АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 9кв-820/2007 року Головуючий по 1 інстанції
Категорія 28 Фоменко І.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Жмака В.Г.
Доповідач в касаційній інстанції Качан О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Адаменко Л.В.
суддів Магди Л.Ф., Качана О.В., Бородійчука В.Г., Ювшина В.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та вказує на те, що 25.08.2004 року її син ОСОБА_3 уклав договір довічного утримання з відповідачем ОСОБА_2. Син помер ІНФОРМАЦІЯ_1, але до його смерті від нього самого вона дізналася, що відповідач умови договору не виконував. 15.11.2004 року син позивачки нотаріально довірив їй представляти його інтереси в суді, щоб розірвати договір довічного утримання, так як сам зловживав спиртними напоями та не міг самостійно відстоювати свої інтереси. До смерті сина вона не встигла подати позов до суду, тому що погано почувалася в зв'язку з похилим віком. Просила суд розірвати договір довічного утримання та визнати його недійсним. Згодом змінила позовні вимоги та просить визнати договір недійсним, як укладеного внаслідок обману та помилки.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року позов задоволено частково. Визнано договір довічного утримання від 25.08.2004 року, укладеного муж ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним. Підставою визнання договору недійсним став висновок суду про невиконання відповідачем п. 5 договору та недотримання вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків договору.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставою касаційного оскарження вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Аналогічні вимоги містились у ст. 15-1 ЦПК України від 1963 року, який діяв на час розгляду справи.
У позовній заяві від 20.12.2004 року як на підставу позовних вимог було вказано на порушення відповідачем умов договору довічного утримання, укладеного між сином позивачки та відповідачем. Заявою від 1.04.2005 року позивачка доповнила позовні вимоги та просить визнати договір недійсним як укладений внаслідок обману та помилки. Як на правову підставу вимог посилається на ст. 223, 225, 229, 230, 755 ЦК України.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив невиконання відповідачем вимог п. 5 оспорюваного договору, намагання розірвати договір відчужувачем. На підставі встановлених фактів суд прийшов до висновку про не дотримання при укладенні договору вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків та визнав договір недійсним, не вказавши норму закону на підставі якого визнано договір недійсним.
Переглядаючи рішення апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав норму закону, якою слід керуватись при встановлених обставинах справи - ч. 5 ст. 203 ЦК України.
Однак до такого висновку суди прийшли внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вимоги встановлені в ч. 5 ст. 203 ЦК України, якою керувалися сули, - це загальне правило, яке конкретизується в ст. 234 та ст. 235 ЦК України, що передбачають недійсність фіктивного та удаваного правочинів. Таких позовних вимог позивачка не ставила і суди обох інстанцій фіктивності чи удаваності правочинів не встановили. Доказів помилки зі сторони відчужувача чи обману зі сторони відповідача при укладенні договору позивачка не надала, таких доказів суди не встановили і по матеріалах справи таких доказів не вбачається.
Встановивши невиконання відповідачем умов договору, судами обох інстанцій не враховано, що невиконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним, а є лише підставою для його розірвання за вимогою відчужувача - ст. 755 ЦК України.
Застосування закону, який не поширюється на дані правовідносини та не застосування закону, який підлягав застосуванню призвело до неправильного
вирішення справи і у відповідності з вимогами ст. 341 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень та винесення нового рішення по суті спору.
Оскільки заявлені позивачкою позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях, в позові слід відмовити.
Керуючись Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22.02.2007 року, ст. 338, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області
вирішила:
касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.