Справа № 112/2164/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Нижньогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Чернецької В.В.

при секретарі - Яновій Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у смт. Нижньогірському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Чкалівської сільської ради Нижньогірського району Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів про відшкодування витрат на сплату палива та електроенергії. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що працює вчителем у Великосельській школі-саді та проживає у сільській місцевості, у будинку з пічним опаленням, тому на підставі ст.57 Закону України "Про освіту" просить стягнути на її користь компенсацію за понесені нею витрати за тверде паливо та освітлення за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року за освітлення 51,84 грн., за тверде паливо - 911 грн.; за 2007 рік за тверде паливо 600,00 грн.; за 2008 рік за тверде паливо 658 грн.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій просить розглянути справу за її відсутності в порядку письмового провадження, зазначивши, що позовні вимоги за 2007 та 2008 роки підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - УПСЗН Нижньогірської РДА у судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності у порядку письмового провадження, а також надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову. Свої заперечення мотивує тим, що УПСЗН не проводить нарахування пільг працівникам бюджетних установ, а проводить компенсацію за надані пільги підприємствами, які ці послуги надають згідно списків бюджетних організацій і актів звірок самих організацій, які надають послуги, крім того, відповідно до п.2 Постанови КМУ від 31 березня 2003 р. N 426 „Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу" пільги на безкоштовне користування житлом з опаленням та освітленням надаються працівникам при умові, якщо розмір наданих пільг в грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика за останні 6 місяців не повинен перевищувати величину доходу, яка дає право на соціальну податкову пільгу. Разом з тим, у письмових запереченнях на позов представник відповідача наполягає на застосуванні судом першої інстанції наслідків пропущеного строку на звернення до суду.

Представник відповідача - Чкалівської сільської ради Нижньогірського району Автономної Республіки Крим в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов частково обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно довідки Чкалівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим позивачка працює вчителем у Великосельській школі-саді. Згідно довідки з місця проживання та про склад родини позивачка проживає в сільській місцевості в будинку з пічним опаленням.

Відповідно до частини першої статті 70 Житлового Кодексу Української РСР спеціалісти, які працюють і проживають у сільській місцевості, поза населеними пунктами (а в установлених законодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про освіту" №1060-ХІІ передбачає, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Дію цієї норми зупинено на 2004 рік згідно із Законом України від 27.11.2003 року № 1344-IV, але згідно із Законом України від 17.06.2004 року №1801- IV відновлено.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ доповнена реченням такого змісту: "Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". Ця норма діяла з 01.01.2008 року.

Але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 визнані неконституційними.

Таким чином позивач в 2005-2007 роках мав право на безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Пунктом 17 Інструкції № 10-07 встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.

Згідно з пунктом 35 Інструкції №10-07 кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат "канцелярські та господарські витрати".

Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція №10-07 втратила чинність згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України № 341/651/619/769 від 13.09.2006.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пункт 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 (далі - Порядок №256) встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 59 Закону України №1060-ХІІ.

Згідно з пунктом 6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скраплення газу та до 25 числа місяця, що наступає за звітним пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.

Пунктом 8 Порядку №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №426 (далі - Порядок №426) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Частиною третьою вищезазначеного Порядку встановлено, що видатки на відшкодування витрат за надані педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури послуги провадяться відповідно до Порядку № 256.

Відповідно до пункту 5 Порядку №426 для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

Згідно з пунктом 10 Порядку №426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема, ті, в яких працюють педагогічні працівники, щомісяця до 5 числа наступного періоду:

- розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам;

- розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги;

- подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1430 внесені зміни до Порядку №426, доповнено:

- пункт 2 абзацом такого змісту: "Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням";

- пунктом 9-1 такого змісту: "У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими".

Закон України № 1994-IV встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України №1060-ХІІ.

Законом України № 1994-IV визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України №1060-ХІІ (далі - виплати) в частині:

- абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

- абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.

Відповідно до статті 5 Закону № 1994-IV кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати.

Поточні платежі виплачуються працівникам, які підпадають під дію цього Закону, з урахуванням вимог статті 57 Закону України №1060-ХІІ. Утворення заборгованості із зазначених виплат не допускається.

Порядок №679, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням.

Відповідно до пункту 11 Порядку №679 заборгованість з виплат за тверде паливо нараховується за нормами, встановленими обласними державними адміністраціями для відповідної місцевості у відповідний період на домогосподарство.

Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №154 встановлена норма забезпечення для пільгових категорій громадян на одно домоволодіння - 1 тонна твердого палива на рік граничною вартістю 600,00 грн.

Пунктом 1.4 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №154 передбачено, що на 2007 рік надаються пільги на тверде, рідке пічне побутове паливо і зріджений газ в натуральному вигляді або готівкою за бажанням громадян.

Згідно з пунктом 12 Порядку №679 особа, яка має право на виплати, подає до закладу чи установи, де працює або працювала, заяву, документи, що підтверджують оплату відповідних комунальних послуг у вищезазначений період (крім документів, які підтверджують придбання твердих видів палива), а також довідки про призначення (непризначення) субсидії.

Відповідно до пункту 13 Порядку №679 заборгованість з виплат відображається у формах бухгалтерського обліку та фінансової звітності як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів.

Пунктом 14 Порядку №679 виплату заборгованості особам, які мають право на такі виплати, здійснюють безпосередньо заклади чи установи відповідно до помісячних обсягів асигнувань.

Відповідно до пункту 2 Порядку №341/651/619/769 право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням мають педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і перелік посад яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" № 963 від 14.06.2000 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.2 Порядку №341/651/619/769 розмір надання пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п.6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Ця норма діяла до визнання її неконституційною - до 07.07.2007 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №341/651/619/769 норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим від 20.03.2007 року „Про затвердження норм забезпечення твердим, рідким пічним побутовим паливом та зрідженим газом пільгових категорій громадян в 2007 році", норма забезпечення твердим паливом для пільгової категорії громадян на одне домоволодіння становила 1 тонну на рік, вартістю 600 гривень.

Відповідно до постанови Ради Міністрів АР Крим № 165 від 01.04.2008 року «Про затвердження норм забезпечення твердим, рідким пічним побутовим паливом та зрідженим газом пільгових категорій громадян в 2008 році», норма забезпечення твердим паливом для пільгової категорії громадян на одне домоволодіння становила 1 тону на рік, вартістю 658,00грн.

Системний аналіз вищезазначеного законодавства, дозволяє суду зробити висновок, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.

Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернувся до суду 17.07.2007р. з вимогою стягнути компенсацію за освітлення та тверде паливо за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року та 2007, 2008 роки.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині вимог про стягнення витрат по оплаті за тверде паливо та освітлення за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року позивач не надав.

Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення на користь позивача витрат на придбання твердого палива за 2007 рік в сумі 600,00 грн. та за 2008 рік в сумі 658 грн. - з УПСЗН Нижньогірської райдержадміністрації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,158-163, КАС України,

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Чкалівської сільської ради Нижньогірського району Автономної Республіки Крим про відшкодування витратзадовольнити частково.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на придбання твердого палива за 2007 рік у сумі 600 (шістьсот) гривень та за 2008 рік у сумі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) гривень, а всього в сумі 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) гривень.

В решті позов залишити без задоволення.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 22 (двадцять дві) гривні 03 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Головуючий: