Справа № 2-4039/2008р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2008 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого судді Разумовської О.Г., при секретарі Колісниченко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
26.05.2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги.
Позивач в своєму позові вказав, що звернувся до відповідача з проханням виплатити йому щорічну допомогу за період з 1999р. по 2008р. посилаючись на ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але йому було відмовлено в цьому, у зв’язку з чим він звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача недоотримані кошти у розмірі 7962,50 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, обставини, викладені в позові, підтвердив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи тим, що позивачу щорічна допомога як учаснику бойових дій виплачувалась повністю, заборгованості не має. У зв’язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», (далі Закон №3551), позивач має право отримувати щорічно до 05 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Протягом 2005-2008рр. зазначена допомога виплачувалась позивачу у наступних розмірах: у 2005р. – 250 грн., 2006р. – 250 грн., 2007р. – не була виплачена, 2008р. - 310 грн.
Відповідно до діючого на моменти проведення виплат законодавства, позивач мав право на отримання разової грошової допомоги:
• у 2005р. – в розмірі 1660 грн. (332 грн. х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 332 грн., встановленого відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005р.».
• у 2006р. – в розмірі 1795 грн. (359 грн. х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 359 грн., встановленого відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.». Дію ч.5 ст.12 зупинено на 2006р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно із Законом №3235-15 від 20.12.2005р. Однак конституційний суд визнав дані положення неконституційними.
у 2007р.- в розмірі 2030,00 грн. (406,00 грн. х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 406,00 грн., встановленого відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.».
у 2008р. – у розмірі 2405,00 грн. (481,00 грн. х 5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 481,00 грн., встановленого відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позивачу було не доплачено щорічну разову грошову допомогу, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності, а саме: у 2005р. – в розмірі 1410 грн. (1660 грн. – 250 грн.); у 2006р. – 1545,00 грн. (1795 грн. – 250 грн.), у 2007р. – в розмірі 2030 грн. (оскільки за цей рік взагалі не була сплачена), у 2008р. – 2095,00 грн. (2405,00 грн. – 310 грн.), а всього 7080 грн.
Вище наведене дозволяє дійти висновку про те, що право позивача на належне соціальне забезпечення було порушено відповідачем, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню, але в межах позовної давності, а саме за період з 2005р. по 2008р. у сумі 7080 грн.
Доказів того, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, суду не надано. Твердження представника відповідача в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, доказів не надано.
На підставі ст.94 КАС України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 74,20 грн.
Керуючись ст. ст.7-12,86,159,161-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов – задовольнити частково .
Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення щодо відмови у виплаті грошової допомоги – неправомірними.
Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі – 7080,00 грн., та понесені витрати по сплаті судового збір у розмірі 74,20 грн., а всього – 7154,20 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.
Головуючий-суддя: О.Г. Разумовська