідач також зазначає, що згоду про передачу майна в іпотеку було отримано на підставі рішення Роменської міської ради від 8.04.04р.
Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає в зв’язку з необгрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до кредитної угоди № 04/6 від 20.04.2004 року ПП “Ромнитепло” був наданий кредит в сумі 195000,00 гривень. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитного угодою позивачем та другим відповідачем був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Ганзя О.Б. 20.04.2004 року за реєстровим № 1318.
На виконання зазначеного договору другому відповідачеві передано в заставу (іпотеку) нерухоме майно, а саме котельня, площею 729,8 м2, що знаходиться за адресою: м. Ромни, вул. Пушкіна, 9 з обладнанням.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого 13.01.2003р. виконкомом Роменської міської Ради (в справі) вищевказане майно належить територіальній громаді м. Ромни в oco6i Роменської міської Ради.
Як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, що договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 14 Закону України “Про іпотеку”, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством забороняється передача в іпотеку об’єктів права державної власності.
Прокурор також зазначає, що на підставі протесту прокурора м. Ромни, рішення Роменської міської ради від 8.04.04р. “Про передачу в іпотеку майна Роменської міської ради” було скасоване.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покла дається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випад ках, визначених законом. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про проку ратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до госпо дарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2. ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі - рі шення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкрет ному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підста ві якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушен ня матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійс нювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держа ви можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
При цьому необхідно зазначити, що за вказаними приписами господарського процесуального кодексу України, на прокурора покладено зобов’язання, самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовувати необхідність їх захисту в суді.
Проте, як вбачається з матеріалів справи ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи прокурором не подано відомостей в обґрунтування звернення до суду з позовом, в зв’язку з чим господарський суд залишає позов без розгляду відповідно до п. 1 ст. 81 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ст. 81 та ст.86 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Позов прокурора м. Ромни в інтересах держави в особі Роменської міської ради залишити без розгляду.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД