ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.12.06 | Справа № 3/201-05. |
За позовом: державного підприємства «Сумський обласний радіотелевізійний передавальний центр»
До відповідача: відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»
Про визнання договорів частково недійсними
Суддя СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.
Представники:
Від позивача: не з‘явився.
Від відповідача: Сіренко О.І.
Суть спору: позивач просить визнати недійсними додатки №1 по договору №41 від 27.05.1996р. на червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999р. та червень, жовтень 2000р.; додатки №1 до договору №62 від 06.05.1996р. на червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999р. та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2000р.; додатки №1 до договору №205 від 22.04.1996р. на червень, липень, серпень, жовтень, листопад 1999р. та травень, червень, липень, серпень, жовтень 2000р.; додатки №1 до договору №351 від 15.05.1996р. на листопад, грудень 1999р. та травень, червень, серпень, жовтень 2000р., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.
Позивач в судове засідання подав заяву №082 від 09.11.2006 р. про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсними додатки № 1 по договору № 41 від 27.05.2006 р. на липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999 р. та липень, жовтень 2000 р.; визнати недійсним додатки № 1 по договору № 652 від 06.05.1996 р. на липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999 р. та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2000 р.; визнати недійсним додатки № 1 до договору № 205 від 22.04.1996 р. на червень, липень, серпень жовтень, листопад, грудень 1999 р. та травень, червень, липень, серпень, жовтень 2000 р.; визнати недійсним додатки № 1 до договору № 351 від 15.05.1996 р. на листопад, грудень 199 р. та травень, липень, серпень, жовтень 2000р.
Відповідач подав відзиви на позовну заяву №17/4885 від 01.07.2006р., №17/8876 від 23.11.2006р., в яких проти позовних вимог заперечує та зазначає, відповідно до норм законодавства та умов вказаного договору позивач мав сплачувати відповідачу вартість електричної енергії, використаної понад встановлені ліміти електроенергії та потужності за розрахунковий період, а також кількість використаної електроенергії без лімітів та письмової згоди енергопостачального підприємства у 5-кратному розмірі. В зв’язку з постійною заборгованістю позивача за спожиту електричну енергію перед відповідачем, останнім були застосовані нульові ліміти споживання електричної енергії у вказані вище періоди. Факт врегулювання відносин з постачання електричної енергії на указані періоди підтверджено рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2006р. по справі №1353-10/112 про стягнення з ДП «Сумський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на користь ВАТ «Сумиобленерго» 1 572 216 грн. 97 коп., яке набрало законної сили. Крім того, позивачем порушений строк позовної давності.
Позивач подав клопотання про визнання причини пропуску встановленого строку поважною та поновлення пропущеного строку для захисту порушеного права, в обґрунтування якого зазначає, що про порушення своїх прав він довідався лише в лютому 2002 року після вступу в законну силу рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2002р. у справі № 1353-10/112 і не міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права в зв‘язку з обмеженим цільовим бюджетним фінансуванням та в зв‘язку з тим, що з грудня 2001 року по теперішній час Державною виконавчою службою накладені арешти на кошти підприємства, що позбавило можливості сплатити державне мито та судові витрати, необхідні для звернення до господарського суду. Активи, які знаходяться на балансі підприємства, не могли бути реалізовані, оскільки вони застосовуються у виробничому процесі і їх продаж призвів би до припинення ретрансляції державних телеканалів.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між позивачем і Державною акціонерною енергетичною компанією “Сумиобленерго”, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго”, були укладені договори № 41 від 27.05.1996р. , № 62 від 06.05.1996р., № 205 від 22.04.1996р. та № 351 від 15.05.1996р. на користування електричною енергією, згідно з умовами яких відповідач зобов‘язався забезпечити постачання позивачу електроенергії в обсягах, встановлених даними договорами, а Позивач зобов‘язався своєчасно оплачувати спожиту ним електричну енергію.
Відповідно довідки від 28.04.2004р. до складу ДП Сумського обласного радіотелевізійного передавального центру входять цеха: Сумський, Білопільський, Тростянецький, Шосткінський.
Пунктом 1.2 зазначених вище договорів відповідач доводив позивачу ліміти споживання електроенергії та потужності лімітними повідомленнями відповідно до додатку № 1 за 5 днів до початку розрахункового періоду та не пізніше чим через 5 днів після отримання граничних величин для ДАЕК “Сумиобленерго”. Лімітне повідомлення є невід‘ємною частиною договору.
Відповідно до абзацу 4 п. 7, п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електричної галузі” місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів, які отримують електричну енергію на підставі двосторонніх угод, передбачених нормативними документами, - в обсязі, передбаченому відповідними угодами. Граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід‘ємною частиною договору.
Починаючи з червня 1999 року по жовтень 2000 року структурні підрозділи ВАТ «Сумиобленерго» встановлювали позивачеві нульовий ліміт споживання:
Додатком № 1 по договору № 41 від 27.05.1996р. на червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999р. та червень, жовтень 2000р.;
Додатком № 1 по договору № 62 від 06.05.1996р. на червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999р. та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2000р.;
Додатком № 1 по договору № 205 від 22.04.1996р. на червень, липень, серпень, жовтень, листопад 1999р. та травень, червень, липень, серпень, жовтень 2000р.;
Додатком № 1 по договору № 351 від 15.05.1996р. на листопад, грудень 1999р. та травень, червень, серпень, жовтень 2000р.
Згідно п. 8 зазначених договорів зміни встановлених лімітів споживання електричної енергії та потужності проводяться за письмовою згодою енергопостачальної організації та абонента не пізніше чим за 10 днів до закінчення розрахункового періоду.
Пунктами 1.7, 1.9 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. (в редакції, що діяла на той час) передбачено, користування електричною енергією здійснюється на основі договору, що укладається між електропостачальною організацією і споживачем електричної енергії. Умови договору можуть змінюватися за узгодженням сторін. Відповідно до п. 6.3 цих Правил в разі необхідності змінити договірну величину споживання електричної енергії споживач може звернутися до електропостачальної організації не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця, за відповідним коригуванням договірної величини відпуску електричної енергії.
Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999р., пунктів 2.4, 2.7 укладених між сторонами договорів, споживач повинен сплачувати енергопостачальному підприємству вартість електричної енергії, використаної понад встановлені ліміти електроенергії та потужності за розрахунковий період, а також кількість використаної електроенергії без лімітів та письмової згоди енергопостачального підприємства у 5-кратному розмірі.
Позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 09.11.2006 р. за № 082 та поясненнях по справі від 23.11.2006 р. за № 087 (а.с. 93, 101) зазначає, що після отримання лімітних повідомлень з встановленим відповідачем нульовим лімітом споживання електричної енергії, він для узгодження договірної величини в обумовлені договорами терміни звертався з листами до відповідача для узгодження (зміни вже встановленого нульового ліміту) величини споживання електричної енергії та потужності, а відповідач, в свою чергу, своїми листами погодив граничні ліміти споживання електричної енергії.
Така позиція позивача спростовується запереченнями відповідача, зокрема, тим, що за позовом прокурора Сумської області в інтересах держави в особі ВАТ «Сумиобленерго» господарським судом Сумської області рішенням від 07.02.2002 р. у справі № 1353-10/112 (яке набрало законної сили) з Сумського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь ВАТ «Сумиобленерго» було стягнуто 1 109 104 грн. 22 коп. боргу за електроенергію, спожиту понад встановлені ліміти, 341 343 грн. 34 коп. боргу за перевищення ліміту потужності, 30 000 грн. пені та судові витрати по справі. В мотивувальній частині цього рішення зазначено, що борг за перевищення ліміту споживання електроенергії та за перевищення ліміту потужності протягом 1999-2000 років підтверджується довідками про доведення лімітів споживання електроенергії та лімітів потужності, копіями лімітних повідомлень, відповідними розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до пункту 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.99 року, енергопостачальні організації зобов’язані визначати граничну величину споживання електричної енергії споживачам в межах розрахункового балансу, які не проводять в повному обсязі поточні розрахунки за використану електричну енергію або не дотримуються узгоджених графіків погашення заборгованості на нульовому рівні.
Надані відповідачем документи - Довідки про стан розрахунків та двосторонні Акти звірок взаємних розрахунків (а.с. 107-143 том 2, а.с. 5-35 том 3) - свідчать про відсутність з боку позивача розрахунків у повному обсязі протягом 1999-2000 рр., зокрема:
за договором № 205 від 22.04.1996 р. (Шосткинський ретранслятор) розрахунки за спожиту активну електроенергію не проводилися з 05.01.1999 р. по 05.05.2000 р., у липні та листопаді 2000 р.;
за договором № 351 від 15.05.1996 р. (Сумський ретранслятор)– з січня по травень, з липня по жовтень та у листопаді, грудні 2000 р.;
за договором № 41 від 27.05.1996 р. (Тростянецький ретранслятор)– у жовтні – листопаді 2000 р.;
за договором № 62 від 06.05.1996 р. (Білопільський ретранслятор) – з грудня 1998 по квітень 2000 р., у червні, липні, жовтні та листопаді 2000 р.
З урахуванням вимог ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач довів, що позивачем протягом 1999-2000 рр. в повному обсязі не проводилися поточні розрахунки за використану електроенергію, а позивач на підтвердження своєї позиції щодо визнання недійсними додатків № 1 до договорів надав лише докази узгодження лімітів споживання електроенергії та потужності. За таких обставин, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності для пред‘явлення позову до суду. Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред‘явлення яких виникло до 1 січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством , що діяло раніше.
За правилами ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу УРСР 1963р. до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності – три роки. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред‘явлення позову є підставою для відмови у позові. Аналогічне положення міститься у ст. 267 чинного ЦК України.
Суд приходить до висновку, що позивачу про наявність спірних додатків № 1 до договорів № 41 від 27.05.1996р. , № 62 від 06.05.1996р., № 205 від 22.04.1996р. та № 351 від 15.05.1996р. було відомо з моменту їх укладання у 1999-2000 р.р., а не з моменту вступу в законну силу рішення господарського суду від 07.02.2002р. у справі № 1353-10/112, а тому клопотання позивача про визнання причини пропуску встановленого строку поважною та поновлення пропущеного строку для захисту порушеного права задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову – відмовити.
СУДДЯ О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО
Повний текст рішення підписаний 11.12.2006 р.