Справа 22ц- 3910 2007р. Головуючий І інстанції-
Категорія - стягнення коштів Сащенко І.С.
Доповідач- Карімова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів Кірсанової Л.І.,
Табачної Н.Г.,
при секретарі Зелінській І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 01 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський релейний завод (ДП ХРЗ) „Радіореле", управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) у Богодухівському районі Харківської області про визнання довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії недійсною, видачу нової довідки, про стягнення не донарахованої заробітної плати та не донарахованої пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Харківський релейний завод „Радіореле" про визнання недійсною довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії, зобов'язання провести перерахунок належної йому заробітної плати за період роботи на ЧАЕС та надання йому нової довідки для нарахування пенсії. Посилався на те, що він в 1987 р. працював слюсарем-ремонтником філії „Харківський релейний завод" у с. Братениця. У зв'язку з аварією на ЧАЕС його було призвано на спеціальні учбові збори, де у зоні відчуження він знаходився з 20.12.1987 р. до 15.03.1988 р. Вважав, що відповідачем неправильно нарахована заробітна плата: без урахування максимальної премії в розмірі 60% від його посадового окладу, оплати вихідних та святкових днів у подвійному розмірі (а.с. 1-5 т.1).
У лютому 2006 року ОСОБА_1 уточнив свій позов та просив стягнути з ДП ХРЗ „Радіореле" недораховану заробітну плату в сумі 8490 грн. 95 коп. з урахуванням індексації. Крім того заявив свої вимоги й до управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) у Богодухівському районі Харківської області та просив стягнути з цього відповідача не донараховану пенсію у розмірі 17106 грн.55 коп., посилаючись на те, що неправильне нарахування йому заробітної плати призвело й до неправильного нарахування пенсії(а.с. 100-101 т.1).
У травні 2007 року ОСОБА_1 знову уточнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсною довідку про заробітну плату за роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видану філіалом ДП ХРЗ „Радіореле" для нарахування пенсії; стягнути з ДП ХРЗ „Радіореле" на його користь не донараховану заробітну плату з урахуванням індексації в сумі 9935 грн.45 коп. Просив стягнути з УПФ України у Богодухівському районі Харківської області не донараховану йому пенсію з індексацією в розмірі 24 855 грн.75 коп. ; встановити, що розмір пенсії, яку необхідно виплачувати йому на 01.09.2007 р. становить 1308 грн. 19 коп. Крім того просив стягнути солідарно з відповідачів спричинену їх діями моральну шкоду у сумі 20 000 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 1761грн.45 коп. та за оплату правової допомоги у сумі 530 грн.(а.с.63-64 т.2).
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 01 червня 2007 року в задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Посилається на
2
невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Зазначає, що судом не враховано, що він на час перебування у зоні відчуження був військовослужбовцем і до нього не застосовуються положення ДП ХРЗ „Радіореле" про преміювання працівників. Тому вважає, що оплата йому премії у розмірі 60% щомісячно та оплата праці у вихідні та святкові дні за час роботи у зоні відчуження повинно проводитись підприємством у відповідності до ч.1 п.п. 5,6 постанови Ради. Міністрів УРСР і Української РРПС від 10.06.1986 р. № 207-7. Крім того посилається й на те, що за виконання робіт у 2-й зоні відчуження підприємство повинно було провести оплату праці у чотирьохкратному розмірі за 42 дні.
Зазначені порушення чинного законодавства містяться й у діях УПФ України.
Вважає також, що судом необгрунтовано не взято до уваги висновки судово-економічних експертиз, де зазначені порушення відповідачами діючого законодавства при нарахуванні заробітної плати та пенсії.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ДП ХРЗ „Радіореле" посилається на безпідставність вимог ОСОБА_1, оскільки нарахування премії в розмірі 60% є правом, а не обов'язком підприємства. Додаткова оплата праці у святкові та вихідні дні військовозобов'язаним, які були призвані на збори, не провадилася. Підприємство здійснило позивачу оплату праці відповідно до первинних документів використання його робочого часу та надана відповідна довідка для нарахування йому пенсії.
В запереченнях на апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) у Богодухівському районі Харківської області посилається на помилковість доводів апеляційної скарги, оскільки пенсія йому була нарахована відповідно до вимог чинного законодавства та довідки про заробітну плату, надану підприємством. Просить на підставі вимог ч.1 ст. 162 КАС України відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 працював слюсарем-ремонтником філії „Харківський релейний завод" , був призваний на учбові збори і в складі військової частини № 73413 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20.12.1987 р. до 15.03.1988 р.
Оплата праці ОСОБА_1 за вказаний період часу регулювалася та провадилася згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 та постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207/7 тобто у 3-х кратному розмірі понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи позивача без застосування підвищених тарифів, передбачених Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від07.05 1986 р. № 524-156, яка діяла раніше.
Згідно довідки військової частини № 73413 ОСОБА_1 необхідно було виплатити: середньомісячний заробіток, трьохкратний розмір тарифної ставки за дні роботи у відповідних зонах небезпеки.
Як поясняв позивач в суді першої інстанції та підтвердила представник позивача у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 фактично отримав заробітну плату, яка була нарахована згідно зазначеної довідки і з цього ж заробітку була призначена пенсія.
Посилання позивача на ту обставину, що ДП ХРЗ „Радіореле" був зобов'язаний виплачувати йому максимальний розмір премії-60% тарифної ставки згідно постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207/7, є безпідставними, оскільки ця виплата провадилась тільки при наявності на підприємстві ( в організації) системи преміювання за основними результатами господарської діяльності, і внесення змін в діюче в цей період положення про преміювання відносно максимального розміру
3
премії. Матеріали справи не містять даних про наявність у відповідача системи преміювання за основними результатами господарської діяльності у максимальному 60% розмірі.
Твердження ОСОБА_1 щодо обов'язку підприємства на підставі зазначеної Постанови здійснити оплату за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі також не грунтуються на законі, оскільки цей нормативно-правовий акт не визначав порядок оплати праці військовозобов'язаних, які призвані на збори, а регулював оплату праці на роботах у зонах підвищеної небезпеки лише працівників підприємств, установ і організацій, які залучалися до виконання таких робіт.
Доводи апеляційної скарги в цій частині були предметом розгляду суду першої інстанції і його висновки не спростовують. Тому судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині постановлене на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до вимог матеріального та процесуального закону.
Між тим судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФ України у Богодухівському районі Харківської області про стягнення не донарахованої пенсії підлягає скасуванню як постановлене з порушенням процесуального закону.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дії чи бездіяльності.
Правовідносини щодо перерахунку нарахованої пенсії та стягнення не донарахованої пенсії стосуються прав та інтересів ОСОБА_1, у сфері публічно-правових відносин соціальної політики держави у спорі з суб'єктом владних повноважень, що є відповідно до ст..2 КАС України завданням адміністративного судочинства.
Згідно зі ст.. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 16 ЦПК України).
Аналогічна вимога міститься у ч.3 ст. 21 КАС України.
Між тим на порушення зазначених норм права суд першої інстанції об'єднав в одне провадження з цивільно-правовими вимоги ОСОБА_1 позов щодо перерахунку пенсії, що має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 312 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 205 цього Кодексу, тобто якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФ України у Богодухівському районі Харківської області про стягнення не донарахованої пенсії підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Відповідно до ч.2 ст. 206 ЦПК України ОСОБА_1 роз'яснюється, що розгляд такого позову віднесено до компетенції адміністративних судів.
Керуючись ст.ст. 303-304, ч.1 п.1 ст. 307, ст. 308, ч.1 ст. 310, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 01 червня 2007 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління
4
Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі про стягнення не донарахованої пенсії - скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.
В іншій частині рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 01 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дні набрання цією ухвалою законної сили.