донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.12.2013р. справа №905/5941/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.
Секретар: Прожерін О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Іванова Ю.О. по дов.;
від третіх осіб: не з'явились.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. у справі №905/5941/13 (суддя Малікова Е.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк
за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Київ
а також за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2) ОСОБА_3, м. Київ, 3) ОСОБА_4, м. Київ
про стягнення 35877,16грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, про стягнення як відшкодування збитків в порядку регресу суми виплаченого постраждалому відшкодування в розмірі 35 877,16грн.
Ухвалою від 20.08.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/5941/13 та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, м Київ та ОСОБА_3, м. Київ. Крім того, ухвалою від 19.09.2013р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4, м. Київ.
Заявою від 22.10.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги з урахуванням відзиву та просив суд стягнути з відповідача 30 231,80грн.
Рішенням від 04.11.2013р. господарський суд Донецької області заявлені первісно позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджений факт завдання матеріальної шкоди страхувальником відповідача особі, застрахованій у позивача, тобто саме відповідач є відповідальною особою за збитки, спричинені позивачу внаслідок виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику. При цьому, господарський суд не прийняв до уваги заяви позивача про зменшення позовних вимог, оскільки зазначив, що останнім було здійснено невірний розрахунок страхового відшкодування, розмір страхової суми за розрахунком суду повинен був становити 48031,11грн., тобто, за висновком суду, зменшення позовних вимог порушує права позивача і в порядку ч.6 ст.22 ГПК України не може бути прийнято до уваги.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПрАТ «УАСК «АСКА», м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення з частковим задоволенням позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що за умовами п.п. 20.9, 20.9.1, 20.12 укладеного позивачем договору страхування розмір страхового відшкодування, належного до сплати ОСОБА_2, становить 30 741,80грн. Крім того, оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача передбачена франшиза в розмірі 510,00грн., сума регресу повинна складати 30 231,80грн. Позивач у заяві про зменшення позовних вимог погодився з таким розрахунком, проте господарський суд безпідставно, на думку апелянта, не прийняв вказаної заяви до уваги, необґрунтовано пославшись при цьому на ч.6 ст.22 ГПК України, оскільки таке зменшення не призвело до порушення прав позивача.
Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для часткового скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду.
Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 19.11.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно довідки ВДАЇ Деснянського РУ №9092821, 20.10.2012р. по вул. Бальзака Драйзера ЕО117 у м. Києві сталась ДТП (зіткнення) за участю автомобіля Шкода Фабія НОМЕР_1, під кермуванням ОСОБА_2, та автомобіля Шевроле Лачетті НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 та знаходився під кермуванням ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2012р. у справі №3-5995/2012 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425грн.
З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 16.02.2012р. договір добровільного страхування наземного транспорту «VIP» №ЦО-05-009676, за умовами якого ПрАТ «СТ «Іллічівське» застрахувало ОСОБА_2 майнові інтереси, пов'язані з володінням та розпорядженням транспортним засобом - Шкода Фабія НОМЕР_1.
Страховою сумою за вказаним договором визначено 94 600,00грн., франшиза по ризику «конструктивне повне знищення» - 5%.
Пунктом 14 договору визначено, що розмір збитку визначається без урахування фізичного зносу згідно рахунків авторизованої станції технічного обслуговування.
В матеріалах справи наявний звіт №1387 від 02.11.2012р., здійснений ТОВ «Естімейт Плюс», з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Шкода Фабія НОМЕР_1 в результаті його пошкодження, складає 97 518,65грн.
Відповідно до калькуляції №1387Р від 02.11.2012р., вартість ремонту вказаного транспортного засобу без ПДВ склала 84 483,49грн. (101 380,19грн. з ПДВ).
Пунктом 20.4 договору визначено, що розмір збитку визначається на підставі документів, зазначених в п.20.1 цього договору. Виплата страхового відшкодування проводиться в розмірі збитку, завданого страхувальнику, але не більше страхової суми, встановленої за угодою сторін, та з вирахуванням несплаченої частини страхового платежу за цим договором (п.20.4.1), з вирахування зносу ТЗ та/або ДО на день настання страхового випадку, в залежності від обраних страхувальником умов договору (п.20.4.2), з вирахуванням сум, одержаних страхувальником від третіх осіб та/або сум, еквівалентних вартості майна, одержаного від третіх осіб в рахунок відшкодування збитку, завданого страховим випадком (п.20.4.3), з вирахуванням частини збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором - франшизи (п.20.4.4).
Пунктом 20.9 договору встановлено, що в разі конструктивного повного знищення ТЗ та/або ДО страховик проводить на власний розсуд: - визначення вартості залишків ТЗ та/або ДО шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків або шляхом експертної оцінки; - виплату страхового відшкодування за одним із двох варіантів: 29.1 у розмірі збитку, який визначається як різниця між дійсною вартістю ТЗ та/або ДО в непошкодженому стані на дату настання страхового випадку та дійсною вартістю ТЗ та/або ДО у пошкодженому стані на дату настання страхового випадку, з вирахуванням встановленої франшизи. При цьому, залишки ТЗ та/або ДО залишаються у страхувальника; 29.2 у розмірі збитку, який дорівнює дійсній вартості ТЗ та/або ДО на дату настання страхового випадку, з вирахуванням встановленої франшизи. При цьому, страхувальник зобов'язаний передати страховику свої права на ТЗ та/або ДО, та несе витрати по зняттю з обліку ТЗ та/або ДО (повним конструктивним знищенням ТЗ та/або ДО вважається таке пошкодження, коли витрати на відновлення ТЗ та/або ДО перевищують 75% їх дійсної вартості).
Відповідно до п.20.12 договору, якщо на момент настання страхового випадку буде встановлено, що страхова сума є меншою від дійсної вартості ТЗ та/або ДО, визначеної на дату настання страхового випадку, то страхове відшкодування виплачується пропорційно співвідношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ у такій же частці від визначених по страховій події збитків. Якщо на момент настання страхового випадку буде встановлено, що страхова сума є більшою від дійсної вартості ТЗ та/або ДО, визначеної на дату настання страхового випадку, то страхове відшкодування здійснюється в межах дійсної вартості визначеної на дату настання страхового випадку.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2012р. ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхової, 25.01.2013р. подав позивачу заяву про виплату страхового відшкодування з урахуванням залишків в сумі 48600,00грн. та встановленої договором франшизи 4730,00грн., страховим актом №ЦО-33713-ЦО-05-0000009676-02 від 09.02.2013р. позивач визнав ДТП від 20.10.2012р. страховим випадком та вирахував належну до сплати суму страхового відшкодування в розмірі 36 387,16грн.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2012р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №ЦО-33713-ЦО-05-0000009676-02 від 09.02.2013р. перерахував ОСОБА_2 36 387,16грн. страхового відшкодування (платіжне доручення №1272 від 12.02.2013р.).
Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.
З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс №АВ/0020427 від 27.10.2010р., за умовами якого ПрАТ «УАСК «АСКА» застрахувало ОСОБА_4 автомобіль Шевроле Лачетті НОМЕР_2 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 50 000,00грн., франшиза - 510,00грн.
25.05.2013р. позивач звертався до відповідача із регресною вимогою на суму 36 387,16грн., проте оскільки на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом. При цьому, заявою від 22.10.2013р. позивач зменшив позовні вимоги до 30 231,80грн.
Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі без врахування заяви про зменшення позовних вимог.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та 12.02.2013р. на підставі страхового акту №ЦО-33713-ЦО-05-0000009676-02 від 09.02.2013р. перерахував на рахунок АТ Банк «Фінанси та Кредит» 36 387,16грн. страхового відшкодування згідно з умовами договору (платіжне доручення №1272 від 12.02.2013р.).
Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.
Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на матеріали справи особою, відповідальною за завдані збитки, в даному випадку є відповідач відповідно до умов полісу №АВ/0020427 від 27.10.2010р., позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування в порядку регресу 36 387,16грн., проте не отримавши відповіді чи задоволення зазначеної претензії звернувся до суду з відповідним позовом. При цьому, в ході розгляду справи позивач, скориставшись наданими йому ст.22 ГПК України правами, зменшив суму позову з урахуванням відзиву відповідача до 30 231,80грн.
Проте господарський суд зазначеного зменшення позовних вимог до уваги не прийняв, чим, на думку судової колегії, порушив норми процесуального права, з огляду на наступне.
Статтею 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
З матеріалів справи не вбачається, що зменшення розміру позовних вимог порушує права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, оскільки згода з розрахунком страхової виплати, здійсненої відповідачем, є власним волевиявленням позивача та не може бути розцінена як порушення прав та інтересів ПрАТ «СТ «Іллічівське».
Згідно з матеріалами справи, заява про зменшення позовних вимог №5855/348-Іл від 18.10.2013р. (зареєстрована у господарському суді Донецької області 22.10.2013р.) підписана представником ПрАТ «СТ «Іллічівське» Неклонським В.І., який згідно довіреності б/н від 09.07.2013р. уповноважений вказаним підприємством на представлення своїх інтересів, зокрема, в господарських судах, та згідно якої останньому надано право користуватись широким колом процесуальних прав, встановлених законом. З огляду на викладене, зменшення позивачем розміру позовних вимог в даному випадку не суперечить законодавству та не порушує прав чи інтересів позивача, що спростовує висновок господарського суду про неприйняття його до уваги та розгляд первісно заявлених позовних вимог. При цьому, в даному випадку розрахунок страхового відшкодування, здійснений судом та відмінний від розрахунку позивача, за яким проводилась страхова виплата, не є підставою для неприйняття до уваги заяви позивача про зменшення позовних вимог, крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги розміру встановленої полісом №АВ/0020427 від 27.10.2010р. франшизи в сумі 510,00грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає уточнені (зменшені) позовні вимоги до відповідача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Тобто, з огляду на матеріали та обставини справи, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. у справі №905/5941/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не повністю відповідає нормам процесуального права, тому підлягає частковій зміні.
Натомість доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і доведеними, що є підставою для її задоволення.
Враховуючи те, що в даному випадку спір виник з вини відповідача, а позивач не є особою, з вини якої відповідачем було подано апеляційну скаргу, судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви згідно ст.49 ГПК України підлягають пропорційному віднесенню на сторін, а за подання апеляційної скарги - перерозподілу не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. у справі №905/5941/13 - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. у справі №905/5941/13 - скасувати в частині не прийняття до уваги заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Резолютивну частину рішення викласти наступним чином:
«Уточнені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, про стягнення 30 231,80грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м. Київ, збитки в сумі 30 231,80грн., судовий збір в сумі 1449,78грн.»
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: О.В. Кододова
А.М. М’ясищев
Надруковано примірників-8
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
3-третім особам
1-господарському суду
1-ДАГС