ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2013 р.Справа № 915/1146/13
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 1065 від 02.12.2013р.)
При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.
За участю представників сторін:
від позивача - Кузнецов В.І., довіреність № 642 від 05.04.2013р.;
від відповідача - Борець Ю.І., довіреність № 03/1466 від 02.10.2013р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013р.
по справі № 915/1146/13
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС"
до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"
про стягнення 902 507, 44 грн.
Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Встановила:
У липні 2013 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" заборгованості в сумі 798 170, 88грн., штрафу в розмірі 7% в сумі 55 871, 94 грн. та пені за прострочення оплати в сумі 48 464, 62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов договору, укладеного між сторонами.
Заявою від 10.09.2013р. позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення оплати до 48 004, 08 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013р. (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС": 798 170, 88 грн. - основної заборгованості за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року за період з 1 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року; 20 000 грн. - штрафу в розмірі 7%, 48 004, 08 грн. пені та 18 040, 94 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду з посилкою на ст. 193,530,551,610-612,629,901,903 ЦК України, ч.1 ст. 193, ч.6 ст.232 ГК України, мотивовано невиконанням договірних зобов'язань з боку відповідача у вигляді оплати за спожиті послуги.
В частині відмови у позові суд мотивував рішення застосуванням ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України, за якими зменшив розмір штрафу, оскільки у відповідача скрутне фінансове становище.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48 004,08 грн. та штрафу в розмірі 7% в сумі 20 000 грн.; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 % штрафу та пені за прострочення оплати. Для роз'яснення правильного тлумачення та смислу п. 8.4 договору № 06-05/ПУ-31142, стосовно застосування штрафних санкцій за невиконання зобов'язання просить по справі призначити лінгвістичну експертизу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що нарахування позивачем одночасно і пені у розмірі 0,1%, і штрафу у розмірі 7% не відповідає пункту 7.3 Договору укладеного між сторонами.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання позивача про призначення лінгвістичної експертизи та виніс рішення на підставі неправильного тлумачення п. 8.4 Договору.
Посилаючись на норми ст. 610, 612 ЦК України апелянт зазначає, що нарахування штрафу та пені по справі є безпідставним, оскільки відсутні докази дати отримання рахунків відповідачем за договором, що має значення при розрахунку штрафних санкцій.
Також, апелянт у скарзі просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач зазначив, що на даний час Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області №39271623 від 30.08.2013р. накладено арешт на кошти підприємства. Через арешт рахунків Підприємства, відповідач не в змозі сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Крім того, скаржник зазначає що у підприємства відсутні кошти на сплату судового збору у зв'язку з великими збитками його господарської діяльності.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді: Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.) на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнено КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року по справі №915/1146/13 та прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" також звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року скасувати в частині зменшення розміру 7% штрафу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу та стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" 7 % штрафу за порушення строків оплати спожитих послуг більше, як на 30 днів в сумі 55 871,94 грн. а також судовий збір в сумі 860,25 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом при вирішенні питання стосовно зменшення штрафу за порушення строків оплати спожитих послуг більше, як на 30 днів не надана належна оцінка обставинам, на підставі яких суд зменшив штраф.
Більш детальніше доводи викладені у скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. прийнято апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" до провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" просить скасувати частково рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року у справі № 915/1146/13 в частині зменшення розміру 7% штрафу, в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу та стягнути з відповідача на користь позивача 7 % штрафу за порушення строків оплати спожитих послуг більше, як на 30 днів в сумі 55 871,94 грн., в решті судове рішення залишити без змін.
22 жовтня 2013 року до канцелярії апеляційної інстанції надійшло від представника КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Сторона мотивує його математично-невірним розрахунком уточнених позовних вимог.
Згідно розпорядження керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду № 541 від 11.11.2013р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ліпчанської Н.В., справу господарського суду Одеської області № 915/1146/13 передано на розгляд головуючого судді Лисенко В.А.
13 листопада 2013 року судова колегія у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Мацюри П.Ф., Разюк Г.П. прийняла апеляційні скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" до провадження та призначила розгляд справи на 03 грудня 2013 року.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 1065 від 02.12.2013 року змінено суддю Разюк Г.П. суддею Ліпчанською Н.В., у зв'язку із виходом останньої із відпустки.
У судовому засіданні представником відповідача підтримано клопотання про призначення двох експертиз: лінгвістичної та судово-економічної.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів, 02.07.2012 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (Абонент) був укладений договір № 06-05/ПУ-31142 за умовами якого, Постачальник взяв на себе зобов'язання у 2012 році відпустити Абоненту воду питної якості (водопостачання) згідно ГОСТ 2874-82 "Вода питна" в потрібних йому обсягах, а Абонент зобов'язався оплачувати за використану воду питної якості (далі - питна вода) за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник зобов'язався забезпечити Абонента питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 3640,9 тис.м3, що є лімітом споживання питної води і підтверджується розрахунком - заявкою (Додаток № 2 до Договору).
Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що об'єм споживання питної води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показниками приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності чи при поривах, які виникли на мережах Абонента до водолічильника - по повному перерізу труби вводу. Розрахунки за спожиту питну воду здійснюються за діючими на день оплати тарифами.
За умовами п. п. 3.3, 3.4 Договору остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу спожитої питної води у порядку, визначеному умовами договору, але відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року № 2289-ІV не може перевищувати первинної ціни, заявленої в договорі. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплату за фактично спожиту питну воду Абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених Постачальником рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє Абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються Абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому Постачальником до оплати.
Пунктом 6.2.5 Договору визначено, що Абонент зобов'язаний щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з Постачальником складати акт про обсяг використаної питної води за показниками приладів обліку, встановлений на межі експлуатаційної відповідальності Сторін. Вказаний пункт Договору кореспондується з умовою Договору, викладеною в п. 6.1.7 Договору.
Згідно із п. 6.2.5 Договору, Абонент зобов'язаний проводити оплату за відпущену Постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим договором.
На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу питну воду, про що між Сторонами складно Акти "Про обсяги питної води КП "ТВКХ" та скидання стоків" за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року.
На підставі вищевказаних Актів позивачем виставлено відповідачу чотири рахунки на оплату за спожиту питну воду, а саме: № РС, 12-1741 від 31.07.2012р., № РС, 12-1831 від 31.08.2012р., № РС,12-1950 від 28.09.2012р., № РС, 12-2042 від 31.10.2012р. на загальну суму 798 170, 88 грн.
Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу відповідача цінними листами з описами вкладень у цінні листи підтверджується: супровідними листами, в яких зазначено номер та дату кожного конкретного рахунку та його сума; описами вкладень у цінний лист, в яких також зазначено номер та дату кожного конкретного рахунку та його сума; копіями фіскальних чеків на оплату поштових відправлень та Списками цінних листів, поданих в Южноукраїнський вузол зв'язку наявних в матеріалах справи.
В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів оплати виставлених рахунків за спожиті послуги за період з 01.07.2012р. по 31.10.2012р. відповідач суду не надав, договірні зобов'язання не виконав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" перед ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" у розмірі 798 170, 88 грн., що підлягає стягненню.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати за використану питну воду по договору Абонент сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості використаної питної води, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд першої інстанції, перевіривши уточнений розрахунок штрафу, наданий позивачем, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 7% в сумі 55 871, 94 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача про неможливість одночасного нарахування пені та штрафу, то слід звернути увагу на Лист Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012р., "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. "01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", де зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Судової палати у господарських справах ВСУ від 27.04.12 року у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.12 року у справі № 20/246-08).
Згідно приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
В матеріалах справи наявні докази скрутного фінансового становища відповідача, а саме: Баланси та Звіти про фінансові результати підприємства, а також копії наказів про скорочення чисельності робочих місць та встановлення неповного робочого дня, вимоги державного виконавця, постанови про відкриття виконавчого провадження по наказам про стягнення коштів (а. с. 63-67, 120-122, 128). Вищевказані докази свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем через невідповідність затверджених тарифів для населення їх фактичній собівартості та відсутність відповідних дотацій.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги позивача відхиляються судовою колегією.
Доводи відповідача про призначення судових експертиз, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Як зазначається у п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006р. "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.(Пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
З огляду на зазначене, заявлені клопотання представника КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про призначення лінгвістичної та судово-економічної експертизи лінгвістичну експертизу відхиляються судовою колегією, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів необхідності призначення судової експертизи, а наданих до матеріалів справи доказів цілком достатньої для розгляду справ по суті.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційні скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013р. по справі № 915/1146/13 - залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 04.12.2013 року
Головуючий суддя В.А.Лисенко
Суддя П.Ф.Мацюра
Суддя Н.В. Ліпчанська