Справа № 1-12//2007р.

Суддя Коробо.С.О.

Категорія: ч.3 ст. 185 КК України

ВИРОК

іменем України

15 березня 2007 р. м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Коробова C.O., з участю прокурора Ідрісова P.M., потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3, при секретарі судового засідання Пашковській І.О., розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має базову загальну середню освіту, не працює, не одружена, не судима, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 7 фудня 2003 року приблизно о 9 годині з приміщення будинку по вул. Молодіжній, 21 смт. Оржів Рівненського району Рівненської області вчинила крадіжку грошових коштів потерпілої ОСОБА_1 на загальну суму 1788 гривень, а саме: 1250 гривень та 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 538 гривень, поєднану з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілій.

Підсудна в судовому засіданні свою вину у вчиненні крадіжки грошових коштів у сумі 1250 гривень та 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 538 гривень на день викрадення визнала повністю та показала, що онука потерпілої повідомила їй про зберігання потерпілою у себе вдома значної суми грошових коштів. Почувши це, у неї виник умисел на викрадення цих коштів. Пояснила суду, що 7 грудня 2003 року приблизно о 9 годині вона відкрила ключем, який знаходився під підвіконням вікна веранди, приміщення будинку по вул. Молодіжній, 21 смт. Оржів Рівненського району Рівненської області. За допомогою ключа, який взяла з собою з дому, відчинила двері шафи і у завернутій хустці у рукаві шуби знайшла гроші. Гроші були розділені на декілька пачок, кожна з яких була, в свою чергу, розділена листком паперу. Пояснила суду, що взяла собі частину грошей, серед яких виявилось 100 доларів США. Решту грошей загорнула у тому ж вигляді, як їх знайшла. Пояснила, що у хустці залишилось грошей набагато більше тої суми, ніж вона взяла собі. Всю суму грошей вона не брала, вважаючи, що якщо значна сума грошей залишиться, то викрадення грошей не буде помітно і не буде відразу виявлено. Вдома перерахувала викрадені гроші, серед яких виявила 1250 гривень та 100 доларів США. Коли її зупинив на вулиці зять потерпілої, ОСОБА_5, і виявив у неї куплені за викрадені гроші речі, вона добровільно віддала йому ці речі, а також решту викрадених грошей в сумі 100 доларів США. Пояснила також суду, що потерпілій було повернуто її подругою ОСОБА_6, якій вона дала частину викрадених грошей, 180 гривень.

Підсудна погоджується з даними обвинувального висновку про обставини викрадення нею грошових коштів та з розміром викраденої суми.

Показання підсудної відповідають фактичним обставинам справи. Потерпілою було підтверджено всі обставини вчинення крадіжки, крім суми викрадених фошових коштів та обставин щодо самостійного викрадення підсудною цих коштів.

У відповідності до ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілої-цивільного позивача та її представника, підсудної та захисника, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які повністю не оспорюються сторонами. При цьому суд переконався в тому, що підсудна правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню. Ці обставини нею не заперечуються. Сумнівів в добровільності і істинності її позиції у суду немає. Підсудній роз'яснено, що вона, при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, буде позбавлена можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудна настояла на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставин справи.

На думку сторін дослідженню під час судового слідства підлягають лише докази на підтвердження суми викрадених коштів та, за пропозицією потерпілої-цивільного позивача - обставини вчинення крадіжки підсудною групою осіб за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Сторона обвинувачення не навела суду жодного доказу на підтвердження викрадення підсудною грошових коштів у сумі, більшій, ніж зазначено у пред'явленому підсудній обвинуваченні. Навпаки, потерпіла-цивільний позивач у своїх поясненнях визнала, що сама онука іноді без її дозволу брала у неї з місця, де вона переховувала гроші, певні суми грошей.

Свідок ОСОБА_8 (онука потерпілої) в судовому засіданні категорично заперечила факти взяття грошей у потерпілої без її дозволу. Однак у зв'язку з супереч.1ивістю цих показань з її показаннями, даними під час досудового слідства і оголошенням цих показань, ОСОБА_8 змінила свої показання в судовому засіданні і визнала, що один раз вона все ж таки брала у бабці (потерпілої) без її дозволу 100 гривень з того місця, де були викрадені підсудною гроші.

Таки пояснення свідка та потерпілої підтверджують, на думку суду, факти того, що не лише підсудна брала грошові кошти з місця їх зберігання потерпілою. Однак ні прокурор, ні потерпіла не висловили клопотання в порядку ст. 277 КПК України щодо повідомлення прокурора про вчинення крадіжки і іншою особою або щодо направлення з цієї підстави всього провадження в справі для проведення досудового слідства.

Щодо клопотання потерпілої-цивільного позивача про направлення справи для проведення додаткового розслідування на підставі того, що злочин вчинила не підсудна, а ОСОБА_7, суд вважає, що це клопотання не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом, показання підсудної та потерпілої, дані в судовому засіданні повністю співпадають і підтверджують, що саме підсудна особисто проникла до приміщення 'будинку і особисто взяла (викрала) суму грошових коштів. Посилання потерпілої-цивільного позивача на ті обставини, що ОСОБА_7 приймала участь у викраденні грошей, а підсудна не винна у вчиненні крадіжки суперечать її поясненням і її позиції у справі. Так, у своїх поясненнях, даних під час судового слідства, на уточнюючі запитанні судді потерпіла показала, що саме підсудна ОСОБА_4 проникла до будинку і взяла гроші, а ОСОБА_7 в будинок не проникала. Пред'явлення цивільного позову саме до підсудної ОСОБА_4 з зазначенням, що саме діями підсудної потерпілій завдано матеріальну та моральну шкоду, спростовує твердження потерпілої в судовому засіданні про вчинення злочину іншою особою.

Вказані обставини та докази, якими вони підтверджені, спростовують твердження потерпілої про викрадення у неї підсудною більшої суми грошових коштів та вчинення крадіжки іншою особою або групою осіб.

Дії підсудної вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілій, тому що підсудна ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно шляхом проникнення у житло потерпілої, а шкода, завдана потерпілій є значною, тому що матеріальне становище потерпілої є незадовільним, а спричинені потерпілій збитки більші за суму у сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При призначенні покарання у виді позбавлення волі, суд враховує особу винної, яка є не судимою і відсутність її негативних характеристик. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття підсудної, вчинення злочину неповнолітньою та внаслідок збігу тяжких обставин, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Враховуючи ці обставини, суд вважає за можливе застосувати покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої ч.3 ст. 185 КК України на строк у один рік. Враховуючи щире каяття та повне визнання своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання і звільненням засудженої від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Цивільний позов потерпілої-цивільного позивача, враховуючи принцип диспозитивності, закріплений статтею 161 КПК України, підлягає частковому задоволенню на підставі ст.ст. 22, 1166 та 1180 ЦК України в частині відшкодування матеріальної шкоди (заподіяних збитків) в сумі, визнаній підсудною, доведеній потерпілою та в межах пред'явленого підсудній обвинувачення. При визначенні суми відшкодування матеріальної шкоди суд враховує повернення потерпілій підсудною 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України на день викрадення становило 538 гривень, та 180 гривень. Суд також враховує небажання прийняття у відшкодування заподіяної шкоди речей придбаних за викрадені кошти та приєднаних до справи у якості речових доказів. Дослідження обставин викрадення більшої суми коштів, ніж було зазначено у пред'явленому підсудній обвинуваченні, виходить за межі судового розгляду, а не застосування стороною обвинувачення процесуальних можливостей збільшити межі судового розгляду у порядку статей 276, 277 та 278 КПК України позбавляє суд можливості розглядати вказане питання і досліджувати докази на підтвердження викрадення більшої суми грошових коштів.

З урахуванням ступеня вини самої потерпілої у створенні умов для вчиненні крадіжки з проникненням у житло суд вважає таким, що не підлягає задоволенню позов в частині відшкодування моральної шкоди - повністю. Так, судовим слідством було встановлено, що груба необережність потерпілої, яка полягає у залишенні ключа від вхідних дверей будинку у загальнодоступному місці (під підвіконням вікна веранди приміщення будинку, належного потерпілій) сприяла виникненню умов для здійснення неповнолітньою особою злочину та заподіяння потерпілій шкоди. Ці обставини, на думку суду, відповідно до положень ст. 1193 ЦК України не дають підстав позивачці ставити питання про відшкодування моральної шкоди. З урахуванням положень вказаного закону суд вважає за необхідне відмовити потерпілій-цивільному позивачеві у задоволенні її цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненням крадіжки.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 322, 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 обов'язки:

· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_4 скасувати, підсудну звільнити з під варти негайно.

Зарахувати до строку відбуття покарання строк перебування підсудної ОСОБА_4 під вартою з 5 березня 2007 року до 15 березня 2007 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, тисячу сімдесят гривень. В решті позову відмовити.

Речі, нажиті злочинним шляхом (придбані за викрадені кошти речі, які долучені до справи як речові докази) передати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.