АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -2242/2007 р.                           Головуючий по першій інстанції

Категорія: 39                                                          Марцішевська О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2007 року                                                                                        м.  Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого        Храпка В.Д.

суддів                         Скіця М. І.,  Карпенко О.В.

при секретарі        Федьорко М. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду від 04 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Черкасигаз" про зміну формулювання підстав звільнення та зміну запису в трудовій книжці,  -

встановила:

20 квітня 2007 року ОСОБА_1  звернулася до Соснівського районного суду з вищезазначеним позовом,  мотивуючи свої вимоги тим,  що вона пропрацювала на посаді контролера СОПГ в Смілянському управлінні по експлуатації газового господарства більше 17 років і у листопаді 2006 року мала намір звільнитись з роботи за досягненням нею пенсійного віку.

В зв"язку з скороченням чисельності працівників,  наказом № 191-к від 25 вересня 2006 року її було звільнено з посади на підставі п.1  ст.  40 КЗпП України. Враховуючи,  що на день звільнення з роботи вона перебувала на лікарняному,  адміністрацією було скасовано вищевказаний наказ та винесено інший від 27 листопада 2006 року № 210,  однак підстави звільнення залишились попередні і не врахована її заява від 27 листопада 2006 року про звільнення з роботи за власним бажанням по причині досягнення пенсійного віку

Вважаючи,  що адміністрація Смілянського УЕГГ ВАТ „Черкасигаз" при її звільненні не врахувала вищезазначені обставини,  чим порушила її трудові права,  зокрема право на соціальні пільги і гарантії передбачені колективним договором.

Просила суд ухвалити рішення,  яким змінити формулювання її звільнення з роботи з а.1  ст.  40 КЗпП України на ч.1  ст.  38 КЗпП України,  тобто в зв"язку з виходом на пенсію та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.

Крім того зазначала,  що вона пропустила процесуальний строк для звернення до суду з поважних причин і у відповідності з положеннями  ст.  234 КЗпП України просила суд поновити.

Рішенням Соснівського районного суду від 04 жовтня 2007 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду,  позивачка подала апеляційну скаргу,  в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі з тих підстав,  що суд неповно дослідив докази по справі,  висновки суду про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на доказах по справі і неправильне застосування судом норм процесуального і матеріального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  що з"явилися,  вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції,  приходить до висновку про те,  що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

2

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно  ст.  42 КЗпП України та роз"яснень ,  що містяться в п.]9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами і доповненнями „Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори,  пов"язані зі звільненнями за п. 1  ст.  40 КЗпП,  суди зобов"язані з"ясувати,  чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці,  зокрема,  ліквідація,  реорганізація або перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників,  чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,  що регулюють вивільнення працівника,  які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,  про те,  що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,  в установі,  організації,  чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того,  що звільнення позивачки з посади контролера проведене з дотриманням норм чинного законодавства,  зокрема  ст.  42 КЗпП України.

На думку колегії судців,  при винесенні рішення,  суд вірно врахував всі обставини справи,  встановив відповідні правовідносини,  дослідив докази,  що маються у справі як в підтвердження позову так і в його заперечення та виніс правильне по суті рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено,  що з 09.02.1990 року позивачка працювала на ВАТ „Черкасигаз" на посаді контролера Смілянського управління по експлуатації газового господарства і 29.06.2006 року була належним чином попереджена про наступне звільнення з роботи за скороченням штату і наказом № 211 від 01.12.2006 р. була звільнена з роботи.

З часу попередження про наступне звільнення з роботи і до часу звільнення позивачка не зверталась до адміністрації із заявами про звільнення її з підстав досягнення пенсійного віку.

При звільненні позивачки адміністрацією враховано положення  ст.   ст.  40,  42 та 43 КЗпП України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду.

Також судом обгрунтовано відмовлено в поновленні процесуального строку для звернення до суду.

Таким чином ,  судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду від 04 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Черкасигаз" про зміну формулювання підстав звільнення та зміну запису в трудовій залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.