ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2013 року місто Севастополь 11 год. 48 хв. Справа №827/2002/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
представників позивача - Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» - Грибанової Марії Вікторівни, довіреність від 29 травня 2013 року б/н, посвідчення від 05 грудня 2009 року НОМЕР_1, Шульгіної Наталії Євгенівни, довіреність від 02 жовтня 2013 року № 1514, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19 червня 2002 року;
представника відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Буштуєва Артема Сергійовича, посвідчення серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариства «Севастопольський завод напоїв» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2013 року № 0000700220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп.; № 0000690220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп.; № 0000710220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202 695 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також зроблено висновок про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, у тому числі податкові та видаткові накладні, що підтверджують правомірність віднесення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» сум по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» та Приватним підприємством «Пив-07» до складу податкового кредиту та валових витрат. Представники позивача зазначають, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори не віднесеній до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем не надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а також документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат підприємства з його господарською діяльністю. Крім того, надані позивачем до перевірки податкові накладні складені з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: в окремих рядках не заповнені реквізити податкової накладної.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, допитавши свідка, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі у період з 21 червня 2013 року по 01 липня 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» за період з березня по листопад 2011 року та з Приватним підприємством «Пів-07» за період з лютого по квітень 2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08 липня 2013 року № 1157/10/22.0-21/00382779/36, у якому зафіксовані порушення: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 135 129 грн. 17 коп., у тому числі за березень 2011 року у сумі 1447 грн. 50 коп., за червень 2011 року у сумі 360 грн. 00 коп., за липень 2011 року у сумі 540 грн. 00 коп., за серпень 2011 року у сумі 1770 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року у сумі 3 180 грн. 00 коп., за листопад 2011 року у сумі 840 грн. 00 коп., за лютий 2012 року у сумі 38 991 грн. 67 коп., за березень 2012 року у суму 66 000 грн. 00 коп., за квітень 2012 року у сумі 22 000 грн. 00 коп.; підпункту 134.1 .1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 133 341 грн. 00 коп., у тому числі по періодам: півріччя 2012 року у суму 133 341 грн. 00 коп., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 7 238 грн. 00 коп., ІІ - ІУ квартали 2011 року - у сумі 33 450 грн. 00 коп.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 17 липня 2013 року № 0000700220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп., від 17 липня 2013 року № 0000690220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 133 341 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у сумі 66 670 грн. 00 коп., від 17 липня 2013 року № 0000710220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 202 695 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 135 130 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 67 565 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.
Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).
Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
У ході судового розгляду встановлено, що 27 квітня 2011 року між Приватним підприємством «ПІВ-07» та Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» було укладено договір поставки № 8/645, відповідно до якого продавець (ПП «ПІВ-07») продає, а покупець (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») придбає продукцію у кількості, асортименті та за ціною, що встановлюється на кожну поставку.
21 березня 2012 року між Приватним підприємством «Пив-07» та Публічним акціонером товариством «Севастопольський завод напоїв» було укладено договір купівлі-продажу № 30, відповідно до якого продавець (ПП «ПІВ-07») продає, а покупець (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») придбає продукцію у кількості, асортименті та за ціною, що встановлюються на кожну поставку.
Відповідно до умов зазначених договорів поставка продукції може здійснюватися на умовах СРТ та EXW, згідно з Правилами Инкотермс в редакції 2000 року, що додатково узгоджується сторонами. Умови поставки, пункт та місце поставки узгоджується сторонами. Оплата продукції здійснюється у безготівкову порядку. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися якісним посвідченням на продукцію, що видано виробником.
На виконання зазначених договорів у період з лютого по квітень 2012 року Приватне підприємство «ПІВ-07» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» прийняло 115500 кг. цукру на загальну суму 761 950 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 126 991 грн. 67 коп.
За фактом відвантаження товару контрагентом позивача було видано наступні видаткові накладні: від 20 лютого 2012 року № 107 на суму 22 750 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 3 791 грн. 67 коп., від 21 лютого 2012 року № 108 на суму 145 200 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 24 200 грн. 00 коп., від 29 лютого 2012 року № 139 на суму 66000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 11 000 грн. 00 коп., від 03 березня 2012 року № 147 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 21 березня 2012 року № 182 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 19 квітня 2012 року на суму 369 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 61 600 грн. 00 коп., від 19 квітня 2012 року № 261 на суму 132 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 22 000 грн. 00 коп.
Також Приватним підприємством «ПІВ-07» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: від 20 лютого 2012 року № 107 на суму 22 750 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 3 791 грн. 67 коп., від 21 лютого 2012 року № 108 на суму 145 200 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 24 200 грн. 00 коп., від 29 лютого 2012 року № 139 на суму 66 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 11 000 грн. 00 коп., від 06 березня 2012 року № 147 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 21 березня 2012 року № 182 на суму 198 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 19 квітня 2012 року № 262 на суму 369 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 61 600 грн. 00 коп. та від 19 квітня 2012 року № 261 на суму 132 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 22 000 грн. 00 коп.
Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «ПІВ-07» у сумі 761 950 грн. 00 коп. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.
Відповідно до умов договору товари вивозились зі складу продавця транспортом постачальника.
Лише одна партія товару була вивезена зі складу Приватного підприємства «ПІВ-07» автотранспортом позивача, що підтверджується наказом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» від 28 лютого 2012 року № 13-ком про відрядження водія вантажного автомобілю до міста Сімферополя для вивезення продукції та доставки тари строком на дві доби, подорожним листом вантажного автомобілю від 28 лютого 2012 року № 310421, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 29 лютого 2012 року № 13 та посвідченням про відрядження.
Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, картками, довіреностями, а також журналами реєстрації довіреностей.
Крім того, на кожну партію товару Приватним підприємством «ПІВ-07» позивачу було видано посвідчення про якість цукру білого кристалічного від 21 вересня 2011 року № 288 ДСТУ 4623:2006, посвідчення про якість цукру білого кристалічного від 28 лютого 2012 року № 1623, сертифікат відповідності, протокол випробувань зразків продукції, а також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12 жовтня 2010 року № 05.03.02-04/75311.
Крім того, 26 березня 2012 року між позивачем та Приватним підприємством «ПІВ-07» було укладено договір № 156 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей.
За умовами даного договору поклажодавець (Приватне підприємство «ПІВ-07») зобов'язується передати, а зберігач (Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв») зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання та повернути поклажодавцю товар - цукор, який належить останньому на праві власності.
Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання № 1 та розпорядження про зняття з відповідального збереження № 1, 09 квітня 2012 року позивачем від Приватного підприємства «ПІВ-07» був прийнятий на відповідальне зберігання, а 19 квітня 2012 року - знятий з відповідального зберігання на переданий представнику Приватного підприємства «ПІВ-07», цукор у кількості 56 000 кг. на загальну суму 369 600 грн. 00 коп.
Також судом встановлено, що 17 травня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» було укладеного договір № 14/395 купівлі-продажу клею для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин».
Згідно з умовами зазначеного договору поставка товару здійснюється партіями. Поставка товару здійснюється до складу транспортного агентства у м. Севастополі за рахунок продавця. До кожної партії товару продавець надає наступні документи: рахунок, накладну та податкову накладну.
18 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» та Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» було укладено договір постачання № 81, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію - клей для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин».
Поставка товару за даним договором здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання заявки покупця, або відповідно до узгодженого графіка поставок. Постачання товару здійснюється зі складу транспортного агентства у м. Севастополі за рахунок продавця. До кожної парії товари продавець надає рахунок, накладну та податкову накладну.
На виконання умов зазначених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» у період з березня по листопад 2011 року було постановлено Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» клей для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин» на загальну суму 48 825 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 8 137 грн. 50 коп., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні від 29 березня 2011 року № 485 на суму 8 685 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 447 грн. 50 коп., від 25 травня 2011 року № 809 на суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 2 820 грн. 00 коп., від 17 червня 2011 року № 960 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 20 липня 2011 року № 1169 на суму 3 240 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 540 грн. 00 коп., від 05 серпня 2011 року № 1272 на суму 8 460 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 410 грн. 00 коп., від 16 серпня 2011 року № 1342 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 05 жовтня 2011 року № 1754 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 01 листопада 2011 року № 1976 на суму 5 040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 840 грн. 00 коп., та наступні податкові накладні: від 29 березня 2011 року № 225 на загальну суму 8 686 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 447 грн. 50 коп., від 25 травня 2011 року № 157 на суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2 820 грн. 00 коп., від 17 червня 2011 року № 135 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 20 липня 2011 року № 163 на суму 3 240 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 540 грн. 00 коп., від 05 серпня 2011 року № 55 на суму 8 460 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 410 грн. 00 коп., від 16 серпня 2011 року № 149 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 05 жовтня 2011 року № 44 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 01 листопада 2011 року № 5 на суму 5 040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 840 грн. 00 коп.
Згідно з банківськими виписками позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» 48 825 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 8 137 грн. 50 коп.
Доставка товару здійснювалась автотранспортом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмитрейд», що підтверджується договором від 15 січня 2009 року № 7253 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між Приватним підприємством «Нічний Експрес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд», а також відповідними товарно-транспортними накладними.
Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також журналом реєстрації довіреностей.
Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відомостях, отриманих від податкових органів, у яких на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформації, що викладена у актах перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» від 17 жовтня 2012 року № 2431/22-1045/31235974 та від 14 листопада 2012 року № 565/22-104/31235974, а також в акті перевірки Приватного підприємства «ПІВ-07» від 22 жовтня 2012 року № 107/22-1/34835051. У даних актах зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.
Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» і Приватне підприємство «ПІВ-07», як на момент здійснення господарських операцій, так і на сьогодні, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та мають свідоцтва платника податку на додану вартість.
З актів зустрічних перевірок контрагентів позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» та Приватним підприємством «ПІВ-07» задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.
Також суд зазначає, що фактичне виконання господарських операцій підтверджено подальшим використанням у господарської діяльності придбаного цукру, клею та очищувачу позивачем, що підтверджується дослідженими судом відповідними звітами виробництва безалкогольних напоїв, виробничими звітами та відомостями, договорами купівлі-продажу продукції, які долучені до матеріалів справи, а також показаннями свідка ОСОБА_4, допитаного судом під час розгляду справи.
Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо невідповідності наданих позивачем податкових накладних вимогам Податкового кодексу України у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
З наданих позивачем до перевірки податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, вбачається, що вони містять у собі всі обов'язкові реквізити, у тому числі: вид цивільно-правового договору - «договір купівлі-продажу» або «договір постачання», назву, місцезнаходження, податкові номера продавця та покупця, назву товару, його кількість та вартість. Всі податкові накладні підписані керівником підприємств-контрагентів з розшифруванням прізвища та скріплені печаткою, що повністю узгоджується з вимогами, передбаченими Податковим кодексом України.
Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні докази, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання нафтопродуктів, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.
Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0000700220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп.; № 0000690220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп.; № 0000710220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202 695 грн. 00 коп. є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі та допущення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» порушень податкового законодавства не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000700220 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000690220 про донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000710220 про донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202 695 грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» судовий збір у розмірі 2 294 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.
Суддя С.А. Водяхін