УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Іванів О.Й.,
суддів: Шайди СМ. , Гриновецького Б.М. ,
з участю: прокурора Гуцуляка В.К.,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1,
розглянувши 20 грудня 2007р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Долинського районного суду від 19 жовтня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Дубінці, Білоруської республіки, мешканець АДРЕСА_1, українець, з неповною середньою освітою, не працює, не одружений, раніше судимий: 30.04.2003р. Долинським районним судом за ст. ст. 15, 185 ч.3, 185 ч.3 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, звільнений 02.03.2007р. умовно-достроково на невідбутий термін 2 місяці 29 днів, громадянин України, -засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту
Справа №11-535/2007р. Головуючий 1-ої інстанції Лицур І.М.
Категорія ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України Доповідач Іванів О.Й.
2
частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання - два роки два
місяці позбавлення волі.
За ст. 186 ч.2 КК України ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в діях складу
злочину.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець Хабаровського краю, Росія, мешканець АДРЕСА_2, українець, з неповною середньою освітою, не працює, не одружений, раніше судимий: 22.12.2005 року Долинським районним судом за ст. 185 ч.3 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки позбавлення волі, громадянин України, -
засуджений:
· за ст. 185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі;
· за ст. 186 ч.2 КК України - на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено засудженому покарання чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишено попередній -тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати ОСОБА_2 з 1 червня 2007 року, ОСОБА_1 - з 1 червня 2007 року.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винними в тому, що 20 травня 2007 року приблизно о 22 год. ЗО хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у будинку ОСОБА_3, що в с Старий Мізунь, Долинського району, скориставшись відсутністю останнього, за попередньою змовою між собою таємно викрали майно потерпілого загальною вартістю 830 гривень. ОСОБА_1, крім того, 22 травня 2007 року біля 21 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Стариий Мізунь вчинив відкрите викрадення мобільного телефону зі стартовим пакетом загальною вартістю 331 грн. 62 коп., належного потерпілому ОСОБА_4, повторно.
В апеляціях:
- прокурор, яка приймала участь у розгляді справи, постановлений вирок вважає
незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним
обставинам справи. Зазначає, що виправдання судом ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України та
з
виключення з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки „вчинення злочину групою осіб" є безпідставним. Також вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки не наведено доказів, з яких підстав виправдано засудженого ОСОБА_2 Просить вирок скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_1 постановлений щодо нього вирок в частині засудження за ст. 186 ч.2 КК України вважає незаконним, оскільки не вчиняв відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_4, а підібрав даний телефон на місці події. Просить перекваліфікувати ст. 186 ч.2 КК України на іншу, більш відповідну вчиненому.
Засуджений ОСОБА_2 апеляції на вирок суду не подавав.
До початку апеляційного розгляду справи прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликав.
В засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_1 свою апеляцію підтримав, пояснив, що не вчиняв грабежу щодо потерпілого ОСОБА_4, тому вважає своє засудження за ст. 186 ч.2 КК України незаконним. Просить справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просить задовольнити подану ним апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію брата, пояснення прокурора, який заперечив доводи поданої апеляції засудженого і просить вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 та про правильність кваліфікації його неправомірних дій за ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України ґрунтуються на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана правильна юридична оцінка в їх сукупності.
Твердження ОСОБА_1 в апеляції про те, що суд неправильно кваліфікував його дії за ст. 186 ч.2 КК України є необгрунтованим.
З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що 22 травня 2007 року у вечірній час засуджений ОСОБА_1 по дорозі в селище Вигоду, йдучи поряд, зіштовхнув його в канаву, наніс йому тілесні ушкодження, обшукав кишені форменного одягу, вимагаючи грошей. При цьому у нього пропав мобільний телефон.
За даними протоколу від 23.05.2007 року (а.с. 40) ОСОБА_1 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон „LG" , належний потерпілому.
Окрім того, в час досудового слідства ОСОБА_1 23.05.2007 року написав явку з каяттям про те, що відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон (а.с. 34).
За наведених обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу майна потерпілого ОСОБА_4, правильно
4
визнавши недостовірними показання засудженого в тій частині, де він заперечує свою причетність до відкритого викрадення мобільного телефону потерпілого, зазначаючи, що підібрав даний телефон з землі, коли ОСОБА_4 пішов, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених доказів.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції дотримав вимог ст. 65 КК України і призначив йому за ч.2 ст. 186 КК України мінімальне покарання.
З огляду на наведене, підстав для перекваліфікації дій засудженого з ст. 186 ч.2 КК України ОСОБА_1 на іншу статтю КК України чи направлення справи на новий судовий розгляд, про що ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає. Тому апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 19 жовтня 2007 року щодо нього, - без змін.