АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-23 90/07 Головуючий по 1 інстанції
Категорія трудові спори Чебану М. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарової А.Ф.
суддів Скіця М. І., Демченко В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ДП^ "Косарського спиртового заводу" на рішення Кам'янського районного суду від 19 січня 2006" р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Косарський спиртовий завод" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила:
23 листопада 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позову вказував, що працював у відповідача робітником з обслуговування лазні і 24.10.2005 р. наказом № 379 "К" він був звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП України в зв'язку з відмовою від продовження роботи в зв'язку з зміною істотних умов праці.
Вважаючи цей наказ незаконним просить поновити його на попередній посаді, стягти заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, яку оцінює в 25000 грн.
Рішенням Кам'янського районного суду від 19 січня 2006 р. позов задоволено частково.
ОСОБА_1 поновлений на посаді робітника з обслуговування лазні. Стягнуто з ДП "Косарський спиртовий завод" на його користь 1755 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі на це рішення ДП "Косарський спиртовий завод" просило рішення суду скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції,
приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути задоволена виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повино бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 районний суд виходив з тих обставин, що при його звільненні були допущені порушення порядку звільнення, передбаченого п.3 ст. 32, ст. 49-2 КЗпП України, ст. 252 КЗпП України.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи адміністрацією відповідача наказом ще від 28.12.2004 р. № 61 "А" прийнято рішення про ліквідацію допоміжного структурного підрозділу (лазні та перукарні), а наказом № 383 "к" від 28.12.2004 р. виведені поза штат працівники лазні та перукарні в кількості 3 особи, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їм надано право на відпустку із збереженням заробітної плати на період їх працевлаштування, але не більше як на 2 місяці.
Після даного попередження ОСОБА_1 тривалий час знаходився на лікуванні, в відпустках і т. і., і звільнений лише 24.10.2005 р за п.6 ст. 36 КЗПП України. Тобто вимоги закону в частині попередження про наступне звільнення виконано, т. я. звільнений ОСОБА_1 був пізніше ніж через 2 місяці.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано кілька посад, але на жодну пропозицію він не погодився.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу.
Крім того відповідно до вимог ч. 8 ст. 43 КЗпП України рішення профкому про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим.
Розглядаючи питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на своєму засіданні від 19.09.2005 р. члени профкому обмежились обговоренням законності дій адміністрації по ліквідації структурного підрозділу (лазні та перукарні), що не входять до їх компетенції і визнані судом законними, а обґрунтування відмови дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 ніякого не надали.
Згідно ст. 43 КЗпП України та роз"яснень , що містяться в п.10 Постанови Пленуму' Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами і доповненнями „Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов"язані з припиненням трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Встановивши, що підставою розірвання трудового договору стала відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, викликаною змінами в організації виробництва і праці, і працівник не згоден працювати в нових умовах, суд вправі також зі своєї ініціативи змінити формулювання причин звільнення на п. 6 ст. 36 КЗпП.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суд; першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судої обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справі і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або
зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин ухвалене у справі рішення не може вважатися законним й обгрунтованим, а тому підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, зважаючи, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не відповідає вимогам КЗпП України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ДП "Косарський спиртовий завод" задовільнити.
Рішення Кам'янського районного суду від 19 січня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову до ДП "Косарський спиртовий завод" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 2-х місяців в касаційному порядку.