АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/13757/13 Головуючий в 1 інстанції - Фролова І.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Онищенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтування дверей і дверних коробок між коридором площею 10, 1 кв.м. та кухнею 16, 9 кв. м.; між коридором площею 5 кв. м. та кухнею 16, 9 кв. м.; вселити ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
21 серпня 2013 року під час судового засідання представником позивача було подано клопотання про закриття провадження в справі в частині вимог ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що позивач - ОСОБА_7 померла.
Суд задовольнив вказане клопотання та продовжив розгляд даної справи за позовом ОСОБА_3 до відповідачів про усунення перешкод та вселення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтування дверей і дверних коробок між коридором площею 10,1 кв. м. та кухнею 16,9 кв.м.; між коридором площею 5 кв. м. та кухнею 16, 9 кв. м.
Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати, а цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення закрити і передати дану справу до слідчих органів.
В скарзі посилалися на те, що позивач не довела, що вона є власник квартири, в яку просила її вселити, а також, що їй вчиняються перешкоди в користуванні її власністю.
В скарзі зазначено, що позивачка в кватирі 18 не проживає і не проживала, а тому вони не могли вчиняти їй жодних перешкод. Відповідачі зазначали, що правильність приватизації майна є сумнівною, вважають що з боку позивачів та третіх осіб вчинені шахрайські дії, які повинні бути предметом дослідження в кримінальному судочинстві .
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач заперечувала проти задоволення скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Задовольняючи позов , суд першої інстанції встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_3 є власницею 26/100 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 вересня 1996 року. Ця частка складається із однієї житлової кімнати загальною площею 42, 6 кв.м., в т.ч. житлової 25, 8 кв.м.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідами по квартирі та відповідно проживають в кімнатах 26, 4 кв.м. та 15, 2 кв.м., що підтверджується довідкою форми № 3.
В судовому засіданні встановлено і це підтверджується матеріалами справи, а саме технічним паспортом на квартиру (а.с. 14), що спірне приміщення складається із допоміжних приміщень коридору площею 5 кв.м , кухні 16, 9 кв.м., коридору 10,1 кв.м.
Судом встановлено, що відповідачі встановили між коридором 5 кв.м., кухнею 16, 9 кв.м. та коридором 10,1 кв. м. перегородки з додатковими дверима без згоди позивача як співвласника. Ключі від вказаних дверей у позивача відсутні, а тому остання не має вільного доступу до своєї кімнати в тих випадках коли двері,встановлені відповідачами зачинені.
Виходячи з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновки суду про порушення прав позивача відповідає цим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, про недоведеність позивачем свого права власності спростовуються наявним в справі договором дарування від 10 вересня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3 26/100 частин квартири АДРЕСА_1.
Доводи відповідачів в частині недоведеності позивачем вимог, щодо вчинення їй перешкод, апеляційним судом не приймаються, так як в судовому засіданні апеляційного суду відповідачі пояснили, що вони встановили перегородки з дверима між коридором площею 10,1 кв. м. та кухнею 16,9 кв.м., а також між коридором площею 5 кв. м. та кухнею 16, 9 кв. м. При цьому відповідачі зазначили, що позивачка не надавала згоду на вчинення ними таких дій, так як не користується кімнатою, має інше житло, а з даним позовом звернулась в інтересах інших осіб.
Враховуючи, що факт не проживання позивача в квартирі 18 не має правового значення, щодо здійснення права спільної часткової власності, лише за згодою всіх співвласників, колегія суддів приходить до висновку, що суд дійшов правильного висновку, щодо доведеності порушення прав позивача.
Посилання відповідачів на те, що двері, які вони встановили не перешкоджають позивачу потрапити до її кімнати, так як остання не проживає в ній, а також їх посилання на те, що позивач може потрапити до своєї кімнати через кухню, а не через коридор, колегія суддів не приймає, тому, що, як вже зазначалось вище, до встановлення перегородок відповідачами, позивач мала прохід до кімнати через коридор, а оскільки остання не надавала згоду відповідачам на встановлення ними додаткових дверей, її права як співвласника є порушеними.
Доводи скарги, а також її вимоги, щодо закриття провадження в справі та передачу її на розгляд в кримінальне судочинство не ґрунтуються на вимогах ЦПК України, відповідно до якого такі повноваження в апеляційного суду відсутні.
Обставини, які відповідно до ст. 310 ЦПК України можуть бути підставою для скасування рішення з закриттям провадження у справі судом не встановлені.
Інші доводи апеляційної скарги не стосуються предмету заявлених позовних вимог, та стосуються обставин, які не мають правового значення для вирішення даного спору.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: