АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2004 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія трудові спори Михайленко В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"4" грудня 2007 р. Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Трюхана Г.М.
суддів Василенко Л.1., Сіренко Ю.В.
при секретарі Авласовій М. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду від 16 липня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до адміністрації Уманського дитячого будинку про зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення сум, належних при звільненні та моральної шкоди, -
встановила:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення сум, належних при звільненні та моральної шкоди.
Посилається, що в своїй заяві про звільнення просив звільнити за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням з боку адміністрації дитячого будинку законодавства про працю.
При розгляді цивільної справи представником позивача ОСОБА_1 була подана 13.07.07 р. змінена позовна заява, згідно якої вона просить змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з роботи в Уманському дитбудинку для дітей дошкільного віку із звільнення за прогул по п. 4 ст. 40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України і дату звільнення з 30.10.2005 р. на день вирішення справи в суді. Стягнути з Уманського дитячого будинку на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.10.2005 р. по день вирішення справи в суді, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1700 грн., стягнути з відповідача суми, належні при звільненні.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 16 липня 2007 р. позов задоволено частково.
Встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з посади кухаря Уманського дитбудинку 28 листопада 2005 р. зі стягненням на його користь 559 грн. 05 коп.
Стягнуто з Уманського дитячого будинку на користь держави держмито в сумі 51 грн. та ІТЗ в сумі 30 грн.
В решті позову відмовлено.
Ухвалою від 2 серпня 2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про обґрунтування судового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, так як воно не відповідає дійсним обставинам справи, доказам, яким суд не дав належної оцінки і задоволити її вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Як встановлено матеріалами справи у відповідності до табеля обліку робочого часу, кухар ОСОБА_2 не вийшов на роботу 4, 8, 12, 30 та 31 жовтня 2005 року.
30 жовтня 2005 року позивач ОСОБА_2 подав письмову заяву про звільнення, яка зареєстрована в дитячому будинку 31.10.05 р. (т. 1 а. с. 4).
Після подання письмової заяви про звільнення ОСОБА_2 на роботу не вийшов, причини невиходу адміністрації не повідомив, що підтверджено актами адміністрації про невихід на роботу, доповідними (т. 1 а. с. 21, 22, 45-48; т. 2 а. с. 23).
Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Вимоги закону ОСОБА_2 не виконав.
Адміністрація дитячого будинку звернулася до профспілкового комітету 2.11.05 р. та 22.11.05 р. з поданням про звільнення ОСОБА_2 за прогули ( т. 2 а. с. 22, 47).
Профспілковий комітет розглянув подання адміністрації, про що свідчать протоколи засідань профспілкового комітету від 2.11.05 p., 7.11.05 p., 11.11.05 p., 16.11.05 p., 24.11.05 p. (т. 2 а. с. 24, 26, 29, 31, 33, 36).
Подання адміністрації дитячого будинку про дачу згоди на звільнення ОСОБА_2 задоволено і профспілковий комітет 24.11.05 р. прийняв рішення про дачу згоди адміністрації дитячого будинку на звільнення ОСОБА_2 з роботи по ч. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 2 а. с. 45).
ОСОБА_2 був звільнений з посади кухаря Уманського дитячого будинку по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини з 28.11.05 р.
Аналізуючи зібрані по справі докази, судова палата вважає, що адміністрація правильно звільнила ОСОБА_2 з займаної роботи і суд правильно виніс ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про обґрунтування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України , судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а рішення Уманського міськрайонного суду від 16 липня 2007 р. та ухвалу від 2 серпня 2007 р. залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом 2-х місяців з часу її проголошення до Верховного Суду України.