Справа №2-975/08

 

РІШЕННЯ

іменем  України

 

                  09 жовтня  2008 року  Прилуцький міськрайонний  суд  Чернігівської  області

в  складі   :    головуючого-судді   Зарічної Л.А.,

                      при  секретарі          Голушко  Н.А.,

                       адвоката  ОСОБА_3,

                       представників  сторін : ОСОБА_13,  ОСОБА_14,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в м.Прилуках  цивільну  справу  за  позовом   Прилуцької міської ради  до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача  Комунальне підприємство «Прилукижитлобуд»  про виселення  без надання іншого жилого приміщення ,-

 

                                                                     ВСТАНОВИВ :

 

                   Прилуцька міська рада  звернулася до суду  із відповідною заявою, в якій вказує, що  квартира АДРЕСА_1  перебуває у комунальній власності Прилуцької  міської ради та перебуває на  балансі КП «Прилукижитлобуд», яке є виконавцем послуг з утримання даного будинку та при будинкової території.  Через  незначну житлову площу (19,25 кв.м.)  у 1992 році  гр..ОСОБА_4, що проживала у  квартирі НОМЕР_1 разом зі своїм сином , невісткою та внуком , в порядку поліпшення  житлових умов була  надана квартира НОМЕР_2 у цьому ж будинку , куди вона переселилася та проживала до дня смерті одна.  Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  проте під час обстеження даного житла було встановлено, що у даній квартирі проживають її невістка ОСОБА_1 та внук ОСОБА_2, які поселилися у дану квартиру без законних підстав,  Прилуцька міська рада звернулася до суду із позовом про виселення даних громадян із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

 В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у заяві вимоги та пояснив, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значаться прописаними у квартирі АДРЕСА_2, але  самоправно поселилися до квартири НОМЕР_2 у даному будинку,  а оскільки  дана квартира надавалася лише самій  ОСОБА_4, - підлягають виселенню.

  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник у судовому засіданні не визнали позовних вимог та при цьому  пояснили, що мають право також і на дану квартиру, оскільки така надавалася саме у зв»язку з  поліпшенням житлових умов.  Відповідач ОСОБА_2  підтвердив обставини  проживання у квартирі НОМЕР_2, разом зі своєю бабусею ОСОБА_4 оскільки поселився туди через постійні сварки з батьками, що виникали на грунті  їх пияцтва та постійних сварок. Також  ОСОБА_2 вказав на ті обставини, що останнім часом  бабуся погано себе почувала, була прикута до ліжка, а тому  він  проживав разом  з нею,  здійснював за нею догляд.

 Відповідачка ОСОБА_1 заперечила факт проживання у даній квартирі разом із сином та свекрухою, вказуючи на ті обставини, що фактичне її місце проживання є квартира НОМЕР_1, де вона прописана та проживає постійно, а у квартиру НОМЕР_2  заходить іноді, лише щоб поцікавитися життями сина, який там проживає.

 Представник ПК «Прилукижитлобуд» в судове засідання не з»явився та не повідомив про причини своєї неявки, хоча про день та час судового засідання був повідомлений вчасно.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши наявні докази  по справі суд приходить  до наступного висновку:

 Відповідно до ст.4 ЖК України вбачається, що  житловий фонд України створюють  житлові будинки, а також жилі приміщення у інших будівлях.

Громадяни, які потребують поліпшення  житлових умов, мають право на  одержання у користування жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду у порядку, передбаченому  законодавством . Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у  даному населеному пункті, як правило , у вигляді окремої квартири на сім»ю .

 Згідно копії заяви ОСОБА_4. від 16.04.1986 року  вбачається, що така  просить директора заводу «Пластмас»   розширити її житлову площу, шляхом надання  відповідної кімнати №102 у даному  будинку, у зв»язку із намірами сина одружитися.

 На таке звернення  ОСОБА_4 було відмовлено  у розширені житлової площі та вказано, що таке буде надано в порядку черговості, оскільки на даний час  вона перебуває на черзі під № 66.

Відповідно до ст. 36  ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов здійснюється , як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті  районної, міської, районної в місті, селищної, сільської рад. Облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють  на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво  або беруть  пайову участь у житловому будівництві , здійснюється за місцем їх роботи, а за бажанням - також і за місцем проживання.

Громадяни знімаються  з обліку потребуючих поліпшення  житлових умов у чотирьох випадках , де одним із таких є поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали  підстави для надання  іншого жилого приміщення.  

 Так, згідно виписки із протоколу №7 від 15.01.1987 року  розширеного засідання профкому та адміністрації заводу пластмас було затверджено  список працівників заводу, що потребують житла, в  даному списку мається і ОСОБА_4.,  яка знаходиться на черзі з 29.04.1980 року.

 Згідно  списку працівників заводу «Пластмас»  взятих на облік по місцю роботи  на першочергове отримання житлової площі на 1987 рік   мається і  ОСОБА_4. та її син ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні  свідок ОСОБА_6  пояснила, що  квартира  АДРЕСА_1 надавалася ОСОБА_4  на неї  та на її сина, невістку та внука, однак  підтвердити дані обставини письмовими доказами не змогла. 

 Дані покази були спростовані рішенням виконавчого комітету  Прилуцької міської ради  від 20.11.1991 року,  яким  затверджено рішення  адміністрації та профспілкового комітету заводу пластмас  та видачу ордерів, в тому числі і  ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 кімнати 12 кв.м. на сім»ю  1 чоловік, зі зняттям із черги.

 Досліджені в судовому засіданні списки  працівників ВАТ «Пластмас-Прилуки» на поліпшення житлових умов вже станом на 1999 рік,  також підтверджують факт зняття ОСОБА_4 із черги. 

 Допитані в судовому засіданні свідки  ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10  підтвердили факт проживання   саме  ОСОБА_2 у квартирі  НОМЕР_2 разом із ОСОБА_4  вказавши при цьому на її  фізичні вади , а саме те, що вона  була глухоніма та потребувала  останнім часом стороннього догляду через хворобливий стан здоров»я та надання відповідної допомоги з боку внука - ОСОБА_2, якого неодноразово бачили у даній квартирі .

 Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12  пояснили, що у складі комісії проводили обстеження  квартири АДРЕСА_1, та встановили, що у даній квартирі проживає  ОСОБА_2,  в якого маються ключі від даного житла та  яке використовується ним для проживання.     

 

Згідно оглянутих в судовому засіданні оригіналів  по квартирних карток, копії на а.с. 6, вбачається, що  ОСОБА_4 була прописана у квартирі АДРЕСА_2 із 21 квітня 1977 року і виписана - 28.10.1992 року. Її син ОСОБА_5   був прописаний у даній квартирі з 09.07.1981 року , неодноразово перепросувався у зв»язку з навчанням та перебуванням у місцях позбавлення волі і остаточно був виписаний  ІНФОРМАЦІЯ_2 з зв»язку із смертю.  ОСОБА_1 - невістка-  була прописана до даної квартири 02.11.1989 року і  значиться прописаною до даного часу.  ОСОБА_2 - внук, зареєстрований 21.02.2007 року  у зв»язку із досягненням 16 років та значиться прописаним до даного часу, що підтверджується також і копією  його паспорта.

 Згідно  по квартирної  картки на квартиру АДРЕСА_1   вбачається, що  ОСОБА_4 була прописана у дане житло  28.10.1992 року  та знята з реєстрації у зв»язку зі смертю.  Окрім неї на даній житловій площі ніхто не зареєстрований.

 Згідно копії свідоцтв про смерть  (а.с.7,   ) вбачається, що  ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2

    Відповідно до  Житлового кодексу України, наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї , які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення  свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача , набувають  рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами  не  було іншої  угоди про порядок користування.

 Крім того, відповідно до ст. 29 ЦК України  передбачено  визначення місця проживання фізичної особи , яким є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому, у відповідному населеному пункті., в якому фізична особа проживає постійно, переважно чи тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років  вільно обирає  собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом .   Місцем проживання  фізичної особи від 10 до 14 років є місце проживання ,  (усиновлювачів) або одного з них, з ким  вона проживає, опікуна або  місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров»я тощо, в якому  вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує функції опікуна.

 Відповідно до    Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання від 16.01.2003 року  також визначено, що  місцем проживання фізичної особи є місце , де вона постійно або переважно як власник житлового будинку (приміщення), за договором  його наймання , піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадяни України , іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі зміни місця проживання  зобов»язані подати для реєстрації у 10-денний строк після  прибуття на нове  місце проживання  документи відповідним  житлово-комунальним підприємствам органів місцевого самоврядування,  Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, житлово-будівельним кооперативам, об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку  чи  іншим житлово-комунальним підприємствам, що здійснюють обслуговування  будинку. Місце реєстрації дітей віком від 15 до 18 років  визначається за погодженням  із батьками, а діти які не досягли 15 років,  реєструються  разом із батьками  (опікунами, піклувальниками) або з одним із батьків.

   В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не було доведено факт вселення у належне  ОСОБА_4 житло  саме  як члена сім»ї, що давало б йому право користуватися даним житлом нарівні із квартиронаймачем ,   як і  не надано відповідних письмових доказів   реєстрації саме за цією адресою, проведення відповідної оплати за користування  комунальними послугами,  в тому числі  і за нього, як і не ставилося питання про  визнання 

 

 

його наймачем за раніше укладеним договором  найму жилого приміщення замість  ОСОБА_4

 Із досліджених матеріалів справи вбачається, що квартира, в якій проживала  ОСОБА_4. надавалася лише їй, рішення про надання даного житла  для її сина, невістки та неповнолітнього внука   не приймалося і ордер на дане жиле приміщення відповідачам не видавався.  Крім того,  як вбачається із матеріалів справи  квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_1 є окремими  ізольованими квартирами і  законних підстав для проживання у квартирі НОМЕР_2 відповідачем  ОСОБА_2  в  судовому засіданні надано не було,   а тому суд вважає,  що вимоги позивача в частині виселення ОСОБА_2 із даного приміщення є правомірними та підлягають задоволенню.

 Також  в судовому засіданні було достовірно встановлено, а це  вбачається із актів  обстеження квартири НОМЕР_2 та  із пояснень  відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також свідків   як з боку позивача , так і відповідачів,  що  як  за життя  ОСОБА_1., так і на час звернення  Прилуцької міської ради  до суду із відповідним позовом  та  розгляду даного позову у суді відповідачка ОСОБА_1 значиться прописаною  та проживає у квартирі АДРЕСА_2 і  до квартири НОМЕР_2 , в якій проживає її син  ОСОБА_2  іноді заходить , як гість, лише щоб поцікавитися  його життям  і не більше, а

тому суд не може  прийняти  це  як доказ  самоправного зайняття житла Також  дані обставини не можуть бути визнані судом як  постійне чи тимчасове проживання у даній квартирі,  та у зв»язку з чим  на даний час суд  не знаходить підстав  для задоволення вимог про виселення  ОСОБА_1 із житла, в якому вона не проживає. 

Зважаючи на всі ці обставини, суд вважає, що  лише  відповідач ОСОБА_2  самоправно  зайняв  жиле приміщення, проживає у ньому без законних для цього підстав, а тому підлягає  виселенню з нього  без надання іншого жилого приміщення.

 

             На підставі наведеного, керуючись  ст. ст. 4,9,31,34,36-40,42,109, 116 ЖК України, ст.ст. 213-217 ЦПК України ,-

 

вирішив: 

 

 Позовні вимоги Прилуцької міської ради задовольнити частково.

 

ОСОБА_2  виселити  із самовільно зайнятого жилого примі- щеня , а саме квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

 

 У позові Прилуцької міської ради до  ОСОБА_1 про виселення   - відмовити.

 

                 

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня її проголошення до Прилуцького міськрайонного суду заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів   до Апеляційного  суду Чернігівської області  через Прилуцький міськрайонний суд.           

                                   

                       

Суддя: