ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Час 11 год. 44 хв.
21 листопада 2013 року м. Київ П/800/768/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Єрьоміна А.В.,
суддів Кравцова О.В.,
Масло І.В.,
Швеця В.В.,
Юрченко В.П.,
секретар судового засідання Малихін Д.Ю.
за участю:
позивача ОСОБА_4
представника відповідача Кот О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, -
ВСТАНОВИВ:
30 жовтня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Верховної Ради України про визнання дій відповідача при наданні відповіді №04-37/16-250515 від 14 жовтня 2013 року у частині (Статтею 52 Кодексу законів про працю України передбачено, що п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою» наданням недостовірної інформації, протиправними.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що звернувся до Верховної Ради України із заявою про роз'яснення частини третьої статті 52 Кодексу законів про працю, з підстав не вірного застосування її директором училища, де сам працював. Відповідь надана відповідачем на його запит містить недостовірну інформацію, оскільки Дніпровський районний суд м. Києва при винесенні рішення № 755/18122/13-ц від 25 жовтня 2013 року, у справі за його позовом про захист трудових прав, відмовився її прийняти, як доказ. У зв'язку з чим, просив визнати протиправними дії відповідача при наданні відповіді №04-37/16-250515 від 14 жовтня 2013 року.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача надав у судовому засіданні заперечення, які аналогічні письмових заперечень, поданих через канцелярію суду, у яких зазначила, що спірні правовідносини виникли не з Верховною Радою України, а з посадовою особою цього органу - Головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Цибенком П.С, який в межах своєї компетенції зокрема надає відповідь на звернення громадян в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», а тому, Верховна Рада України не порушувала прав та законних інтересів позивача. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
24 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Верховної Ради України з заявою (зареєстрованою в відділі з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради за номером 09-1452.26.13/04-09.13) про надання йому офіційного роз'яснення щодо правомірності встановлення керівництвом підприємства шестиденного робочого тижня без погодження з місцевою радою.
25 вересня 2013 року це звернення було передане на виконання до секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.
14 жовтня 2013 року листом за підписом Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Цибенком П.С. вих. № 04-37/16-250515 була надана відповідь, в якій зазначалось: «Статтею 52 Кодексу законів про працю України передбачено, що п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою».
Вважаючи дії Верховної ради України по наданні йому недостовірної відповіді №04-37/16-250515 від 14 жовтня 2013 року протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена законність дії по наданню відповіді позивачу на його звернення виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI(далі - Закон № 1861-VI), Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР (далі - Закон № 116/95-ВР), Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР(далі - Закон № 393/96-ВР), Постановою Верховної Ради від 25 грудня 2012 року № 11-VII, Постановою Верховної Ради від 20 квітня 2000 року № 1678-ІІІ (далі - Постанова № 1678-ІІІ) .
Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Разом з тим, відповідно до Конституції України, Верховна Рада України є представницьким органом державної влади України, має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.
Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на її засіданнях під час сесій і визначені у статті 85 Конституцій України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Таким чином, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, який реалізує свої повноваження шляхом голосування на засідання народних депутатів під час її сесії по прийняттю законів та інших нормативно-правових актів. Жодних дій по розгляду звернень в порядку Закону № 393/96-ВР Верховна Рада України на своїх засіданнях, як орган законодавчої влади не здійснює.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1861-VI органом, який здійснює організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів України, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді є Апарат Верховної Ради України.
У сфері організаційного забезпечення на Апарат Верховної Ради України відповідно до пункту 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 р. № 769, покладається організація прийому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходять до Верховної Ради України та її органів, вивчення та узагальнення питань, які порушуються громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення.
В пункті 2 вказаного Положення передбачено, що Апарат Верховної Ради України у своїх діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Голови Верховної Ради та Керівника Апарату, іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 року № 1678-ІІІ було затверджено структуру Апарату Верховної Ради України, одним з підрозділів якого є Відділ з питань звернень громадян.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України, затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 09.01.2007 р. № 11 (далі - Порядок № 11), діловодство за зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України ведеться окремо від загального діловодства і покладається на Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України. У структурних підрозділах Апарату Верховної Ради України діловодство за зверненнями громадян покладається на спеціально визначених для цього працівників.
Кожне звернення громадян реєструється шляхом присвоєння йому реєстраційного індексу, який включає індекс структурного підрозділу апарату Верховної Ради України та, за необхідності, інші позначення з урахуванням потреб систематизації, статистики, аналізу, пошуку звернень.
Пунктом 9 Порядку №11 передбачено, що у разі якщо після розконвертування звернення громадянина виявиться, що звернення є інформаційним запитом громадянина до Верховної Ради України, то така кореспонденція реєструється у встановленому порядку Відділом з питань звернень громадян і передається до структурного підрозділу апарату Верховної Ради України, до компетенції якого віднесено порушене питання.
Пункт 14 цього Порядку, передбачає, що звернення громадян, адресовані комітетам Верховної Ради України, депутатським фракціям у Верховній Раді України та їх керівництву, після реєстрації у Відділі з питань звернень громадян передаються секретаріатам відповідних комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій через відділ службової кореспонденції.
Статтею 89 Конституції передбачено, що Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів.
Перелік комітетів їх функції та завдання визначено Постановою Верховної Ради від 25 грудня 2012 року № 11-VII, де серед інших створено комітет з питань соціальної політики та праці.
Також Постановою № 11-VII визначено, що предметом відання комітету з питань соціальної політики та праці є також державна політика у сфері регулювання трудових відносин та зайнятості населення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 116/95-ВР організаційна функція комітетів полягає в розгляді звернень, що надійшли до комітету в установленому порядку.
Відповідно до частини першої Закону № 116/95-ВР секретаріат комітету Верховної Ради України є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, який підпорядковується комітету і Керівнику Апарату Верховної Ради України.
В свою чергу, голова та заступник голови комітету забезпечують загальне керівництво секретаріатом комітету (пункт 14 частини другої статті 34 даного Закону).
Закон, яким регулюється порядок надання відповідей на звернення громадян є Закон № 393/96-ВР, статтею 15 якого передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 цього закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Також стаття 19 Закону № 393/96-ВР передбачає письмове повідомлення громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 22 Закону № 116/95-ВР звернення, що надходять до комітетів, розглядаються головою комітету або за його дорученням першим заступником, заступником, головами підкомітетів чи іншими членами комітету в порядку та терміни, визначені законом.
Як вже встановлено судом, звернення ОСОБА_4 від 24 вересня 2013 року надійшло на адресу Верховної Ради України, було зареєстровано та передане на виконання до секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.
14 жовтня 2013 року листом за підписом Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Цибенком П.С. надана письмова відповідь на заяву ОСОБА_4
Отже при наданні відповіді на звернення ОСОБА_4 відповідачем не було допущено порушення вимог чинного законодавства України.
Доводи позивача, про те що відповідь надана відповідачем на його запит містить недостовірну інформацію, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивачем суду не надано жодних доказів її недостовірності.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог до Верховної Ради України про визнання протиправними дії відповідача при наданні відповіді №04-37/16-250515 від 14 жовтня 2013 року.
Керуючись статтями 18, 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними відмовити.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя (підпис) Єрьомін А.В.
судді (підпис) Кравцов О.В.
(підпис) Масло І.В.
(підпис) Швець В.В.
(підпис) Юрченко В.П.