Справа 22ц - 3884/ 2007 р. Головуючий І інстанції -
Категорія: стягнення заборгованості Зубенко Т.І.
за аліментами Доповідач - Карімова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого Карімової Л.В.,
суддів Та бачної Н.Г.,
Кірсанової Л.І.,
при секретарі Зелінській І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: відділ державної виконавчої служби (ВДВС) у Комінтернівському районі м. Харкова , Сьома Харківська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини після смерті ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року ОСОБА_1 на підставі вимог ст.ст. 1281 та 1282 ЦК України звернулася до суду з зазначеним позовом. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що до 19.07.1994 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, від якого має дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.1993 р. з ОСОБА_3 на її користь були стягнуті аліменти у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття. На підставі судового рішення був виданий виконавчий лист та стягувалися аліменти з боржника протягом півроку. За період з 1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 р. утворилася заборгованість за аліментами в сумі 15894 грн. 84 коп., оскільки ОСОБА_3 ухилявся від сплати цих платежів. На її неодноразові усні звернення до державного виконавця з питання несплати аліментів їй була обіцяна допомога. Між тим їй не було відомо про втрату виконавчого листа.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями померлого є: його дружина ОСОБА_2, на ім'я якої ОСОБА_3 був складений заповіт, та неповнолітня дочка ОСОБА_4, яка має право на обов'язкову частку спадкового майна, яка складає 1/2 частини зазначеної квартири.
Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у сумі 15894,84 грн., звернувши стягнення на 3А частини вказаної квартири, що належить відповідачці.
При розгляді справи представник ОСОБА_1 частково змінила позовні вимоги та просила стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у сумі 15894,84 грн., та судовий збір у сумі 158 грн. 95 коп.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 травня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: на її користь з ОСОБА_2 стягнута заборгованість за аліментами спадкодавця ОСОБА_3 в сумі 2534,02 коп. та судовий збір (державне мито) у сумі 51 грн.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті судові витрати у сумі 586 грн. 42 коп.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення районного суду та постановити нове рішення, стягнувши на її користь з ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у сумі 15894,84 грн. та судовий збір у сумі 158 грн. 95 коп.
Посилається на невідповідність обставинам справи висновків суду, порушення ним норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_3 ухилявся від сплати аліментів на дочку, тому розмір заборгованості за аліментами у сумі 15894,84 грн., яка розрахована державним виконавцем, оцінка описаного майна, що належала ОСОБА_3, боржником за життя не оспорювалася. Тому ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_3 повинна задовольнити вимоги кредитора у повному обсязі в межах вартості спадкового майна, яке вона прийняла у спадщину.
Вважає неправильними висновки суду про те, що виконавчий лист не був переданий до виконавчої служби для виконання, оскільки ці висновки спростовуються поясненнями представника ВДВС про те, що у 1993 р. виконавчий лист був переданий до виконання, а у 1994 р. у журналі переносу виконавчих проваджень цього листа не було. Лише за зверненням ОСОБА_1 з'ясувалася його відсутність, тому розмір заборгованості було визначено державним виконавцем на підставі дублікату виконавчого листа, виданого 15.08.2003 р.
Посилається також й на відсутність її вини у втраті виконавчого листа та на невідповідність висновків суду вимогам п.1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" щодо стягнення заборгованості за аліментами тільки за три роки.
Вважає також, що судом не у повному обсязі стягнуті з відповідачки на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору та безпідставно стягнені витрати на проведення судової експертизи, висновки якої не були прийняті судом при постановленні рішення.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає х наступних підстав.
Як правильно встановлено районним судом та підтверджується матеріалами цивільної справи постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.07.1993 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти у розмірі 1А частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття. На підставі судового рішення був виданий виконавчий лист та стягнуті в 1993 р. аліменти з боржника у сумі 50 грн.
Подалі з 1994 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 не провадилося за відсутністю у відділі ДВС виконавчого листа. Як пояснив представник ВДВС у суді першої інстанції у книзі реєстрації виконавчих проваджень за 1994 рік зазначений виконавчий лист вже не значився у зв'язку з його втратою.(а.с.140 зв.)
Між тим матеріали цивільної справи та виконавчого провадження № 854 від 15.08.2003р. не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що стягувачем ОСОБА_1 чи виконавчою службою за заявою стягувача здійснювалися будь-які дії щодо розшуку оригіналу виконавчого листа, виклику стягувача і боржника для з'ясування обставин виконання ним рішення суду про стягнення аліментів та нарахування заборгованості та інші дії, що свідчили б про наявність у ОСОБА_1 правового інтересу отримання аліментів за виконавчим документом. Крім того до 2003 року ОСОБА_1 не подавалася до суду заява про видачу дублікату цього виконавчого листа відповідно до вимог ст.. 353 ЦПК України (1963 р.). У справі відсутні відомості й про розшук боржника або інші його дії, що свідчили б про ухилення від сплати аліментів.
За таких обставин судом першої інстанції обгрунтовано та відповідно до вимог ст.ст. 194-195 СК України стягнута заборгованість за аліментами за минулий час, тобто за три роки, що передували пред'явленню до виконання дублікату виконавчого листа від 15.08.2003 р. При цьому судом на підставі довідок про фактичний заробіток ОСОБА_3
3
за вказаний період часу ( які були надані до ВДВС та оформлені відповідно до вимог спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки України, Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету статистики України від 21.07.1999 р.) правильно визначена сума заборгованості за аліментами та обгрунтовано не визнаний розрахунок цієї заборгованості, обчислений державним виконавцем.
Оскільки висновки судово-економічної експертизи № 8665 від 30.11.2006 р. ґрунтуються не тільки на матеріалах справи, але й на припущеннях експерта, суд відповідно до вимог ст.. 57-59,66 ЦПК України дав належну критичну оцінку цьому виду доказів у справі та згідно ст.. 212 ЦПК України не прийняв цей доказ.
Також безпідставні посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі та представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційної інстанції на помилкове стягнення судом заборгованості за аліментами тільки за три роки з дня пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання, оскільки відповідно до п.1 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження" не передбачене повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виниклі між сторонами правовідносини не регулюються даною нормою Закону, оскільки факт повернення виконавчого листа за заявою стягувача не встановлений судом, а стягнення аліментів за дублікатом виконавчого документу передбачено ст.. 74 цього Закону.
Судом першої інстанції розподіл судових витрат між сторонами проведений відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судова колегія вважає, що рішення районного суду постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального закону і його висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому на підставі вимог ст.. 308 ЦПК України скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303,304, п.іч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.