ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.11.2013 Справа № 905/249/13-г
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Нестеренко Ю.С., Осадчої О.В.,
при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська міська рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області
за участю Красноармійської міжрайонної прокуратури
про визнання договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним,
за участю представників:
прокурора: Уздемир М.М.,
від позивача: Павловського А.В., директор,
від відповідача: Помялової Я.О., за довір. від 04.01.2013р.,
Адаменко А.В., директор,
від третьої особи1: Іщенко А.О., за довір. від 02.09.2013р.,
Шишко А.В., за довір. від 15.10.2013р.,
від третьої особи2: не з'явився,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, за участю Красноармійської міжрайонної прокуратури про визнання договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним.
Правовою підставою визнання договору недійсним представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 203, 215, 229 Цивільного кодексу України
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір про спільну діяльність від 14 березня 2012 року не відповідає чинному законодавству, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вказав на те, що дозволу Красноармійської міської ради на укладання вказаного договору не отримано. Договором не врегульовані умови відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання умов договору. Також, зазначив, що договір укладений під впливом помилки в розумінні статті 229 Цивільного кодексу України.
Предмет та підстави позову не змінювались.
На підставі зазначеного просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» про визнання договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року рішення господарського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року по справі № 905/249/13-г залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року рішення господарського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року у справі №905/249/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області з підстав неповного встановлення обставин справи, зокрема щодо суті спільної діяльності контрагентів, без чого правовідносини сторін характеризуються як передача комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» строком на 25 років за плату у користування комунального нерухомого майна і земельної ділянки із складанням відповідних актів приймання-передачі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 серпня 2013 року справу №905/249/13-г прийнято до провадження.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року за клопотанням представника відповідача продовжений процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року справу передано на розгляд судової колегії у складі головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Нестеренко Ю.С., Осадчої А.М.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, просив задовольнити позов.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Зазначили, що позивач діяв відповідно до Статуту, зміст договору відповідає вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, умови договору націленні на реальне настання наслідків, обумовлених спірним договором, про що свідчать акти приймання-передачі майна та узгоджена програма робіт. 17 липня 2013 року Красноармійська ОДПІ ДУ Міндоходів в Донецькій області взяла на облік спірний договір, що підтверджується довідкою. Тобто, саме з 17 липня 2013 року сторони договору мали змогу виконувати заплановану програму робіт. Вказав на те, що між сторонами підписана програма робіт у новій редакції із зазначенням строків її виконання. На виконання умов програми робіт до договору та листа позивача, відповідачем була внесена сума заборгованості по заробітній платі. Також, погашена заборгованість позивача за експертне обстежння та технічний огляд атракционів та внесена передплата за підрядні роботи по заміні водопроводу та каналізації кінотеатру позивача. Зазначив, що сторонами за договором виконуються всі його умови з метою встановленою договором.
Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники третьої особи1 - Красноармійської міської ради в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги. 26 вересня 2013 року представником третьої особи надані через канцелярію суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 29 лютого 1992 року №48 затверджений перелік майна, яке переходить до складу комунальної власності Красноармійської міської ради народних депутатів. Згідно додатку1 рішення орендне підприємство кінотеатр «Мир» парк культури та відпочинку разом з основними фондами перейшло до комунальної власності Красноармійської міської ради народних депутатів. Спірне майно вже перебувало на балансі цих підприємств, тому окремого рішення щодо передачі спірного майна Комунальному підприємству «Міський парк культури та відпочинку» не приймалось. При укладанні договору сторони не звертались до міської ради з питання надання згоди на укладання такого правочину.
Представник третьої особи2 - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, але надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
26 вересня 2013 року представником третьої особи2 через канцелярію суду надані письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що оскільки позивач не є власником земельної ділянки, а відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 25 вересня 2009 року №060301, є користувачем і в нього відповідно до вказаних норм відсутня можливість на власний розсуд розпоряджатися вказаним майном, без погодження з Красноармійською міською радою Донецької області, операція з передачі земельної ділянки як внеску у спільну діяльність не відповідає законодавству, оскільки земельна ділянка не є власністю учасника спільної діяльності. З урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 24 липня 2013 року, вважає, що спірний договір необхідно розглядати як удаваний правочин, фактично між сторонами укладений договір оренди майна без погодження з Красноармійською міською радою Донецької області. На підставі викладеного просив визнати договір про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним.
З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.
Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,
ВСТАНОВИВ:
14 березня 2013 року між Комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» укладений договір про спільну діяльність (надалі по тексту - договір), за умовами якого Сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить Сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна: будівлі та споруди парку відпочинку «Ювілейний», за адресою: м. Красноармійськ, мікрорайон «Південний», розташованих на земельній ділянці площею 26,8280га, експлуатації споруди кінотеатру «Мир», розташованої за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 років Жовтня, б. 159, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку (п.1.1 Договору).
Договір підписаний директором Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» Сінгур А.І., діючої на підставі Статуту, та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореол ЛТД» Адаменко А.В., діючої на підставі Статуту.
Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», затвердженого рішенням Красноармійської міської ради від 08 липня 2009 року № 5/40-13, підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, форма власності підприємства - комунальна власність, підприємство є комунальним комерційним підприємством, має цивільні права та обов'язки та здійснює свою діяльність відповідно до цього статуту та закону, підприємство може бути позивачем та відповідачем у суді, має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг.
Згідно із пунктом 3.8 Статуту Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» майно підприємства знаходиться у комунальній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання.
Підприємство має право згідно встановленого діючим законодавством порядку вступати до господарських та цивільно-правових відносин з будь-якими підприємствами, організаціями, а також громадянами, створювати або приймати участь у створенні і діяльності підприємств, господарських товариств та інших комерційних структур, залучати фінансові засоби, майно і окремі майнові права юридичних та фізичних осіб, засновувати об'єднання та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, здійснювати інші дії, які не суперечать діючому законодавству.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства призначається керівник підприємства - директор, який є виконавчим органом підприємства (пункт 6.1 Статуту).
05 січня 2012 року між виконуючим обов'язки Красноармійського міського голови Гаврильченко Г.О. та Сінгур А.І. укладений контракт з керівником комунального підприємства, згідно з яким керівник зобов'язувався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна.
14 березня 2012 року будівля кінотеатру «Мир» Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» передана Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД", що підтверджується актом приймання-передачі №1.
Актом від 14 березня 2012 року №3 позивач передав, а відповідач прийняв відповідні основні засоби.
19 березня 2012 року сторонами складений акт №2, яким зафіксований факт приймання-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу згідно договору.
Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Також, сторонами складена та підписана програма робіт відповідно до умов договору.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 29 лютого 1992 року № 48 до переліку державного майна, переданого до комунальної власності включені об'єкти визначені договором про сумісну діяльність.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25995220 від 28 квітня 2010 року власник будівлі та споруди парку культуру та відпочинку «Ювілейний» - територіальна громада міста Красноармійська в особі Красноармійської міської ради передала даний об'єкт Комунальному підприємству «Міський парк культури та відпочинку» на праві оперативного відання.
Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності САС № 491111 від 26 квітня 2010 року, видане виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.
Також, для обслуговування парку «Ювілейний» позивачу передана земельна ділянка площею 26, 8280га в постійне користування, що підтверджується державним актом на право користування земельною ділянкою, виданого на підставі рішень Красноармійської міської ради № 5/25-27 від 05 березня 2008року та № 5/35-22 від 04 березня 2009року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030915900003
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Суд, дослідивши матеріали справи, докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, враховуючи висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання їм чинності, тобто юридичної сили.
Згідно статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані статтею 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Аналогічна позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
За умовами спірного договору позивач та відповідач зобов'язувались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку.
Відповідно до розпорядження Красноармійського міського голови Красноармійської міської ради №334рг від 23 листопада 2007 року, з метою ефективного та раціонального використання комунального майна підприємствами, установами та організаціями міста, які належать до комунальної власності, а також з метою недопущення ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, зменшення обсягів та погіршення умов надання послуг населенню, керівникам підприємств, установ та організацій міста, які належать до комунальної форми власності, узгоджувати з міським головою питання щодо передачі в користування на умовах оренди комунального нерухомого майна (приміщень), які належать до комунальної форми власності.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі зміною директора Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» та взяттям на облік договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року в податковій службі, 17 липня 2013 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2 до договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року.
Сторонами підписана та скріплена печатками підприємств нова програма робіт до договору.
14 серпня 2013 року директором Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» Чорним А.С. на адресу відповідача надісланий лист зі списком працівників підприємства перед якими існує заборгованість по заробітній платні в сумі 53273, 80 грн. з проханням погасити наявну заборгованість (том 1, а.с. 212-213).
В підтвердження проведення вказаної заборгованості представником відповідача додана до матеріалів справи квитанція до прибуткового касового ордера № 293 від 22 серпня 2013 року на суму 53273, 80 грн. з призначенням платежу: «Пункт 1 Програми робіт до договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року».
Окрім цього, в підтвердження виконання Програми робіт за договором представником відповідача надані платіжне доручення від 21 серпня 2013 року на суму 15487, 82 грн. в якості оплати за експертне обстеження та технічний огляд атракціонів, а також вимірювання опору ізоляції та опору заземлення електрообладнання цих атракціонів згідно рахунку №06/13-Т та платіжне доручення від 20 серпня 2013 року на суму 17873, 69 грн. в якості доказів передплати за підрядні роботи.
Наведене свідчить про те, що майно за умовами договору не відчужено позивачем іншому підприємству, а передано для об'єднання зусиль сторін для використання майна з метою прибуткової діяльності, а тому дозвіл міської ради на укладання договору про спільну діяльність, як це визначено статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» не є обов'язковим.
Судом не приймаються посилання третьої особи1 на рішення Красноармійської міської ради від 08 серпня 2012 року № 6/20-15, яким зобов'язано директора Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» розірвати спірний договір та на лист директора Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» від 15 жовтня 2012 року про розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки передбачені законодавством дії, направленні на розірвання спірного договору позивачем не здійснювались.
Рішення Красноармійської міської ради від 13 листопада 2013 року № 6/32-11 «Про передачу майна територіальної громади м. Красноармійськ з балансу КП «Міський парк культури та відпочинку» на баланс Комунального підприємства «Управління міського господарства», надані суду 26 листопада 2013 року представником третьої особи1 не впливають на суть заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що спірний договір не містить умов договору оренди, наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі майна підписані на умовах договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року та не містять умов договору оренди.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, який регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.
Зміст договору відповідає вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором.
Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи укладену сторонами додаткову угоду від 17 липня 2013 року, узгоджену сторонами програму робіт по виконанню договору, часткове проведення робіт за договором, підстав для визнання недійсним спірного договору з мотивів укладення його під впливом помилки або з перевищенням повноважень немає.
У відповідності до пункту 4 статті 129 Конституції України, статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, позивачем не наведено суду жодних правових підстав щодо невідповідності укладеного договору вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком його недійсність, не представлено доказів в обґрунтування позовних вимог. Наявність будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність спірного договору вимогам закону, позивачем не вказано, та судом не встановлено.
За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за заявленими вимогами обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Отже, правові підстави для визнання у судовому порядку договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним, відсутні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, за участю Красноармійської міжрайонної прокуратури про визнання договору про спільну діяльність від 14 березня 2012 року недійсним - відмовити.
У судовому засіданні 26 листопада 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2013 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Головуючий суддя О.О. Кучерява
Суддя Ю.С. Нестеренко
Суддя А.М. Осадча