ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 815/4734/13-а

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А3571 на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А3571 про зобов'язання перерахувати та виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А3571 про зобов'язання перерахувати та виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини А3571 щодо невиплати щомісячної грошової додаткової винагороди ОСОБА_4 з січня 2013 року по травень 2013 року. Зобов'язано військову частину А3571 перерахувати та виплатити ОСОБА_4 розмір щомісячної додаткової грошової винагороди з січня 2013 року по травень 2013 року.

Військова частина А3571 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволені позову позивачу відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Командира військової частини А0800 від 02 листопада 2007 року №71 ОСОБА_4 призначений на посаду начальника групи - начальника метереологічної служби військової частини А3571.

У зв'язку із зміною штату посад, наказом Командуючого Повітряних Сил Збройних сил України №678 від 28.12.2012 року, позивача призначено на посаду начальника метеорологічної групи військової частини А3571.

Згідно довідки В/ч А3571 від 03.06.2013 року ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в військовій частині А3571 та з 30.11.2007 року обіймає посаду начальника метереологічної служби ВОС - 2002004, код - 5302/1541, від 31 грудня 2012 року обіймає посаду начальника метереологічної служби - начальника метереологічної групи ВОС-2002003 КОД - 5302/1541 (а.с.9).

Як вбачається з Витягу з Наказу від 03.01.2013 року №2 (а.с.23), старший лейтенант ОСОБА_4 відповідно до директиви Міністра оборони України від 23.08.2012 року №Д-322/1/12 та на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28.12.2012 року №678 призначений з 31.12.2012 року на посаду начальника метеорологічної служби - начальника метеорологічної групи військової частини А3571, ВОС-2002003 КОД 5302/1541. З 31 грудня 2012 року приступив до виконання службових обовязків за посадою.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" військовослужбовцям які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра Оборони України №595 від 15.11.2010 року затверджено "Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди", відповідно до п. п. 2.2 п. 2 даної інструкції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що виплата винагороди здійснюється в розмірах до 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за переліком посад визначених в додатку №1 до зазначеної Інструкції.

Так, у відповідності з Додатком 1 до Інструкції посада позивача, передбачена п.22 («начальник групи», цифрове позначення військової облікової спеціальності (ВОС) 2002, код посади 1541) та п.26 («начальник метереологічної служби», цифрове позначення військової облікової спеціальності (ВОС) 2002 код посади 5302).

Крім того, як вбачається з наказу командира військової частини А 3571 №95 від 03.01.2013 року (а.с.24) позивача допущено до забезпечення польотів в простих, складних метереологічних умовах та при мінімумі погоди, що підтверджує фактичне виконання ним обов'язків за займаною посадою.

Таким чином, позивач, який фактично призначений на посади начальник метереологічної служби та начальник групи, які за назвою, кодом посади, військово-обліковою спеціальністю відповідають переліку посад що надають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди, має право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі до 100% місячного грошового забезпечення на місяць.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Однак, відповідачем неправомірно, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року, Наказу Міністра Оборони України №595 від 15.11.2010 року, з лютого 2013 року позбавлено позивача, який фактично виконує всі обов'язки за займаною посадою та забезпечує безпеку польотів літаків та вертольотів, права на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди із посиланням на відсутність посади начальника групи управління польотами-керівника польотами в списку посад, які дають право на отримання таких виплат.

Задовольняючи позов суд також враховує положення ст. 17 Конституції України щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України та вимоги ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року, які передбачають, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання перерахувати та виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А3571, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року по справі № 815/4734/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк

суддя В.О. Потапчук

суддя М.П. Коваль