Спр. № 2-1285 2008 р.

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                 і м е н е м   У к р а ї н и

12 серпня 2008 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі : головуючого судді                                Гумен В.М.

              при секретарі                                         Харченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ½ частину будинку,

                                                         В С Т А Н О В И В :

         Позивачка ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказує,що з 1 вересня 1984 року по 22 жовтня 1996 року вона перебувала в юридичному шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 і від подружнього життя мають  дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно 1986 та 1987 років народження.Після розлучення до 2006 року вона продовжувала проживати однією сім»єю з відповідачом та їх дітьми в будинку АДРЕСА_1 ,який побудували на спільні кошти за час спільного проживання.

         Після розірвання шлюбу з відповідачом не досягнуто згоди стосовно мирного розподілу будинку,просить суд визнати за нею право власності на ½ частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача всі понесені нею витрати по справі.

         В судовому засіданні позивачка і її представник підтримали позовні вимоги,відповідач такі вимоги не визнав з тих мотивів,що спірний будинок побудував він сам а тому і має особисте право власності на нього.

         Заслухавши пояснення сторін,проаналізувавши інші докази по справі,суд вважає,що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

         З 1 вересня 1984 року сторони перебували в юридичному шлюбі,який розірвали в судовому порядку 13 серпня 1996 року,що підтвержується  копією рішення та свідоцтвом про розірвання шлюбу ( а.с.5,19).

         Рішенням Прилуцького місьвиконкому  за № 386 від 6 листопада 1986 року (а.с.20 ) відповідачу ОСОБА_2 надано в безстрокове користування  земельну ділянку для будівництва індівідуального житлового будинку по АДРЕСА_1.

         Відповідно до типового договору за № 23 від 6 листопада 1986 року ( а.с.21-22 ) засвідченого державним нотаріусом Прилуцької  державної нотаріальної контори Фесик Н.В. на підставі  рішенням Прилуцького міськвиконкому за № 386 від 6 лютого 1986 року  відповідачу ОСОБА_2 надано земельну ділянку в безстрокове користування для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.

         Даний типовий договір був зареєстрований відповідачом ОСОБА_2 в Прилуцькому МБТІ,що підтвержується довідкою ( а.с.6).

                                                             - 2 -

         Відповідно до акту від 11 грудня 1986 року ( а.с.23)  техніком техбюро архітектури винесено в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 і проведено  розбивку будівель.

         16 листопада 1990 року будинок за АДРЕСА_1 належний відповідачу ОСОБА_2 був прийнятий в експлуатацію,як такий що закінчений будівництвом а сарай  та уборна знаходились в стадії будівництва  і зареєстрований в Прилуцькому МБТІ,що підтвержується актом і реєстраційним посвідченням та технічним паспортом ( а.с.24-30).

         Після введення в експлуатацію в спірний будинок вселилися, зареєстровалися і стали проживати сторони і їх діти ,що підтвержується записами в домовій книзі ( а.с.31-34).

         В судовому засіданні позивачка категорично ствержувала,що спірний будинок і господарські будівлі побудовані нею за час спільного з відповідачом проживання,перебуваючи з ним в юридичному шлюбі на спільні з ним кошти,проти чого не заперечував в судовому засіданні і сам відповідач.

         Відповідно до положень ст. 22 КЗпШ України ,який мав чинність на час виникнення даних правовідносин сторін, майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною власністю сторін.

         Дана правова позиція відображена в повній мірі і в ст. 60 СК України,  який набрав чинності  в 2004 році і має чинність на даний час.

         Відповідно до положень ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки,будівлі,споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна).

         Цією ж частиною передбачено,що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,право виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

         Відповідно до положень ч.3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю,якщо інше не встановлено договором або законом.

         Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено,що сторони в період перебування в шлюбі ,проживаючи спільно однією сім»єю на спільні кошти побудували спірний будинок і господарські будівлі а тому позивачка і має право власності на них в рівних долях з відповідачом ,тобто на ½ частину,що знайшло своє підтверження в судовому засіданні.

         Позиція відповідача,що стосується невизнання позову висказана з метою захистити свої інтереси, нічим не обгрунтована і не підтвержена а навпаки спростована наведеними доказами.

         Задовільняючи таким чином позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в користь  позивачки  відповідно до положень ст. 88 ЦПК України  51 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду і 30 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи а всього, провівши підрахунки, стягнути 81 грн.

                                                            - 3 -

витрат.

         Разом з тим відповідно положень цієї ж статті, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в користь держави 410 грн. 54 коп недоплачений судовий збір по справі.

         На підставі наведеного,ст. 22 КпШС України 1960 року,ст. 60 СК України 2004 року ,ст.331 ч.2,368 ч.3 ЦК України,керуючися ст.ст.10,60,88,212,213,215 ЦПК України , суд-

                                               В И Р І Ш И В :

         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ½ частину будинку - задовольнити.

         Визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину будинку з господарськими спорудами за АДРЕСА_1.

         Стянути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 51 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду і 30 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи а всього, провівши підрахунки, стягнути 81 грн. витрат.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 410 грн. 54 коп. недоплачений судовий збір по справі.

         Рішення може бути оскарженого до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                      Головуючий                            Гумен В.М.