Справа  №2-1275/08

 Р  І  Ш  Е Н  Н  Я

                                  іменем          України

11  вересня  2008 року  Прилуцький міськрайонний суд   Чернігівської   області

                          в складі  :   головуючого -  судді : Зарічної  Л.А.,

                                                                    при секретарі:   Голушко Н.А.,

                                                                    за участю адвокатів:  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в м.Прилуках  цивільну  справу за позовом      ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ПП «ОСОБА_3.» в особі   ОСОБА_3, Відкритого Акціонерного товариства «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант»,  третя особа  ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної  шкоди, завданої ушкодженням здоров»я внаслідок злочину ,-

                                                                      Встановив :

            08.10.2007 року на перехресті вулиць Київська-Котляревського в м.Прилуках  сталася дорожньо-транспортна пригода,   за участю  мікроавтобуса марки ГАЗ 2705 , державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням  ОСОБА_4 та автомобіля ГАЗ-САЗ- 2507, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням  водія ОСОБА_7, в наслідок якої  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були  госпіталізовані  до Прилуцької міської лікарні із різного роду тілесними ушкодженнями.

            Відносно    гр.. ОСОБА_4. була порушена кримінальна справа та  він був засуджений вироком суду  за ст.286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням  від призначеного  покарання та встановленням іспитового строку терміном на 1 рік 6 місяці.

 Посилаючись на ті обставини, що  мікроавтобус ГАЗ 2705  на момент  даної ДТП  був застрахований у страховій компанії,  а  ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ПП ОСОБА_3, позивачі, посилаючись на ті обставини, що даною ДТП їм була заподіяна як  матеріальна так і моральна шкода  звернулися до суду із відповідними  позовними вимогами до  ВАТ «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант» та ОСОБА_3.

 В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги , а потім їх уточнили, розмежувавши  розмір  матеріальної та моральної шкоди,  де  просили стягнути із   страхової компанії  заподіяні  матеріальні збитки та  по  2500 грн. заподіяної моральної шкоди, а з  ОСОБА_3. - по 12500 грн. заподіяної моральної шкоди.

  Відповідачка   ОСОБА_3  заявлені вимоги позивачів не визнала, посилаючись на ті обставини,  що  автомобіль, який потрапив у ДТП  був застрахований, а тому вважає, що така має бути стягнути саме із страхової компанії. Крім того , ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди є занадто високим, оскільки з її боку вчинялися дії, які були спрямовані  на відшкодування  заподіяної шкоди потерпілим, частина з яких, в тому числі і позивачка ОСОБА_1, отримали грошову компенсацію, а  ОСОБА_8 від отримання такої  відмовилася.

 Представник ВАТ «Українська страхова компанія «Дженаралі Гарант»  частково визнав  позовні вимоги посилаючись на недоведеність зі сторони позивачів розміру заподіяної  їх шкоди, вказаної у позовній            заяві.

 Вислухавши пояснення сторін, дослідивши   подані ними докази по справі суд приходить до висновку про необхідність  часткового задоволення позовних вимог сторін з таких підстав:

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що 08.10.2007 року, саме з вини водія

ОСОБА_4 , на перехресті вулиць Київська-Котляревського в м.Прилуках  сталася дорожньо-

транспортна пригода,   за що останнього 01.04.2008 року  вироком Прилуцьким міськрайонним судом  було засуджено за ст. 286 ч.2 КК України  та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання, встановивши йому  іспитовий строк терміном  на 1 рік 6 місяців, яке згідно ухвали апеляційного суду  Чернігівської області  від 29 травня 2008 року залишено без змін  ( а.с.3-7).

            Згідно копії технічного паспорту  вбачається, що власником автомобіля ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1,  є ОСОБА_3, яка уклала відповідний трудовий договір із  ОСОБА_4 та який на законних підставах керував даним транспортним  засобом .      

             Крім того , транспортний засіб, який  належить ОСОБА_3 та яким  керував  згідно  трудового договору   ОСОБА_4, відноситься до категорії  джерела підвищеної небезпеки, визначення якого дає ст. 1187 ЦК України   де вказує, що  таким є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність та інших осіб.  Відповідно до цієї статті  джерелом підвищеної небезпеки  є  транспортні засоби, в тому числі і  автомобілі. Найбільш  характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю зі сторони людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди

            Відповідно до правил ст.1187  ЦК України, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає при наявності лише 3 підстави  для винекнення відповідльності:

 а) наявність шкоди, б) протиправна дія заподіювача шкоди, в) наявність причинного зв”язку  між протиправною дією та  шкодою.  Тобто, особа,  яка завдала шкоди джерелом підвищенної небезпеки відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі неперебойної сили. Тому її називають підвищеною. Обов”язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Відповідно до правил  ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачається, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є “особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку”. Тобто вказується дві ознаки володільця джерела підвищенної небезпеки - юридичну і матеріальну. Так за юридичною ознакою володільцем визначається тільки та особа, яка володіє певним правом щодо джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визначається той власник або інший титульний володілець  джерела підвищеної небезпеки, який одночасно практично його використовує, зберігає або утримує.

            Володілець  джерела підвищеної небезпеки  може бути звільнений від  відповідальності лише у 2 випадках :  якщо  доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

            В судовому засіданні   ОСОБА_3 визначені Цивільним Кодексом України обставини  звільнення   від заподіяної шкоди джерелом підвищеної небезпеки не були доведені.

            Однак, як було встановлено в  судовому засіданні  відповідачка   ОСОБА_3, відповідно до Закону України  «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», застрахувала свою відповідальність. Так, згідно  полісу  НОМЕР_3  обов»язкового страхування  цивільної відповідальності  власників  наземних  транспортних засобів (а.с.73), 04.10.2007 року ОСОБА_9 було

застраховано належний їй транспортний засіб  - мікроавтобус марки ГАЗ 2705 , державний номерний знак НОМЕР_1, де визначено  ліміт відповідальності  страховика -  Української страхової компанії «Дженаралі Гарант» - 51000 грн. за шкоду,  заподіяну життю  і здоров»ю ( на одного потерпілого) та  25000 грн.  за шкоду, заподіяну майну.

             Відповідно  до  Закону України  «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», передбачає  обов»язкове  страхування цивільно-правової  відповідальності  з метою  забезпечення  відшкодування шкоди, заподіяної  життю, здоров»ю. та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Об»єктом   такого страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов»язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров»ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.  Згідно даного закону визначено страховий випадок, яким є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого  транспортного засоби і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором та визначено  обов»язковий ліміт відповідальності страховика.

              Позивачі , як у позовній заяві, так і судовому засіданні ставили питання про відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, порядок відшкодування якої визначають ст.ст. 1167 та  1168 ЦК України де чітко визначено, що  моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від такої вини  відшкодовується шкода, в тому числі і  завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

             Однак, відповідно до ст. 1194 ЦК України  визначено  порядок відшкодування заподіяної шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, де визначено, що   особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування)  для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю  між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

              Позивачі  у своїх  вимогах просять стягнути на їх користь заподіяні матеріальні збитки , які обгрунтовують поданими квитанціями та заподіну моральну шкоду, яку оцінюють у 15000 грн.

 Стаття 23 ЦК України  визначає  загальний порядок відшкодування  моральної шкоди особі, завданої внаслідок порушення її прав і  розмір грошового відшкодування такої визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей  потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для підвищення, а також з урахуванням інших обставин, які  мають істотне значення. Також при визначенні розміру відшкодування враховуються  вимоги розумності та справедливості

             Однак суд вважає, що позивачами  в судовому засіданні не було належним чином  обґрунтовано   той розмір  заподіяної  моральної шкоди, який вони просили стягнути у судовому засіданні,  виходячи з тих  пояснень та доказів, які були досліджені в судовому засіданні, а тому суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення - в  розмірі по 2500 грн., які вважає за необхідне стягнути із страхової  компанії, оскільки   відповідно до ст. 22 Закону України  «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», саме страховик відшкодовує потерпілому також і моральну шкоду, яка не  перевищує  5% ліміту (2550 грн.), визначеного законом. А  виходячи із розрахунку, такий розмір  не перевищує визначеного ліміту.

Що стосується відшкодування заподіяних матеріальних збитків, суд вважає, що оскільки позивачкою  ОСОБА_1 не надано жодного оригіналу відповідного  документу у підтвердження  розміру  матеріальної  шкоди і такі відсутні і в матеріалах кримінальної справи, яка була досліджена в судовому засіданні,  суд не може використати для цього ксерокопії таких квитанцій , та  провести стягнення на їх підставі.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду суд вважає задовольнити дані вимоги  частково,   стягнувши на її користь понесені витрати на лікування та транспортування  до лікувальної установи, які згідно оригіналів поданих документів становлять 536 грн.22  коп.  Що стосується вартості шкіряного костюму суд вважає, що з матеріалів справи  не вбачається, що такий  став неприродним  для використання  під час  ДТП та відсутні  документи, що підтверджують його вартість.  Крім того суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивачки коштів, які вона сплатила у вигляді  благодійного внеску на користь  медичної установи.

 Вирішуючи питання про часткове задоволення  позовних вимог сторін, суд вважає  відповідно до вимог  ст.81,88 ЦПК України  вирішити питання щодо стягнення судових витрат : судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

 Також суд вважає за необхідне  частково стягнути на користь позивачів витрати по наданню  правової допомоги по справі  в розмірі :  відповідно  ОСОБА_1 - 200 грн..,  ОСОБА_2  - 500 грн.   

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.23, 1166,1187,1194 ЦК України, ст. ст.3,5,6,9, 12,22, Закону України Закону України  «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», ст.ст.4-14, 81, 88, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р  І  Ш  И В:

             Позовні вимоги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2   задовольнити  частково.

            Стягнути із  Відкритого Акціонерного товариства «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант» на користь  ОСОБА_1    2500 грн. в рахунок  відшкодування моральної шкоди та 200 грн. в рахунок понесених нею витрат по справі, а всього 2700 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із  Відкритого Акціонерного товариства «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант» на користь   ОСОБА_2   536 грн.22  коп. в рахунок відшкодування заподіяної  матеріальної шкоди  , 2500 грн. в рахунок  відшкодування моральної шкоди та 500 грн. в рахунок понесених нею витрат по справі а всього 3536 грн.22 коп.

 В іншій частині позову   ОСОБА_2- відмовити.

Стягнути із  Відкритого Акціонерного товариства «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант»   на користь державного бюджету м.Прилуки  70 грн. 62 коп. в рахунок    державного мита по справі та 30 грн. в рахунок  інформаційно-технічного забезпечення на користь місцевого бюджету м.Прилуки.

            Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

  Суддя