ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 м. Дніпропетровськ
Справа № А27/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М..
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Букрєєва Р.О.- предст., дов. від 26.12.2005 року.
відповідача: Осіння Т.А.- гол. інспектор, дов.№25897/10/10-0 від 30.12.2005 року.
Міронова В.М.- зав. сектору, дов.№2365/9/19-030 від 07.02.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 року у справі № А27/14
за позовом: приватного підприємства „Укртрубосталь” (м. Дніпропетровськ)
до: державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська
про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство “Укртрубосталь” (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійснимиподаткових повідомлень-рішень від 01.07.2005р. №0000952302/0, від 01.08.2005р. №0000952302/1 і від 10.10.2005 року №0000952302/2/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2447678 грн., у тому числі основного платежу у сумі 1631785 грн. і штрафних санкцій в сумі 815893 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2006 року по справі №А27/14 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги були задоволені, оскільки дії позивача по формуванню податкового кредиту відповідали положенням Закону України „Про податок на додану вартість”.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач –державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська –подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 року по справі №А27/14 і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Відповідач вважає, що постанова господарського суду була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник вважає, що судове рішення винесено з порушенням ст.159 КАСУ, оскільки суд не оцінив належним чином результати призначеної позапланової перевірки, в результаті проведення якої встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, нараховані у зв’язку з придбанням металопродукції, стосовно якої у позивача відсутнє отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах і немає підтвердження подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. ДПІ вважає, що у зв’язку з вищезазначеним, у підприємства відсутнє право на віднесення витрат діяльності до валових витрат господарської діяльності. Посилаючись на п.5.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” державний податковий орган вважає, сума перевищення балансової вартості на кінець звітного періоду на сумою вартості на початок звітного періоду належить виключенню зі складу валових витрат шляхом включення її до складу валового доходу підприємства. Скаржник зазначає, що по даній операції придбання металопродукції на загальну суму 8158925,57 грн. у підприємства відсутнє документальне підтвердження її подальшого використання в межах господарської діяльності (факт передачі металопродукції у заставу також підтверджує факт невикористання її в господарській діяльності).
В запереченнях на апеляційну скаргу і у судовому засіданні позивач –приватне підприємство “Укртрубосталь” (м. Дніпропетровськ) –зазначило, що згідно договору купівлі-продажу №72 від 29.07.2004 року позивачем була придбана металопродукція на загальну суму 9790710,68 грн., у тому числі ПДВ –1631785,11 грн., внаслідок чого було віднесено до складу податкового кредиту 66887,67 грн. у вересні 2004 року і 1631785,11 грн. у жовтні 2004 року на підставі п.7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість”. Позивач не погоджується із доводами скаржника, що металопродукція не була використана у власній господарській діяльності, оскільки із законодавства (п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») слідує, що критерієм визначення господарської діяльності є направленість платника податків на отримання доходу. Використання придбаного товару у якості предмета застави і передача його на відповідальне зберігання ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення»є господарською діяльністю, оскільки пов’язана з забезпеченням господарських взаємовідносин з іншими особами. Позивач вважає неправильним посилання відповідача на п.7.9.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки господарською операцією є придбання продукції, а не договір відповідального зберігання і договір застави.
У судове засідання відповідач надав пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що актом перевірки та судом першої інстанції було встановлено факт використання позивачем придбаного товару з метою забезпечення зобов’язання за кредитним договором від 28.10.2004 року №118-62/04 та набуття товаром статусу заставного майна відповідно до договору застави. Така операція в силу п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»не об’єктом оподаткування ПДВ. Відповідно до п.7.4.2 цього закону у такому випадку суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту. Скаржник вважає, що позивач від конкретної операції по залученню кредитних коштів під заставу майна не отримав доходу у будь-якій формі і не збільшив в силу закону ні валові доходи, ні валові витрати.
У судовому засіданні 29.06.2006 року була оголошена вступна та резолютивна частина ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.07.2005р. №0000952302/0, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 2447678 грн., у тому числі 1631785 грн. –основний платіж і 815893 грн. –штрафні санкції.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 25.06.2005 року №1005/ДСК/23-2-27/32944396 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Укртрубосталь»за період з 01.07.2004 року по 01.04.2005 року».
Перевіркою було встановлено заниження позивачем ПДВ у вересні 2004 року на 66887,67 грн. і у жовтні 2004 року на 1564897,44 грн. Вказане заниження зумовлено тим, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, нараховані у зв’язку з придбанням металопродукції, яка знаходиться у заставі та на відповідальному зберіганні згідно договору №84 від 02.08.2004 року, укладеного між позивачем і ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», тобто придбана продукція не приймає участі в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача. За період перевірки руху прийнятого на зберігання товару не відбувалося, тому підприємство не мало права на податковий кредит, нарахований на придбану продукцію, вартість якої не відноситься до складу валових витрат.
За результатами розгляду скарг позивача в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2005 року №0000952302/1 і від 10.10.2005 року №0000952302/2/2 з визначенням суми податкового зобов’язання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 2447678 грн., в тому числі 1631785 грн. –основний платіж і 815893 грн. –штрафні санкції.
Як вбачається із матеріалів справи і як правомірно встановлено місцевим господарським судом 29.07.2004 року між ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення»і позивачем був укладений договір купівлі-продажу №72, на підставі якого позивачем була придбана металопродукція –труба нержавіюча в кількості 15300,95 погонних метрів на загальну суму 9790710,68 грн., у тому числі ПДВ –1631785,11 грн.
На виконання зазначеного договору продавцем були передані позивачу податкові накладні №244/1 від 10.09.2004 року, №257 і №258 від 08.10.2004 року.
Договір був виконаний сторонами у повному обсязі –продавець передав продукція згідно умов договору, а покупець оплатив вартість зазначеної продукції. Даний факт сторонами по справі не оспорюється.
Відповідно до п.7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції станом на час існування спірних правовідносин) датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)… або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Сам же податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.7.4.1 Закону).
Позивачем були включені до складу податкового кредиту суми, які були зазначені у податкових накладних відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»і у відповідні періоди.
Обґрунтовуючи неправомірність дій платника податку, податковий орган посилається на придбання позивачем товару з метою забезпечення зобов’язання по кредитному договору від 28.10.2004 року №188-62/04, а також ту обставину, що придбана продукція не використовувалася у власній господарській діяльності підприємства.
З такими доводами податкового органу не можна погодитися, виходячи із наступного:
кредитний договір, на який посилається ДПІ, укладений 28.10.2004 року, тобто після повного здійснення і виконання господарської операції по придбанню металопродукції, що взагалі не пов’язує і не може пов’язувати факт придбання продукції у вересні 2004 року з можливим майбутнім укладенням як кредитного договору, так і договору застави;
п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»відносить до операцій, які не є об’єктом оподаткування, операції з передачі майна у заставу. У даному випадку позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ не за операцією по передачі товару у заставу, а по придбанню продукції відповідно до договору купівлі-продажу, що не є порушенням зазначеної норми зі сторони позивача;
п.7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»прямо визначає умову не включення до складу податкового кредиту: платник податку придбаває товари для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі ст.3 Закону, але ні укладеним між сторонами договором купівлі-продажу, ні іншими документами не підтверджується факт придбання продукції для передачі у заставу. Будь-яке майно, яке належить юридичній особі, остання має право передати у заставу, але передача такого майна у заставу не свідчить про придбання майна саме з метою передачі у заставу. Отже, зазначене посилання зроблене податковим органом без надання відповідних доказів, а виходячи із ланцюгу подій, які відбувалися. Рішення ж повинно прийматися судом не на підставі домислів, а на підставі доказів, які підтверджують відповідні факти, тому доводи ДПІ у даному випадку не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Приймаючи постанову по справі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також зазначає, що відповідачем не було доведено, що придбана металопродукція не була і не буде використана у власній господарській діяльності підприємства. Місцевий господарський суд правомірно зазначив в оспорюваному рішенні, що сама по собі передача в заставу для отримання кредиту вже свідчить про використання такого товару в господарській діяльності платника податку.
За таких обставин постанова місцевого господарського суду прийнята з урахуванням норм матеріального права по повністю дослідженим обставинам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2006 року у справі №А27/14 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 03.07.2006 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
03.07.2006р.