Справа  2-655/08

                                      Рішення

                                  Іменем України

       19  червня 2008 року  Прилуцький міськрайонний суд  Чернігівської  області

              в складі головуючого -судді Зарічної Л.А.,

                                      при секретарі Голушко Н.А.,

                                     за участю адвокатів  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в м.Прилуках   цивільну  справу  за  позовом

 ОСОБА_1, представник позивача  ОСОБА_2, до  ОСОБА_6, Прилуцької міської ради та Виконкому Прилуцької міської ради про виділення в натурі  ½ частини майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою та переведення частини прав орендаря, а також зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1  про розділ бензоколонки, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради та Виконкому Прилуцької міської ради  про встановлення  порядку користування земельною ділянкою та переведення частини прав орендаря,-                                                            

                                                               В С Т А Н О В И В  : 

              ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною позовною заявою , в якій вказує, що згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду від 03.04.2006 року за нею визнано  право власності на ½ частину майна, що було придбано у шлюбі із відповідачем ОСОБА_6, а саме на  ½ частину двох складів, прилеглих до них огорожі, тротуару, сходів з пощадками та асфальтного покриття, а оскільки відповідач ОСОБА_8 не дає можливості  користуватися належною їй частиною майна,  позивачка просить суд виділити належну їй частину в судовому порядку та встановити порядок користування земельною ділянкою пропорційно до  часток нерухомого майна, перевівши на неї частину прав орендаря по договору тимчасового користування  на умовах оренди.

У свою чергу  ОСОБА_6 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про  розподіл бензоколонки, яка також   була предметом розділу майна подружжя і  за ОСОБА_1 також  було визнано право власності на 1/2 її частину, але це майно не  було внесено позивачкою для розділу.

ОСОБА_7 також подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 та ОСОБА_1   в якій просив встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому на праві власності гараж , з переведенням на нього прав орендаря.

В ході розгляду даної справи сторона позивача неодноразово змінювала свої позовні вимоги, однак остаточно просила суд  виділити їй в натурі ½  частину складу, частину асфальтобетонного покриття , частину огорожі №1 та №3, хвіртку №5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а решту майна, що неможливо виділити в натурі компенсувати. Встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши їй земельну ділянку відповідно площею 92,7 кв.м. та 13,35 кв.м., зобов»язати перевести на неї  права та обов»язки по договору оренди від 29.05.2001 року  на 106,05 м.кв. та  стягнути понесені витрати по справі.

 В судовому засіданні представник позивача підтримав   позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Що стосується зустрічних вимог поклався на розсуд суду.

  Відповідач ОСОБА_6 не визнав позовних вимог ОСОБА_1 та  зважаючи на розмір частки у спільному майні просив суд припинити  право власності позивачки  на нього в повному обсязі  та погодився сплатити  грошову компенсацію відповідно до висновку експерта. Що стосується вимог ОСОБА_7, не заперечив проти їх задоволення  вказавши при цьому  що між ними не існує ніяких проблем  з приводу користування земельною ділянкою, яку він

орендує. Підтримав свої позовні вимоги щодо розподілу  бензоколонки  вказуючи на  неможливість розподілу її в натурі та наполягав на виділенні її одному  із сторін та не заперечив проти  стягнення з нього грошової  компенсації в рахунок половини її вартості .

 Представник  Прилуцької міської ради  та  Виконавчого комітету Прилуцької міської ради  заперечили проти задоволення вимог  ОСОБА_1  про переведення прав та обов»язків  по договору оренди , що укладений із ОСОБА_6 посилаючись на ті обставини, що для цього відсутні правові підстави. Що стосується вимог  ОСОБА_7  також вважає, що  такі розглядаються в іншому порядку. 

 ОСОБА_7  в судовому засіданні просив задовольнити його вимоги  про  встановлення порядку користування земельної ділянкою за адресою АДРЕСА_2 та перевести частину прав орендаря на нього згідно договору оренди від 29.05.2001 року, що укладений із ОСОБА_6. посилаючись на ті обставини, що  має   більшу площу нежитлової будівлі (гаража), ніж позивачка ОСОБА_1, яка  вимагає  аналогічного.

Вислухавши думку  сторін по справі та дослідивши  наявні докази по справі суд приходить до наступного висновку:

  Згідно договору дарування від 23.09.2003 року  ОСОБА_7 є власником гаража, який розташований за адресою  АДРЕСА_1, що підтверджується також відповідним технічним паспортом та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 23,18-21,26).

Згідно  договору  купівлі-продажу від 19.02.2003 року  ОСОБА_6 належить  нежитлова будівля (бензоколонка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що підтверджуються  також відповідним технічним паспортом (а.с.15-17).

 Згідно  свідоцтва  про право власності від 15.09.2005 року ОСОБА_6 є власником  майстерні та двох складів,  які розташовані  за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить  відповідний технічний паспорт (а.с.18-21)  

Згідно рішення  Прилуцького  міськрайонного суді Чернігівської області від  03.04.2006 року, яке  згідно ухвали   апеляційного суду Чернігівської області від 09.06.2006 року залишено  без змін, за ОСОБА_1 визнано право власності на ½ частину  бензоколонки, яка  розташована за адресою АДРЕСА_1, ½ частину двох складів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, ½ частину прилеглих до них огорожі , тротуару, сходів з площадками та асфальтного покриття, а всього на суму 35222 грн.91 коп.(а.с.5-9 т.1).  Цим же рішенням  визнано  право власності за ОСОБА_6 на  ½ частину  бензоколонки, яка  розташована за адресою АДРЕСА_1, ½ частину двох складів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, ½ частину прилеглих до них огорожі , тротуару, сходів з площадками та асфальтного покриття, а всього на суму 35222 грн.91 коп.

 Згідно  договору на право  тимчасового користування землею на умовах оренди від 29 травня 2001 року, такий укладений між Виконавчим комітетом  Прилуцької міської ради та  ОСОБА_6 та згідно якого Виконком  надає на умовах оренди в тимчасове  користування  строком на 10 років, а ОСОБА_6 приймає в тимчасове користування  земельну ділянку площею 0,0790 га згідно з планом землекористування, що додається (а.с.24-25)

  Висновком  судової будівельно-технічної експертизи  (49-62)  визначено  вартість 1/2 частини майна, що підлягає розподілу та  вказано, що  розподіл даного майна відповідно до  ідеальних часток ½ неможливий, однак запропоновано варіант,  який є близьким до визначення ідеальних часток. Також вказано,  про неможливість встановлення порядку користування  земельною ділянкою пропорційно до часток нерухомого майна.

  Згідно  рішення виконавчого комітету  Прилуцької міської ради від 05.12.2006 року, даний висновок розподілу  будівель не був погоджений у зв»язку  з наданням переваг лише одній із сторін та помилковим визначенням асфальтного покриття об»єктом нерухомості. Дане рішення оскаржувалося в судовому поряду, однак  було залишено без змін  ( а.с.174)

Однак, виходячи з  наведених вище обставин суд вважає,  можливим провести розподіл  майна між  сторонами та відмовити у задоволенні вимог про   встановлення порядку користування земельною ділянкою та переведення прав орендаря згідно відповідного договору оренди.

   Вирішуючи питання про розділ  майна, суд вважає за необхідне виділити позивачці  ОСОБА_1  в користування ½ частину приміщення  складу а-І-1 площею 11,30 кв.м.

вартістю 10067 грн.25 коп. та  приміщення  а-ІІІ-1, площею 4,10 кв.м. вартістю 3366 грн.63 коп., 

як вказано  на схемі запропонованого розподілу  синім кольором, зважаючи на ті обставини, що  приміщення  складу  а-ІІІ-1 неможливо  розділити в натурі.

Асфальтобетонне покриття, огорожі, сходи з площадками,  оскільки вони самі по собі  не можуть використовуватися  обома сторонами, оскільки їх цільове призначення  буде змінено, суд вважає за можливе  передати їх  у користування ОСОБА_6 разом із ½ частиною   приміщення складу, що вказано на схемі запропонованого розподілу зеленим кольором,  а з нього  стягнути на корить позивачки грошову компенсацію, відповідно до висновку експерта, з яким погодилися обидві сторони.

 Крім того, суд вважає, за необхідне  виділити  у користування позивачки ОСОБА_1   приміщення бензоколонки, а  з неї  на користь відповідача  ОСОБА_6 стягнути половину її вартості.

  Незважаючи на ті обставини,   що    висновок експерта не був погоджений виконавчим комітетом Прилуцької міської ради з підстав  віддання переваг одній із сторін та невірного визначення  статусу асфальтобетонного покриття,  суд вважає,  що фактично питання, які були поставлені перед експертом виконані в повному обсязі  і вважає можливим керуватися ним  при постановленні рішення, з врахуванням визначених вище обставин. Також  саме з цих підстав суд вважає за можливе відійти від висновку експерта та визначити інший порядок користування приміщеннями, виключивши можливість користування відповідним навісом, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6 та виключити його із вартості майна, вирішуючи питання про його розділ.

 Крім того, як було встановлено в судовому засіданні та наданими сторонами доказами  за адресою АДРЕСА_1, окрім земельної ділянки, що перебуває в оренді  відповідача ОСОБА_6, знаходиться земельна ділянка , яка належить територіальній громаді м.Прилуки та  при необхідності  може використовуватися  позивачкою при  укладенні договору оренди на її частину. 

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельних ділянки на підставах і в порядку, визначеному Земельним кодексом , Цивільним кодексом, Господарським кодексом та іншими законами України та  договором оренди. Відповідно до ст.  377 ЦК України  визначено, що до особи, яка придбала  житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо  житловий будинок, будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження  до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування.

 Відповідно  до ст. 120 ЗК України визначено, що  при переході права власності на будівлю чи споруду  право власності  на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчужені  будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається з договором оренди земельної ділянки. Таким чином, можливість переходу права на земельну ділянку від її орендаря до покупця  належних  орендарю будівель (споруд), розташованих   на даній земельній ділянці  перебуває у прямій залежності від власника ділянки і його волі, закріпленої в договорі оренди земельної ділянки між ним і відчужувателем 

будівель (споруд).  Якщо  договір оренди земельної ділянки не передбачає можливості переходу права  оренди від орендаря ділянки до набувача його будівель, набувач повинен врегулювати свої відносини  по землекористуванню з власником земельної ділянки шляхом укладання  з ним  самостійного  цивільно-правового договору (у тому числі  договору оренди  землі).

  В судовому засіданні було встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді  відповідача ОСОБА_6, і відповідний договір не передбачає  можливості переходу праву оренди, а тому  підстав для зміни чи розірвання договору  судом не було встановлено. Крім того, оскільки  виконком та ОСОБА_6 не бажають припиняти дію договору оренди  від 29.05.2001 року  та бажають діяти на тих умовах, які були ними визначені, суд не знаходить підстав для   задоволення  вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельної ділянкою, що перебуває в оренді відповідача, тим паче, що згідно висновку експерта встановити такий  порядок користування неможливо. За таких обставин суд вважає за необхідне роз»яснити  позивачці  її право на  укладення окремої угоди  договору оренди земельної ділянки, що перебуває під належною частиною її будівлі та необхідної для її обслуговування.

  Оскільки  в судовому зсіданні також було встановлено , що між  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутній спір щодо  користування  земельною ділянкою,  суд вважає, що його вимоги також не підлягають до задоволення,  тим паче, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді, як уже зазначалося вище.

 Вирішуючи питання про  виділення  позивачці ОСОБА_1 частини  складу а-1-1  та складу а-ІІІ-1  суд вважає за необхідне  покласти на неї  роботи по облаштуванню дверного отвору зі складу а-ІІІ-1 у частину складу а-1-1 та із складу а-1-1 на вулицю,  а також закриття дверного отвору із приміщеня а-ІІІ-1 на вулицю, а проведення  перегородки у складі  а-1-1 покласти на  відповідача ОСОБА_6

 Вирішуючи питання  про задоволення вимог   сторін  суд вважає за необхідне стягнути на їх користь понесені витрати під час розгляду справи, підтверджені відповідними документами,  та пропорційно до задоволених вимог, а саме: на користь ОСОБА_1 витрати з інформаціно-технічного забезпечення , витрати по оплаті державного мита,  витрати по наданні юридичної допомоги, оплати експертизи, але зважаючи  на ті обставини, що вимоги  ОСОБА_1 задовольняються частково,    понесені витрати по справі також стягнути частково в розмірі  482 грн.47 коп., на користь  ОСОБА_6 витрати по платі  державного мита по справі інформаційно-технічного забезпечення в повному обсязі, виходячи із повного задоволення його вимог.

 Оскільки вимоги  ОСОБА_7 не підлягають до задоволення в повному обсязі суд  також не знаходить підстав для відшкодування понесених ним витрат по справі , як при розгляд справи  у суді першої інстанції, так і   Апеляційним судом .

   Відповідачем  ОСОБА_6 був наданий відповідний договір  банківського вкладу у національній валюті про відкриття відповідного рахунку, у зв»язку з чим суд вважає за необхідне , з метою забезпечення позову та подальшого виконання  даного рішення, накласти на нього арешт.

  На підставі наведено, керуючись ст. ст. 316-319,361,364,377 ЦК України,  ст.120 ЗК України, ст.счт.213-218 ЦПК України,-

                                                          Вирішив:

           Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

           Позовні вимоги  ОСОБА_6 задовольнити повністю.

           У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_7  - відмовити.

            ОСОБА_1 виділити  у користування  ½ частину приміщення складу  а-І-1 площею 11,30 кв.м. вартістю 10067 грн.25 коп., склад  а-ІІІ-і площею 4,10 кв.м. вартістю 3366 грн.63 коп., загальною вартістю 13433 грн.88 коп., як вказано у висновку експерта  синім кольором.

            ОСОБА_1 провести  за власні кошти облаштування дверного отвору зі складу а-ІІІ-1 у частину складу а-1-1 та із складу а-1-1 на вулицю,  а також закриття дверного отвору із приміщеня а-ІІІ-1 на вулицю.

              ОСОБА_6  виділити у користування  ½ частину приміщення складу  а-І-1 площею 11,30 кв.м. вартістю 10067 грн.25 коп., як вказано у висновку експерта зеленим кольором,  асфальтобетонне покриття  площею 96 кв.м. вартістю 7509 грн,09 коп.,

огорожу №1 вартістю 3353 грн.89 коп., огорожу №2 вартістю 10708 грн. 25 коп.,  огорожу №3 вартістю 9047 грн.21 коп., ворота №4  вартістю 3934 грн.44 коп.,  хвіртку №5 вартістю 1164 грн.84 коп., хвіртку №6 вартістю 945 грн. 13 коп.,  тротуар вартістю  3272 грн.95 коп., сходи з площадками  вартістю 7972 грн.88 коп., загальною вартістю  57975 грн.93 коп., визнавши таким чином  за ОСОБА_6 право власності на дане майно, та припинивши його за ОСОБА_1.

            ОСОБА_6  за власні кошти провести облаштування перегородки  у складі а-І-1, відповідно до площі  приміщення, що йому виділяється.

             Стягнути із   ОСОБА_6 на  користь ОСОБА_1   грошову  компенсацію  відповідно до ½ частини майна в сумі 22271 грн.02 коп.

            ОСОБА_1 виділити у користування    бензоколонку, вартістю 1736 грн.40 коп., що розміщена за адресою АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності.

            Припинити право власності  ОСОБА_6 на ½ частину бензоколонки, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 .

            Стягнути із ОСОБА_1 нам користь  ОСОБА_6   868 грн.20 коп. в рахунок ½ частини вартості бензоколонки, що розміщена за адресою АДРЕСА_1.      

            У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Прилуцької міської ради та Виконавчого комітету Прилуцької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та переведення  прав орендаря згідно договору оренди від 29 травня 2001 року   - відмовити.

            ОСОБА_7 у задоволенні вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_6, Прилуцької міської ради та Виконавчого комітету Прилуцької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та переведення прав орендаря  згідно договору оренди від 29 травня 2001 року  - відмовити.

             Стягнути  із ОСОБА_6  на користь  ОСОБА_1  482 грн.47 в рахунок понесених нею витрат по справі.

            Стягнути із  ОСОБА_1  на користь ОСОБА_6    81 грн. в рахунок понесених витрат по справі.         

            З метою забезпечення виконання рішення суду   накласти арешт  на грошові кошти    ОСОБА_6, що знаходяться на  депозитному  рахунку НОМЕР_1 згідно договору №885 від 05 червня 2008 року в   Акціонерному товаристві  комерційний банк «Правекс -Банк», а саме на суму 22753 грн.49 коп.

          Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду  апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

           Суддя (підпис)   З оригіналом згідно  Станом на 19.06.2008 року рішення законної сили не набрало.

             Суддя                                                                                                       Л.А.Зарічна