Справа №2-О-56/08
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14 березня 2008 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді: Зарічної Л.А.,
при секретарі Голушко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуках цивільну справу за заявою ОСОБА_1, третя особа Територіальна громада в особі Малківської сільської ради , про встановлення факту належності на праві приватної власності майна,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною заявою, в якій вказує, що 03 липня 1998 року між ним пайгоспом «Малківським» в особі його голови правління ОСОБА_2, що діяв на підставі статуту господарства, був укладений договір оренди складських приміщень, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, а саме критого току, складу №1, складу №2, приміщення №3, гаража №1, гаража №2, гаража №3, токарного та ремонтного цехів, які знаходилися у розукомплектованому стані та потребували ремонту.
Договір оренди був укладений з правом викупу орендованих приміщень і протягом 1998 -2003 року визначені договором кошти були внесені до каси підприємства та було складено відповідний акт прийому передачі визначеного договором майна, які починаючи із 2003 року і до цього часу є його власністю, якою він володіє та користується.
Посилаючись на ті обставини, що на даний час постало питання розпорядитися даним майном, однак зробити цього власник не має змоги, оскільки вказаний договір не був нотаріально посвідчений, а підприємство у якого він придбав дане майно на даний період часу ліквідоване, ОСОБА_1. звернувся до суду із відповідною заявою.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заявлені вимоги та при цьому пояснили , що ОСОБА_1. законно придбав приміщення критого току, складу №1, складу №2, кузні, приміщення №3, що включає в себе гараж №1, гараж №2, гараж для легкових автомобілів , кімнат №1-5, ремонтного та токарного цехів, за що сплатив колишньому власнику СТОВ «Малківське» 35000 грн. , та отримав відповідний документ, що підтверджує факт сплати грошей та отримання даного майна у володіння, користування та розпорядження, чим і займався починаючи із липня 1998 року, хоча до Прилуцького МБТІ вказані документи для реєстрації не подавав і інвентаризацію даного майна не проводив, що позбавляє його можливості вільно розпорядитися придбаним майном, на власний розсуд.
В судове засідання представник Територіальної громади Малківської сільської ради не з»явився, не повідомив про причини своєї неявки.
Вислухавши пояснення сторони, дослідивши наявні докази по справі суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з таких підстав:
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що дійсно заявником було викуплено складські приміщення по АДРЕСА_1, що належали пайгоспу «Малківському» , і починаючи із цього часу залишаються у власності ОСОБА_1, який на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається придбаним майном.
Згідно договору оренди майна з правом викупу від 03 07.1998 року вбачається, що орендодавець пайгосп «Малківський» в особі його голови правління ОСОБА_2, що діяв на підставі статуту господарства, уклав такий договір із орендарем ОСОБА_1. Предметом договору є складські приміщення, що визначені у окремому акті
від 03.07.1998 року на суму 35000 грн. Згідно порядку викупу даного майна , п.7 цього договору, вбачається, що майно, що орендується, переходить у власність орендаря , якщо він вніс орендодавцю всю належну вартість майна, що орендується з урахуванням орендної плати за весь період оренди.
Згідно акту від 03.07.1998 року відповідна комісія провела огляд складських приміщень на відділенні №2, що знаходиться в АДРЕСА_2 та передаються ОСОБА_1, де визначено при цьому технічний стан кожного та зроблено його переоцінку у зв»язку із незадовільним, а подекуди аварійним станом приміщень , до 35 000 грн. з врахуванням ПДВ.
Згідно копії акту від 13 липня 1998 року ( а.с.6) вбачається, що відповідна комісія, перевіривши стан майна, що передається в оренду вирішила передати від пайгоспу «Малківський» до ОСОБА_1 складські приміщення на умовах договору від 03.07.1998 року, здачу яких посвідчили своїми підписами, а ОСОБА_1 посвідчив підписом факт прийняття таких.
Згідно копії квитанцій про оплату коштів ( а.с.9) вбачається, що ОСОБА_1 вніс кошти ТОВ «Малківське» 03.07.1998 року в сумі 20000 грн., 12 06.2001 року в сумі 10000 грн., 03 жовтня 2003 року в сумі 5000 грн.
Згідно акту звірки розрахунків між ТОВ «Малківське» та ОСОБА_1 ( а.с.7) вбачається, що станом на 22 січня 2004 року заборгованості ОСОБА_1. перед ТОВ «Малківське» не має.
Згідно архівної довідки Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.2.2008 року ( а.с.8) вбачається, що СТОВ «Малківське» с.Малківка Прилуцького району було ліквідовано у лютому 2005 року без правонаступників.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов»язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність та не породжує тих прав та обов»язків яких бажали сторони. Однак в такому випадку закон допускає постановлення рішення суду, яке служить відповідною компенсацією нотаріальному посвідченню. Стаття 220 ЦК України визначає підстави, за яких суд може визнати відповідний договір дійсним. Такими умовами є домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору, така домовленість підтверджується письмовими доказами, що відбулося повне або часткове виконання договору, одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення.
Із досліджених доказів по справі вбачається, що заявник та СТОВ «Малківське» домовилися щодо всіх умов укладеного договору оренди з правом викупу, тобто фактично був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується відповідними актами та письмовим договором. Крім того, як пояснили у судовому засіданні заявник, його представник та свідки відбулося повне виконання даного договору, оскільки ОСОБА_1. сплатив за договором визначену суму коштів та отримав визначене майно, що також підтверджується накладною та актом-прийому-передачі майна.
На даний період часу сторона орендодавця-продавця ліквідована, що підтверджується відповідною довідкою, нотаріально посвідчити даний договір не має можливості, а тому суд приходить до висновку , до в дійсності дане майно було придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу і належить йому на праві приватної власності.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.207-210, 220,655-657 ЦК України, ст..ст.213-218 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Встановити, що нежитлові будівлі критого току, складу №1, складу №2, кузні, приміщення №3, що включає в себе гараж №1, гараж №2, гараж для легкових автомобілів , кімнат №№1-5, ремонтного цеху та токарного цеху, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження із наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.
Суддя Л.А.Зарічна