Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 801/7160/13-а
27.11.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Лінчінська Ю.А.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи (ОСОБА_3): ОСОБА_4, довіреність №948921 від 04.07.2013,
від третьої особи (ОСОБА_5): не з'явився,
від третьої особи (Сімферопольської міської ради АР Крим): не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 03.10.2013 у справі № 801/7160/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95000)
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (вул. Крейзера, 6, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95021)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 Крим, 95006)
представник третьої особи:
ОСОБА_4 (АДРЕСА_3 Крим, 95000)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, 95000)
представник третьої особи:
ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, 95006)
Сімферопольська міська рада АР Крим (вул. Толстого, 15, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_5, Сімферопольська міська рада АР Крим, про визнання протиправними дій, - відмовлено (арк.с.171-175).
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги стосуються дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_3 з реконструкції квартири АДРЕСА_6; позивач не є особою, яка є власником вказаної квартири, та особою, яка повинна була дізнатись про отриманий дозвіл (не є забудовником або підрядником виконання будівельних робіт); підчас судового розгляду представником Сімферопольської міської ради було надано Акт приймання-передачі архіву дозвільної документації Інспекції ДАБК міської ради, відділу контролю за дотриманням містобудівного законодавства та прийняття в експлуатацію об'єктів, відповідно до якого до Інспекції ДАБК в АР Крим було передано на зберігання дозволи на виконання будівельних робі з 01.01.2006 по 01.06.2008, але в зазначеному Акті не зазначено, які саме дозволи та на які об'єкти передано до Інспекції ДАБК в АР Крим, представник відповідача заперечував проти зберігання оскаржуваного дозволу в архіві Інспекції ДАБК в АР Крим, суд відповідно до ст.ст.69, 70, 86 КАС України вважає неналежним доказом наявності саме у відповідача Дозволу від 26.12.2007 № 218; особами, які беруть участь у справі до судового розгляду оскаржуваний дозвіл надано не було; судом також встановлено, та не заперечувалось сторонами, що при реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації не було надано жодних документів щодо видачі оскаржуваного дозволу; відповідно до матеріалів справи посилання на наявність оскаржуваного дозволу є тільки в Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, а саме на документ з реквізитами - Дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Сімферополя 26.12.2007 №218, в умовах його фактичної відсутності; враховуючи відсутність предмету спору суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, зобов'язати суд першої інстанції встановити чи мала місце видача Дозволу на здійснення будівельних робіт від 26.12.2007, зобов'язати суд першої інстанції встановити, чи були у відповідача законні підстави для видачі Дозволу на ведення будівельних робіт ОСОБА_3, зобов'язати Залізничний суд м.Сімферополя забезпечити виконання ухвал від 30.05.2013 по клопотанням позивача від 28.05.2013 (арк.с.190-191).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_6, де на підставі оскаржуваного Дозволу було здійснено реконструкцію квартири №1 літ. "А" громадянкою ОСОБА_3 на підставі оскаржуваного Дозволу, який, на його думку видано з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки був виданий тертій особі без оформлення документів на земельну ділянку.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.
Представник третьої особи (ОСОБА_3) в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В судове засідання, призначене на 27.11.2013, відповідач та треті особи (ОСОБА_5, Сімферопольська міська рада АР Крим) явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та треті особи (ОСОБА_5, Сімферопольська міська рада АР Крим) викликались в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача та третіх осіб (ОСОБА_5, Сімферопольської міської ради АР Крим) за наявними матеріалами.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_6, де на підставі оскаржуваного дозволу було здійснено реконструкцію квартириНОМЕР_1 літ. «А» громадянкою ОСОБА_3
Позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя з адміністративним позовом до Сімферопольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій Інспекції ДАБК в м. Сімферополі з видачі дозволу на проведення будівельних робіт від 26.12.2007 №218, та анулювання цього дозволу (арк.с.2-4, 22-24).
Протиправність оскаржуваного дозволу на думку позивача полягає у тому, що його було видано за відсутності у забудовників належним чином оформлених прав на землю, яка є прибудинковою територією вказаного будинку.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.05.2013 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача по справі на - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в м.Сімферополі (арк.с.77).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18.06.2013 в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (арк.с.88-89).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18.06.2013 в порядку статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим, з посиланням на частину другу статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.90).
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.07.2013 справу прийнято до провадження суддею Котаревою Г.М. (арк.с.93).
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2013 в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Сімферопольську міську раду (арк.с.109).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII (далі - Закон №2780-ХІІ), Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - закон №3038-VI), Законом України "Про планування та забудову територій", який втратив чинність згідно з Законом України від 17.02.2011 №3038-VІ (в редакції, що діяла на час видачі оскаржуваного дозволу), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 Закону №2780-ХІІ державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами, яким є відповідач.
Предметом адміністративного позову є видача дозволу на будівельні роботи від 26.12.2007 №218.
Відповідач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (до 01.01.2008 - Інспекція ДАБК м.Сімферополя) створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №549 та є правонаступником прав та обов'язків територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва, яка в свою чергу діяла на підставі Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2007 за №1361/14628.
Вказане положення було введено в дію з 01.01.2008.
Таким чином, з 01.01.2008 Інспекція державно-архітектурно-будівельного контролю в АР Крим виконує повноваження з видачі замовникам та реєстрації у встановленому порядку дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівельні роботи).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві" від 16.05.2007 №1026-V, які набрали чинності з 01.01.2008 в Законі України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 №1699-III було внесено зміни, відповідно до яких:
- частину чотирнадцяту статті 24 викладено в такій редакції: "Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю)";
- частину першу статті 31 викладено в такій редакції: "Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади".
- частину першу статті 31 викладено в такій редакції: "Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади".
Відповідно до статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій", який втратив чинність згідно з Законом України від 17.02.2011 №3038-VІ (в редакції, що діяла на час видачі оскаржуваного дозволу), частини другої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла до 01.01.2008), Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 №273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 за №945/5166, в редакції яка була чинна до 01.01.2008, функції з видачі дозволів на виконання будівельних роботі було надано інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів, та були виконавчими органами місцевого самоврядування.
При викладених обставинах, функції держави з видачі дозволу на виконання будівельних робіт було передано від інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю місцевих рад до територіальних органів виконавчої влади, правонаступником якого є відповідач, що відповідає необхідності забезпечення здійснення повноважень органів державної влади та безперервності їх реалізації, та зумовлює правонаступництво щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, що складають зміст відповідних правовідносин, зокрема в сфері дозвільної системи щодо регулювання виконання будівельних робіт.
З урахуванням вищенаведеного, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є належним відповідачем по справі.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що діяла на дату видачі спірного дозволу (26.12.2007), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На час звернення позивача до суду (12.04.2013) з позовом вказаний строк встановлено в шість місяців.
Позовні вимоги стосуються Дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_3 з реконструкції квартири АДРЕСА_6.
Згідно статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій", який втратив чинність згідно з Законом України від 17.02.2011 №3038-VІ (в редакції, що діяла на час видачі оскаржуваного дозволу), Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Позивач не є особою, яка є власником вказаної квартири, та особою, яка повинна була дізнатись про отриманий дозвіл (не є забудовником або підрядником виконання будівельних робіт).
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами позивач в червні 2012 року дізнався про те, що 29.12.2011 Інспекцією ДАБК в АР Крим за №КР 14311118579 було зареєстровано декларацію про готовність об'єкту до експлуатації "реконструкція квартири АДРЕСА_6." , замовником якої є ОСОБА_3
В судовому засіданні суду першої інстанції особи, які беруть участь у справі наполягали, що дізнавшись про існування декларації, позивач знав про Дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Сімферопольської міської ради від 26.12.2007 за №218, оскільки відомості про такий документ було внесено до декларації, але не надали належних та допустимих доказів того, що разом з обізнаністю про існування декларації, позивач знав про її зміст.
Позивач зазначив, що він дізнався про зміст декларації про готовність об'єкту до експлуатації вже під час судового розгляду справи №2а-12909/12/0170/4, постанову по якій було прийнято 06.02.2013 (арк.с.9).
При викладених обставинах, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач, звернувшись до суду 12.04.2013, що підтверджується штампом на поштовому конверті, в якому надійшов позов (арк.с.30), не пропустив встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду.
Отже, суд першої інстанції правомірно вирішив питання щодо строків звернення до суду, враховуючи час, коли позивач фактично дізнався про оскаржуваний дозвіл.
Згідно наданого представником Сімферопольської міської ради Акту приймання-передачі архіву дозвільної документації Інспекції ДАБК міської ради, відділу контролю за дотриманням містобудівного законодавства та прийняття в експлуатацію об'єктів (арк.с.58), до Інспекції ДАБК в АР Крим було передано на зберігання дозволи на виконання будівельних робіт з 01.01.2006 по 01.06.2008.
Однак, в зазначеному Акті не вказано, які саме дозволи та на які об'єкти передано до Інспекції ДАБК в АР Крим.
Представник відповідача заперечував проти знаходження та зберігання оскаржуваного дозволу в архіві Інспекції ДАБК в АР Крим.
Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Особами, які беруть участь у справі, оскаржуваний дозвіл ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений Акт не є неналежним доказом наявності саме у відповідача Дозволу від 26.12.2007 №218.
Судом першої інстанції також безперечно встановлено, та не заперечувалось сторонами, що при реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації не було надано жодних документів щодо видачі оскаржуваного Дозволу та вказаний Дозвіл до Декларації не долучався.
Як вбачається з матеріалів справи, посилання на наявність оскаржуваного дозволу міститься тільки в Декларації про готовність об'єкту до експлуатації (арк.с.5-зворотній бік), а саме на документ з реквізитами - Дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Сімферополя 26.12.2007 №218, при його фактичній відсутності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач вимагає від суду встановити юридичні факти, що не було предметом розгляду в суді першої інстанції і не може бути предметом спору, крім випадків, прямо передбачених діючим законодавством України.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 у справі № 801/7160/13-а залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 у справі № 801/7160/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення складений 29 листопада 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна