НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0427/7622/2012
№ 2/183/902/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.11.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
секретаря Тен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування свого позову зазначила, що відповідач - її колишній чоловік, шлюб з яким було розірвано 25.11.2009 року. 24 лютого 2005 року їх родині була надана службова двокімнатна квартира АДРЕСА_1, однак в серпні 2009 року відповідач виїхав із зазначеної квартири, забравши свої речі. З того часу відповідач не проживає у зазначеній квартирі, на підтвердження чого Гвардійською селищною радою був складений акт від 04.09.2012 року.
Крім того, відповідач не оплачує комунальні послуги.
На підставі вищезазначеного, посилаючись на ст. 64, 71, 72, 123 ЖК України, просила визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що він понад встановлений законом строк без поважних причин не проживає у спірному приміщенні.
ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить вселити його в квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування свого позову зазначив, що з відповідачем з 14.10.2004 року по 16.10.2009 року перебував у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
24.02.2005 року їх родині була надана службова двокімнатна квартира АДРЕСА_1 в якій вони мешкали до 2009 року.
В серпні 2009 року між подружжям погіршились стосунки, у зв'язку з чим він вимушений був піти з дому. Тимчасово мешкав у військовій казармі, а повернувшись, не зміг потрапити до квартири, бо в ній були змінені замки. На неодноразові прохання передати йому ключі ОСОБА_1 не реагувала, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду.
Посилаючись на ст.64-72 ЖК України, просив суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали первісні позовні вимоги, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, зустрічний позов не визнали. При цьому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що обставини, викладені відповідачем у зустрічному позові не підтверджені належними доказами. Відповідач за первісним позовом виїхав добровільно, забравши свої речі. Замки ОСОБА_1 дійсно змінила, однак зробила це через те, що замок, будучі механізмом, зламався. Факт не проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі підтверджений наявними у справі письмовими доказами. Крім того, відповідач не сплачує комунальні послуги, в той час, як це робить ОСОБА_1 А тому, на їх думку, ОСОБА_4 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Просили задовольнити первісний позов і відмовити повністю у зустрічному.
В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_3 підтримала зустрічні позовні вимоги, проти первісного позову заперечувала, мотивуючи свою позицію обставинами, викладеними у зустрічній позовній заяві. При цьому зазначила, що остаточно виселятись із зазначеної квартири ОСОБА_4 наміру не мав, оскільки іншого житла він не має. Він не зміг попасти в квартиру, оскільки там були змінені замки. Не проживав у спірній квартирі, оскільки не мав фізичної можливості туди потрапити. Комунальні послуги він не оплачував, оскільки він ними не користувався. ОСОБА_4 дійсно певний час не мешкав у спірній квартирі, та вимушений був переїхати у зв'язку з тим, що погіршились стосунки з відповідачкою, і вона стала перешкоджати йому в користуванні зазначеною квартирою. Інтересу до спірної квартири він не втратив, що доводиться, зокрема, тим що він заперечує проти первісного позову та звернувся із зустрічним позовом до суду.
У нього відсутні ключі від квартири, іншого житла, яке б належало йому на праві власності чи виділялося в користування, він не має, тому значиться зареєстрованим у АДРЕСА_2. Просила суд задовольнити зустрічний позов, в задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Представник Гвардійської КЕЧ в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просили розглянути справу згідно чинного законодавства (а.с. 20, 29).
Суд, вислухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Наданою до суду копією ордеру № 21 від 24.02.2005 року стверджується, що ОСОБА_4 на сім'ю з 2 чоловік була виділена квартира за АДРЕСА_1 (а.с. 3).
На даний час сторони зареєстровані у квартирі за АДРЕСА_1, що підтверджується копіями їх паспортів та відповідними довідками (а.с.4-5, 12-об, 16-17).
25.11.2009 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.6).
Згідно акту перевірки житлових умов від 04.10.2012 року ОСОБА_4, будучи зареєстрованим у квартирі за АДРЕСА_1
Новомосковського району Дніпропетровської області, з серпня 2009 року в ній не мешкає та не сплачує комунальні платежі (а.с.7).
У відповідності до ч.1 ст. 71 ЖК України, на яку позивач посилається, як на підставу свого позову, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення потягом шести місяців.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а ч.3 ст. 64 ЖК України визначає, що якщо особи, зазначені у ч.2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права та обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
У відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строк, провадиться в судовому порядку.
При вирішенні спору суд враховує пояснення позивача та її представника про те, що ОСОБА_4 не мешкає у спірній квартирі, всі комунальні послуги оплачує ОСОБА_1
Зазначені обставини не заперечувались і самим представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3
Однак, в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України позивачем за первісним позовом не доведено в судовому засіданні, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 не мешкає у спірній квартирі з 2009 року без поважних причин.
Факт того, що на момент розгляду справи ОСОБА_4 не мешкає у спірній квартирі, представником відповідача не заперечувався.
Однак, сама позивач ОСОБА_1 не заперечувала в судовому засіданні той факт, що вона змінила замки, однак її посилання на те, що вона змінила їх через поломку, не можуть бути прийняті судом, оскільки нею не надано доказів того, що вона намагалась передати відповідачу ОСОБА_4 ключі від нового замка.
Доказів того, що відповідач має інше житло, суду не надано, як не надано доказів і того, що він має постійне місце проживання, відмінне, від місця реєстрації, що свідчило б про втрату ним інтересу до спірної квартири.
Копія акту перевірки житлових умов від 04.09.2012 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 не мешкає у спірній квартирі з серпня 2009 року, а також не сплачує комунальні платежі (а.с.7) оцінюється судом критично, оскільки особи, які його складали та підписували не є постійними мешканцями спірної квартири, а тому стверджувати про те, що саме з серпня 2009 року відповідач не мешкає у спірній квартири, вони можуть лише зі слів ОСОБА_1
Акт, як документ, може фіксувати подію, яка існує на момент його складення. Посилання ж в акті на той факт, що відповідач не сплачує комунальні платежі також розцінюється судом критично, оскільки не зрозуміло, звідки така інформація відома особам, які складали відповідний акт і чим вони керувались, зазначаючи в ньому таку інформацію, оскільки, як пояснила в судовому засіданні сама позивач, облікові рахунки на момент розгляду справи в суді, оформлені на відповідача, і заборгованість по квартплаті відсутня.
Відповідач не заперечував того факту, що дійсно не сплачує комунальні послуги, і судом враховується ця обставина, однак сам факт не сплати комунальних платежів, не може бути підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки позивач за первісним позовом не позбавлена права звернутись з відповідним позовом до відповідача.
І, зокрема, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Спірна квартира АДРЕСА_1 є відомчим житловим фондом Міністерства оборони України та має статус «службова», що підтверджено ксерокопією ордеру № 21 виданого Гвардійською КЕЧ району 24.02.2005 року на ім'я ОСОБА_4
Як роз'яснив п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу», судам не підвідомчі спори щодо вимог наймача до наймача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст.71 і 107 Житлового кодексу. В силу ст.61 Житлового кодексу України житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація, як наймодавець, можуть бути стороною у спорах, що виникають з договорів найму житлового приміщення, з чого слідує, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем і не може ставити вимоги щодо визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
В свою чергу Будинкоуправління Гвардійської КЕЧ, яка є власником спірного приміщення, із зазначеними позовними вимогами до відповідача ОСОБА_4 не зверталося.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням не підлягає задоволенню, оскільки суду не доведено, що ОСОБА_4 без поважних причин не проживає в АДРЕСА_1, а припинення сімейних відносин не надають суду підстави вважати, що відповідач за первісним позовом втратив право користування житловим приміщенням, в той час, як зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 64, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215, ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою - задовольнити.
Вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_4 ключі від квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя В.В.Березюк