АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Юденко Т.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови суду, ОСОБА_2 30 жовтня 2012 року об 11 год. 30 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 30-му кілометрі автодороги «Фастів-Брусилів-Кочерів», рухаючись в напрямку м. Фастів, не вжив заходів для своєчасної зупинки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який виконував маневр лівого розвороту в попутному напрямку, чим порушив п.12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм КУпАП при її розгляді, просить постанову суду скасувати.
Вказує, що відповідно до висновку спеціаліста № 3/30 від 01.08.2013 року МВС України в Житомирській області НДЄКЦ Фелькевича М.О., в умовах дорожньої обстановки, яка мала місце 30.10.2012 року, він як мав можливість, так і не мав можливості запобігти зіткненню шляхом застосування своєчасного термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки руху.
___________________
Справа № 33/796/1635/2013
Суддя у І-й інстанції: Леонтюк Л.К.
Доповідач: Юденко Т.М.
Крім того, ним були вчинені дії для уникнення зіткнення, а саме застосоване екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалося, оскільки відстань між автомобілями була надто малою.
Також вважає, що водій автомобіля «Деу-Ланос», який не виконав ряд вимог ПДР, повинен нести відповідальність.
При цьому просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки постанову суду він отримав 25.10.2013 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи на обґрунтування апеляційної скарги та матеріали адміністративної справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, а апеляційна скарга залишена без задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, так як після отримання повідомлення про призначення розгляду справи на 27.09.2013 року ОСОБА_2 звернувся із клопотання про його перенесення в зв'язку з перебуванням у відрядженні до 14.10.2013 року. Втім, судове засідання було призначено на 04.10.2013 року, повідомлення про яке, як встановлено перевіркою матеріалів справи, ОСОБА_2 не отримав, а тому його клопотання про поновлення строку на оскарження постанови підлягає задоволенню,
Що стосується висновку, викладеного у постанові судді щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, то він підтверджений сукупністю наявних в матеріалах справи та перевірених у судовому засіданні доказів і є правильним.
Він підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення Серії АБ2№ 768617 від 28.08.2013 року щодо події ДТП, схемами ДТП та іншими матеріалами справи.
Сам ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що ним були вчинені дії для уникнення зіткнення, а саме застосовано екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалося, оскільки відстань між автомобілями була занадто малою.
Разом з тим, відповідно до п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкод, що ОСОБА_2 не було виконано в повній мірі.
Так само, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та посилань ОСОБА_2 на висновок спеціаліста № 3/30 від 01.08.2013 року МВС України в Житомирській області НДЄКЦ Фелькевича М.О., в умовах дорожньої обстановки, яка мала місце 30.10.2012 року, він, у тому числі, мав можливість запобігти зіткненню шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки руху, втім, апеляційний суд позбавлений можливості надати зазначеному висновку належну оцінку через відсутність його в матеріалах адміністративної справи.
Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявне порушення п.12.3 ПДР, за що він правильно визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відтак доводи його апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що водій автомобіля «Деу-Ланос», який не виконав ряд вимог ПДР, повинен нести відповідальність, до уваги апеляційного суду не беруться, оскільки судом першої інстанції досліджувався лише один протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2
З метою повного та всебічного з'ясування обставин скоєння ДТП, суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини справи і прийшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 п.12.3 ПДР України, а отже наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують.
Перевіркою справи будь-яких порушень норм КУпАП, які б стали підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, не встановлено.
Провадження у справі щодо ОСОБА_2 правильно закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене, вважаю постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 щодо її скасування безпідставною і такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Апеляційного суду міста Києва,
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Юденко