18.11.2013

ВИРОК

Іменем України

18 листопада 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

суддів: Скарлат О.І.,

Войнаренко Л.Ф.,

при секретарі Тлостюк В.М.,

за участю прокурора Іващенка С.А., Маркова О.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 12013100180000107 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гостомель Київської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: 18.09.2000 року Ірпінським міським судом Київської області за ч. 2 ст.ст. 140, 17, 44 КК України 1960 року до 1 року позбавлення волі; 11.06.2002 року Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 27.08.2003 року Ірпінським міським судом Київської області, за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 19.12.2008 року Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ст.ст. 70, 96 КК України до 4 років позбавлення волі; 19.09.2013 року Ірпінським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Біліївка Володарського району Київської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, не працюючого, зареєстрований, АДРЕСА_2 проживаючого, АДРЕСА_3 такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно вчинили розбійний напад на громадянку ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, поєднаний із погрозою застосування до неї насильства, небезпечного для життя та з проникненням в житло, за таких обставин.

25 січня 2013 року близько 21 години ОСОБА_2, знаходячись в центрі м. Ірпінь Київської області, зустрів знайомого ОСОБА_3, якому запропонував поїхати до ОСОБА_6, яка проживає по АДРЕСА_4 та заволодіти її майном, яке в подальшому використати для власних потреб.

Отримавши згоду останнього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали на маршрутному автобусі до місця проживання ОСОБА_6, зайшли на подвір'я, де ОСОБА_3 лопатою вибив вікно в коридорі будинку і через утворений отвір проникли в середину будинку.

Знаходячись у будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовуючи фізичне насильство зв'язали мотузкою кісті рук ОСОБА_6, зірвали з неї золотий ланцюжок, вартістю 5400 гривень, золотий хрестик, вартістю 2700 гривень, та почали вимагати від неї гроші та золоті вироби, при цьому погрожуючи застосувати фізичне насильство, яке є небезпечним для життя. Після того, як ОСОБА_6 відмовилася віддавати гроші та золоті вироби, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 насильно завели її на кухню будинку, де зачинили. Надалі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пішли до кімнат будинку, де знайшли та забрали мобільні телефони «Нокіа-1600» вартістю 199 гривень з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10 гривень та «Самсунг Е-1200», вартістю 197 гривень з карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень, пляшку вина «Кагор» вартістю 17 гривень, електричний ліхтарик вартістю 22 гривні 50 коп., пневматичний пістолет «Анікс», вартістю 250 гривень. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволодівши спільними діями вказаним майном потерпілої втекли з місця вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 8805 гривень 50 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у висунутому звинуваченні визнав частково, заперечивши, що погрожували потерпілій із застосуванням насильства небезпечного для життя, при цьому пояснив, що дійсно ввечері 25 січня 2013 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_3, якому запропонував заволодіти майном ОСОБА_6 З цією метою вони приїхали на АДРЕСА_4, зайшли на подвір'я де, ОСОБА_3 лопатою розбив вікно, після чого вони проникли до будинку потерпілої, де діючи узгоджено між собою, зв'язали кісті рук потерпілій, зірвали з неї золотий ланцюжок з хрестиком, після чого заволоділи мобільними телефонами, пляшкою вина, електричним ліхтариком та пневматичним пістолетом. Заволодівши вказаним майном потерпілої, вони втекли з місця вчинення злочину.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому звинуваченні також визнав частково, заперечивши, що вони погрожували потерпілій застосувати насильство небезпечне для її життя, при цьому дав аналогічні показанням ОСОБА_2 пояснення про обставини вчинення злочину щодо потерпілої ОСОБА_6

Незважаючи на те, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали частково, їх вина доводиться наданими та перевіреними в судовому засіданні наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що ввечері 25 січня 2013 року вона перебувала в своєму будинку, розташованому на АДРЕСА_4, коли почула, наче хтось стукає в двері. Вийшовши в коридор і запитавши, хто там, їй відповіли, щоб вона відкривала. Після чого вона спитала, що вони хочуть, оскільки в цю пору вона ніколи нікому не відкриває, тому що вже пізно. Відійшовши від дверей вона підійшла до вікна і побачила за хвірткою двох чоловіків, один вищий, другий-нижчий, після чого повернулася до кімнати та сіла на диван. Приблизно через 20 хвилин потерпіла почула, що хтось розбив вікно в коридорі, підійшла до вікна і побачила, що до її будинку проникли двоє невідомих чоловіків. Першим до будинку вскакує нижчий, який натягнув собі шапку на голову і зразу однією рукою закривав її рот, а другою рукою схватив за шию і почав на софі в коридорі душити. Після чого цей чоловік почав питати про гроші і золото, погрожував спалити її в цій хаті та продовжував її душити. У неї вже не вистачало дихання. Руки ще в неї тоді не були зв'язані і вона хотіла схопити стілець, але не подужала. Після таких дій чоловіка, вона тільки відчувала, як їй стає погано і дихати немає чим та відбулося невимушене випорожнення. Після того, як вона рукою дістала до штанів чоловіка той в ту секунду відпустив свою руку від її горла і посадив, а в неї рот остався відкритим і не стулювався. Невідомий чоловік щось їй говорив, а вона онімівши, нічого не могла сказати. Після чого двоє чоловіків почали в'язати її і питати в неї де золото і гроші, продовжуючи погрожувати.

Цих двох чоловіків, які залізли до її будинку, вона в подальшому впізнала і якими виявилися обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зірвали у неї з шиї золотий ланцюжок з хрестиком і, зв'язавши їй руки мотузкою, почали вимагати від неї гроші та золоті вироби, при цьому тримали її за одяг в районі шиї і погрожували вчинити вбивство, якщо вона не перестане кричати і не скаже, де гроші. В такій ситуації вказана погроза сприймалася нею як така, що дійсно може бути реалізована, а тому вона вказала, де лежали грошові кошти, які в подальшому випали з кишені ОСОБА_2 Після цього обвинувачені завели її на кухню, а самі пішли по кімнатах будинку звідки забрали мобільні телефони «Нокіа-1600» та «Самсунг Е-1200», пляшку вина «Кагор», електричний ліхтарик та пневматичний пістолет «Анікс». Шкоду обвинуваченні не відшкодували. Якісь грошові кошти у сумі 3000грн. приходили на пошту на її ім'я, але вона відмовилась їх отримувати, оскільки не знала що це за кошти та від кого.

Також винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

- даними, що містяться у протоколі заяви про кримінальне правопорушення від 25 січня 2013 року, де ОСОБА_6 вказала обставини вчинення злочину щодо неї, зазначивши про невідомих осіб, які проникли до її будинку та відкрито заволоділи її майном (а.с. 2, т. 1);

- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 25 січня 2013 року із фототаблицею, згідно якого було оглянуто будинок по АДРЕСА_4, де було виявлено розбите вікно в коридорі будинку та в кімнатах розкидані в хаотичному порядку речі та грошові кошти. У вхідних дверей в коридорі виявлено слід від рукавички, а також в будинку були виявлені сліди папілярних візерунків. На вулиці біля будинку виявлено два різні сліди взуття, а на околиці села Зірка виявлено ліхтарик червоного кольору, також на автобусній зупинці виявлено пляшку з під вина «Кагор» квадратної форми (а.с. 3-24, т. 1,);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 29 січня 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час огляду місця події сліди папілярних візерунків пальців рук, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи. (а.с. 132, т. 1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 5 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені на вхідних дверях, під час огляду місця події, сліди рукавички, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи. (а.с. 139, т. 1);

- даними протоколів пред'явлення речей для впізнання від 29 січня 2013 року, зі змісту яких вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 серед пред'явлених речей впізнала пляшку з під вина «Кагор» та ліхтарик електричний червоного кольору, які були викрадені з її будинку (а.с. 35-38, т. 1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 8 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час огляду місця події 25 січня 2013 року на автобусній зупинці пляшку з під вина «Кагор» квадратної форми, визнано речовим доказом та передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Іванківського РВ (а.с. 147, т.1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час огляду місця події 25 січня 2013 року на околиці с. Зірка ліхтарик червоного кольору, визнано речовим доказом та передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Іванківського РВ (а.с. 157, т. 1);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 13 лютого 2013 року згідно якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 серед інших впізнала ОСОБА_2, як особу, яка 25 січня 2013 року проникла до її будинку де вчинила кримінальне правопорушення (а.с. 39-40, т. 1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час огляду місця події 13 лютого 2013 року, а саме у громадянина ОСОБА_8 пневматичний пістолет «Анікс», який був викрадений з будинку громадянки ОСОБА_6, визнано речовим доказом та передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Іванківського РВ (а.с. 170 т. 1);

- даними протоколу обшуку з фототаблицею від 13 лютого 2013 року, згідно якого було проведено обшук помешкання ОСОБА_3 в ході якого було виявлено і вилучено комір чорно-сірого кольору з куртки та шкіряні рукавички чорного кольору (а.с. 43-54 т. 1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час обшуку помешкання ОСОБА_3 комір чорно-сірого кольору та шкіряні рукавички чорного кольору, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи і передано на зберігання до кімнати речових доказів Іванківського Р.В. (а.с. 55, т. 1);

- даними протоколу обшуку з фототаблицею від 13 лютого 2013 року, згідно якого було проведено обшук помешкання ОСОБА_2 в ході якого було виявлено і вилучено кросівки спортивні чорного кольору, мобільні телефони «Нокіа» чорного кольору з сірим корпусом та білого кольору з коричневим корпусом (а.с. 58-65, т. 1);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14 лютого 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час проведення обшуку місця проживання ОСОБА_2 спортивні кросівки чорного кольору, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи і передано на зберігання до кімнати речових доказів Іванківського РВ (а.с. 66, т. 1);

- даними протоколів пред'явлення особи для впізнання від 22 березня 2013 року згідно яких свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 серед інших впізнали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які 25 січня 2013 року приблизно о 20 год. 30 хв. в смт Димер сіли до них в автобус сполученням «Київ-Мозир» та вийшли на зупинці с. Зірка (а.с. 113-120, т. 1);

- даними протоколів слідчого експерименту від 13 грудня 2013 року, в ході яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 детально розповіли і показали при яких обставинах ними було вчинено розбійний напад на потерпілу ОСОБА_6 (а.с. 174-180, т. 1).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія судів вважає наведені вище докази достовірними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а їх доводи про те, що вони не погрожували застосувати до потерпілої ОСОБА_6 насильство, яке є небезпечним для її життя, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями потерпілої, які є логічними, послідовними та взаємно узгоджуються, а тому суд приймає показання потерпілої, вважає їх правдивими, які всебічно перевіреними колегією суддів.

Крім того, згідно показань самих обвинувачених, їх дії були об'єднані єдиним умислом, з метою подолання опору ОСОБА_6, вони проникли до її будинку, вчинили напад та відкрито заволоділи майном потерпілої.

Такі дії обвинувачених, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, раптовістю та чітким спрямуванням на подолання опору потерпілої, негайне виявлення та вилучення матеріальних цінностей, з метою зникнення із місця події, підтверджують пояснення потерпілої про те, що у ситуації, що склалася, після застосованого підсудними фізичного насильства, у потерпілої склалося враження, що, якщо вона протидіятиме нападаючим або не виконає їх вимог, ця погроза буде реалізована.

Спосіб вчинення злочину обвинуваченими свідчить про спрямованість умислу на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з проникненням в житло із погрозою застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя потерпілої за попередньою змовою групою осіб.

Доводи обвинувачених та їх захисників колегія судів розцінює як такі, що дані з метою пом'якшення покарання та уникнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами справи.

Колегія суддів вважає із достовірністю встановлені викладені обставини справи, а всі дії обвинувачених були злагоджені, цілеспрямовані на раптові та швидкі дії на місці вчинення злочину, після якого вони одразу ж зникли, а майном розпорядились за власним розсудом.

З огляду на викладене, проаналізувавши та оцінивши в сукупності зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, колегія вважає доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення та кваліфікує їх дії за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особи винних, а саме, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на стійкий шлях незаконного заволодіння чужим майном, не працює, за місцем проживання характеризується негативно. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 колегія визнає вчинення злочину повторно. Обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено.

ОСОБА_3 не має судимості в силу ст. 89 КК України, не працює, згідно характеристики наданої селищним головою характеризується задовільно, а зі змісту характеристики наданої дільничним інспектором міліції вбачається, що ОСОБА_3 характеризується позитивно. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 колегією суддів не встановлено.

З урахуванням зазначених обставин вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про можливість перевиховання та виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки обвинуваченні представляють суспільну небезпеку для оточуючих та вважає за необхідне визначити останнім міру покарання в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є їх особистою власністю.

Разом з тим, враховуючи роль кожного з учасників під час вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_3 не має судимості в силу ст. 89 КК України, посередньо характеризується, суд вважає за можливе призначити йому ближче до мінімального терміну покарання у виді позбавлення волі, передбачений санкцією ч. 3 ст. 187 КК України.

Обрані обвинуваченим такі види та міра покарання, за глибоким переконанням колегії суддів, відповідають не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й їх особам, є обґрунтованими, необхідними і достатніми для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів та будуть відповідати цілям покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню із обвинувачених, відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, колегія суддів, -

засудила:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком ОСОБА_2 покарання, частково приєднати не відбуте ним покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 19 вересня 2013 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишити без зміни і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 13 лютого 2013 року, тобто з фактичного моменту його затримання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з застави на тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, якого затримати в залі судового засідання.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 18 листопада 2013 року.

В строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 13 лютого 2013 року по 27 лютого 2013 року.

Речові докази після набрання вироком законної сили, які зберігаються в матеріалах справи - зберігати при матеріалах справи.

Які зберігаються в кімнаті речових доказів Іванківського РВ:

- пляшку з-під вина «Кагор» квадратної форми - знищити;

- ліхтарик червоного кольору та пневматичний пістолет «Анікс» - передати ОСОБА_6 за належністю;

- комір чорно-сірого кольору та шкіряні рукавички чорного кольору - передати ОСОБА_3 за належністю;

- спортивні кросівки чорного кольору - передати ОСОБА_2 за належністю.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ по 1 047 гривень 70 коп. з кожного в дохід держави.

Заставу в розмірі 34 410 гривень, внесену на депозитний рахунок Апеляційного суду Київської області (р/р 37313011000034, МФО 821018, банк ГУДКСУ у Київській області), після вступу вироку з законну силу, повернути заставодавцю - ОСОБА_11.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченими - з моменту отримання його копії.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасники судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя О.Д. Рудюк

Судді: О.І. Скарлат

Л.Ф. Войнаренко