Номер провадження № 22-ц/785/8616/13

Головуючий у першій інстанції Погрібний М.О.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Криворучці Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідачки є його рідними дочками, які є повнолітніми та на підставі ст.ст. 202 ч.1, 205 СК України зобов'язані утримувати його, як непрацездатного батька, який потребує матеріальної допомоги та є інвалідом 2-ї групи загального захворювання. Також позивач зазначив, що він одержує щомісячну пенсію у розмірі 1840 гривень, якої йому не достатньо для проживання та підтримку здоров'я. Відповідачки ніде не працюють, але на його думку, займаються підприємницькою діяльністю у вигляді здачі в оренду житлових приміщень і можуть платити аліменти на його утримання. В зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідачів щомісяця аліменти на його утримання у розмірі 1000 гривень з кожної.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали.

Рішенням Суворовського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення аліментів відмолено.

На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, а також, що судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є рідним батьком відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

ОСОБА_2 ніде не працює, оскільки є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, у зв'язку з чим отримує пенсію у розмірі 1840 гривень, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 13 жовтня 2004 року.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано будь-які допустимі докази, які б підтверджували, що він потребує матеріальної допомоги та те, що відповідачі за своїм матеріальним станом можуть надавати йому таку матеріальну допомогу, а також те, що він отримує пенсію більшу від прожиткового мінімуму, оскільки згідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втраті працездатність складає з 01 січня - 894 гривні, та з 01 грудня - 949 гривень.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного Кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Частиною другою цієї статті передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів,дружини, чоловіка та своїх батьків.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Позивачем подані докази того, що він є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги, а тому відповідачі в силу ст. 202 СК України зобов'язані його утримувати.

При цьому висновок суду про те, що позивач в силу ч. 4 ст. 75 СК України не є таким, що потребує матеріальної допомоги, оскільки він отримує пенсію більшу від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є помилковим.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідачі фактично не заперечували проти стягнення аліментів, але заперечували розмір самих аліментів заявлених позивачем.

Проте в порушення ст. ст. 60, 212, 213 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином доводів позивача з урахуванням вказаних доказів не перевірив та вимог ч. 1 ст. 202 СК України не врахував, та дійшов помилкового висновку, що лише та обставина, що позивач отримує пенсію, більшу за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, а тому його рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що відповідачі фактично не заперечували проти стягнення аліментів, з урахуванням їх матеріального та сімейного стану, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання батька в розмірі 200 гривень з кожного щомісячно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 200 гривень з кожного щомісячно.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Г.О. Косогор

______________________________________ Н.В. Ісаєва