ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2013 р.№ 923/1207/13
Колегія Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Єрмілова Г.А.
суддів: Воронюка О.Л, Лашина В.В.
при секретарі судового засідання Гавричкові С.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 вересня 2013 року про відмову у прийнятті позовної заяви
№ 923/1207/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про захист порушених прав
У зв'язку із неможливістю проведення судового засідання 12.11.2013р., розгляд справи було перенесено на 26.11.2013р.
У зв'язку із нез'явлення в судове засідання представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
ВСТАНОВИЛА:
05.09.2013р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області "про захист порушених прав", а саме про спонукання відповідача вилучити з обліку податкового боргу застосовані до ФОП ОСОБА_2 адміністративно - господарські санкції рішеннями від 08.02.2008р. №0001632308, 0001642505/0 (за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності та законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) та повернути позивачеві надмір сплаченого податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 10 000грн.
Позовні вимоги мотивовані приписами ст.61 Конституції України, ст.ст.1,5,217 ГК України. Позивач посилається на порушення податковим органом прав позивача, як підприємця, а саме безпідставну відмову у поверненні Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надміру сплаченого ПДВ з мотивів наявності податкового боргу - застосованих ДПІ у м.Херсоні у 2008році штрафів за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, про патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зазначає, що, по-перше, податкова інспекція пропустила строк на стягнення зазначеної заборгованості, а, по-друге, вказані санкції є адміністративно-господарськими. Відтак, віднесення їх до податкового боргу є порушенням правового порядку, визначеного законодавством.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.09.2013р. (Чернявський В.В.) у прийнятті зазначеної позовної заяви відмовлено на підставі ст.62 ГПК України з тих мотивів, що даний спір є адміністративним, а тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 06.09.2013р. скасувати в частині «відмови прийняти позов за немайновою вимогою та направити справу для розгляду немайнової вимоги до місцевого господарського суду», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що спір у даній справі стосується не законності реалізації державним органом повноважень, визначених Конституцією та законами України, а дотримання учасниками господарських відносин правового порядку при здійсненні господарської діяльності, а саме відсутності податкового боргу у конкретного суб'єкта господарювання. Підставами заявленого позову є неправильне тлумачення податковим органом поняття «податковий борг» та «адміністративно-господарська санкція».
Правовідносини, що виникають між окремим суб'єктом господарювання та державним органом - учасником господарських відносин є правовідносинами в сфері господарської діяльності, і не відносяться до публічно-правових відносин.
Однак, суд першої інстанції цим обставинам належної правової оцінки не дав і дійшов помилкового висновку про непідвідомчість даного спору господарському суду.
Відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Сторони своїм правом на участь в судових засіданнях не скористались, хоча про час і місце їх проведення повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників інших учасників провадження у цій справі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно ст.12 ГПК господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство, 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери, 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Разом з цим, згідно зі ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) справи адміністративної юрисдикції підвідомчі адміністративним судам. До таких відносяться спори, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, зокрема на публічно - правові спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, її доводи ґрунтуються на неправомірному (на думку позивача) включенні адміністративно-господарських санкцій за порушення неподаткового законодавства до податкового боргу та безпідставній відмові повернути позивачу надмір сплаченого податку на додану вартість через наявність цього податкового боргу.
Аналізуючи заявлені позовні вимоги, судова колегія звертає увагу на те, що облік податкової заборгованості ведеться органами державної податкової служби у відповідності до „Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 року.
Тобто, включення та виключення з обліку відомостей щодо сум невиконаних податкових зобов'язань (податного боргу) є виконанням податковою інспекції наданих їй законодавством управлінських повноважень.
Отже, даний спір стосується поведінки відповідача як суб'єкта владних повноважень, і посилання позивача на норми законодавства, що регулюють правила здійснення господарської діяльності, не змінюють природу спору у відносинах з реалізації таким суб'єктом управлінських функцій.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 позовні вимоги відносяться до адміністративної юрисдикції, і це виключає можливість їх розгляду господарським судом, відповідно до ч.1 п.1 ст.62 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду від 06.09.2013р. не вбачається.
Керуючись ст.ст.85,103,105,106 ГПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.09.2013р. №923/1207/13 - без змін.
Повний текст постанови складено 02.12.2013р.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин