АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Шкоріної О.І.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року
за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.
Колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь банку.
В червні 2013 року ОСОБА_2 звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсним.
В подальшому ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» по визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 059 218 грн. 64 коп. та з кожного по 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідачки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 червня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №31-7МР/05-2006И в розмірі 1 583 745 грн. 65 коп., зі сплатою 11,3 процента річних та кінцевим терміном погашення до 08 червня 2026 року. /а.с.6-18/
З метою забезпечення виконання зобов'язання 08 червня 2006 року, між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого відповідачка зобов'язалася перед банком відповідати за виконання відповідачем усіх зобов'язань в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №31-7МР/05-2006И, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути. /а.с.34-36/
В подальшому між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткові угоди до договору №1 від 27 лютого 2007 року, якими змінено номер розрахункового рахунку на які позичальник вносить кредитні кошти, та додаткову угоду №2 від 12 березня 2011 року, якою змінено п.2.1 кредитного договору щодо умов забезпечення кредиту. /а.с.19-23/
24 листопада 2011 року, з метою проведення рефінансування, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3, за умовами якої змінено форму надання кредиту - відкрито кредитну лінію в базовій валюті «гривня» з лімітом 3 681 680 грн. 86 коп. та видано транш в розмірі 1 840 840 грн. 43 коп., зі сплатою з 24 листопада 2011р. 11,3% річних, а з 24 листопада 2012 року, 13,8% річних /а.с.24-31/.
24 листопада 2011р. між фінансовою установою та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до договору поруки, відповідно до змісту якої відповідачка повністю ознайомилася з додатковою угодою №3 від 24 листопада 2011р. до кредитного договору, укладеного з ОСОБА_4 й дала свою згоду на заміну основного зобов'язання за кредитним договором. ОСОБА_2 підтвердила, що порукою згідно договору та цієї додаткової угоди забезпечуються також і розмір зобов'язань, порядок і строк їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов кредитного договору /а.с.67/.
Задовольняючи позовні вимоги банку про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, районний суд, з урахуванням положень ст..525, 526, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволених первісних позовних вимог та залишених без задоволення зустрічних вимог ОСОБА_3 не оскаржено, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд виходив з підстав його недоведеності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2, укладаючи договір, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення під час вчинення правочину та могла передбачити коливання курсу валют - безпідставні.
Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою до визнання договору недійсним, остільки зазначене стосується обох сторін договору й поручитель при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти.
Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати на момент правочину… Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане із поведінкою іншої сторони правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2, укладаючи договір, помилялася щодо суми основного зобов'язання, вважаючи, що позичальнику надаються додаткові кошти не розуміла про можливе збільшення суми заборгованості, як сталося під час укладання додаткової угоди №3 до кредитного договору, не заслуговують на увагу, остільки відповідачка підписуючи договір поруки зобов'язалася відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №31-7МР/05-2006И, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути.
Окрім цього, підписуючи додаткову угоду № 1 від 24 листопада 2011р. до договору поруки, ОСОБА_2, як поручитель боргових зобов'язань ОСОБА_3, зокрема, у п.1.2, зазначила про повну згоду на заміну основного зобов'язання за кредитним договором, що забезпечується договором поруки, та становить 3 681 680 грн. 86коп., а також сума траншу, отриманого в гривнях, становить 1 840 840грн. Вона підтвердила, що їй повністю зрозумілі всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними /п.3 додаткової угоди/ /а.с.37/.
Районний суд з достатньою повнотою з'ясував обставини, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 754/2525/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13317/2013
Головуючий у суді першої інстанції: ВовкЄ.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.