Справа № 430/2412/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретарі Сухаревській Н.О.,

за участю: прокурора Лєщова Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/430/172/13 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, який має середньотехнічну освіту, не одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3, 2007 року народження, приватний підприємець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

за ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні Валуйської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, розташованої за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Валуйське, вул. Октябрьська, 4, куди він прийшов з метою розповсюдження книг, в ході раптово виниклого словесного конфлікту із завідуючим амбулаторії ОСОБА_2, наніс останньому два удари в обличчя та по голові.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови та синця на обличчі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Зазначені дії обвинуваченого, що виразились у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненні вказаного злочину фактично не визнав. Суду пояснив, що того дня біля 11:00 години він прибув до Валуйської сільської амбулаторії з метою продажу книг. В амбулаторії з у зв'язку з цим він мав бесіду з працівниками амбулаторії. В цей момент з'явився ОСОБА_2, який влаштував з ним конфлікт, став погрожувати і виштовхувати його. В момент, коли ОСОБА_2 виштовхував його, він розвернувся, зняв з себе сумку і відштовхнув ОСОБА_2 від себе. Потім взяв сумку і пішов до виходу з амбулаторії. ОСОБА_2 підхопившись, біг за ним, погрожував посадити, однак він вийшов і пішов з амбулаторії.

Стверджував, що ОСОБА_2 не бив, тим більше 2 рази. Зазначав, що тільки один раз відштовхнув ОСОБА_2 від себе тильною стороною долоні в обличчя. Після конфлікту він бачив синець під лівим оком у ОСОБА_2. Вказав, що провину визнає тільки в тому, що потрібно було не вступати у словесну перепалку з ОСОБА_2, а повернутись та піти.

Незважаючи на фактичне невизнання своєї провини обвинуваченим, його провина підтверджується доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що того дня він близько 14:00 години зайшов до амбулаторії та побачив як невідомий йому громадянин нав'язливо пропонує літературу медсестрі ОСОБА_4, тобто намагався всучити їй якусь книгу, але вона відмовлялась, намагалась від нього піти. У цей час амбулаторію прибирала ОСОБА_5, він переключився на неї і став пропонувати їй літературу. Побачивши те, що його співробітники брати літературу не бажають, а дії невідомого заважають роботі амбулаторії, він запропонував останньому покинути амбулаторію, однак той відмовлявся це робити. Тоді він, вважаючи, що це подіє, сказав, що зателефонує голові сільської ради і дільничному, однак і це не подіяло. Тоді він знов запропонував, як з'ясувалось, ОСОБА_1 покинути приміщення амбулаторії, на що останній у гніві штовхнув його в груди. Потім він покликав фельдшера ОСОБА_6 та у черговий раз запропонував ОСОБА_1 покинути приміщення амбулаторії, однак той все одно не покидав амбулаторію. Після цього він сказав ОСОБА_4, що та телефонувала до міліції, на що ОСОБА_1 розізлившись на нього, наніс йому два удари по голові кулаком, від чого він на деякий час втрати орієнтацію. Потім, коли ОСОБА_1 почув, що ОСОБА_4 розмовляє по телефону і викликає міліцію, тільки тоді він покинув амбулаторію.

Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_7 в суді підтвердили, що 04 вересня 2013 року біля 13:50 години в сільську амбулаторію прийшов ОСОБА_1 і нав'язливо став пропонувати літературу, яку вони відмовлялися брати. Це побачив завідувач амбулаторії ОСОБА_2, який запропонував ОСОБА_1 покинути амбулаторію. На ці пропозиції ОСОБА_1 не реагував, після чого внаслідок словесного конфлікту спочатку штовхнув, а потім два рази вдарив ОСОБА_8 по голові. Потім, коли вони стали викликати міліцію, ОСОБА_1 взяв свої речі і покинув амбулаторію.

Із протоколу усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.09.13 р. (а.д.п. 6) йдеться, що ОСОБА_2 зробив усну заяву до міліції про те, що йому близько 13:50 години 04.09. 13 р. в сільській амбулаторії невідомою особою були спричинені тілесні ушкодження.

Протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 від 20.09.13 р. та фототаблицею до нього (а.д.п. 39-43) підтверджується факт, за яких саме обставин йому були спричинені тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 281 від 21.09.13 р. та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 303 від 27.09.13 р. (а.д.п. 19-21, 49-51) у ОСОБА_2 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови та синця на обличчі, які відносяться до тілесних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, можуть відповідати строку 04 вересня 2013 року та могли виникнути за обставин, вказаних потерпілим при проведенні з ним слідчого експерименту.

Наведені докази переконали суд у доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діянні, за що він повинен понести кримінальну відповідальність.

Позицію обвинуваченого у фактичному невизнанні своєї провини, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнути відповідальності за скоєне, що свідчить про відсутність у нього каяття.

Суд при обранні покарання обвинуваченому враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який вчинив злочин невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який позитивно характеризуються, має на утриманні малолітню дочку, працює, є раніше не судимим.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не виявлено.

Враховуючи, що відпала необхідність дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків в суді, запобіжний захід відносно нього у вигляді особистого зобов'язання слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 371, 373 - 375 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку прокурор та обвинувачений можуть отримати негайно після його проголошення.

Головуючий: