Справа № 1027/6352/12 Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.

Провадження № 22-ц/780/4328/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 26 02.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Приходько К.П.,Таргоній Д.О.

при секретарі Дмитренко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітної дитини ОСОБА_3 про виселення ,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що в 2007 році ОСОБА_2 отримав в банку кредит в розмірі 26995 доларів США та передав в забезпечення договору в іпотеку майно - квартиру АДРЕСА_1. В зв"язку з порушенням зобов"язань за кредитним договором банк звернувся до суду і рішенням від 12.10.2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а оскільки в спірній квартирі проживають відповідачі, просять виселити їх без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги, зокрема посилається на те, що суд безпідставно послався на норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Апелянт вважає неправильним висновок суду в тій частині, що відсутність згоди органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки житла, в якому проживає неповнолітня дитина, є підставою для відмови у виселенні дитини із квартири.

Проте із такими висновками суду не можна погодитись з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Пунктом 44 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладання договору іпотеки ОСОБА_3 не була зареєстрована у квартирі, яка передавалась в іпотеку. Крім того, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, а договір іпотеки був укладений 28.12.2007 року. Будь-яких даних про те, що дитина проживала у спірній квартирі на час укладання договору або мала право користування спірною квартирою матеріали справи не містять.

Таким чином, малолітня ОСОБА_3 не мала права власності та права користування щодо квартири, на яку звернуто стягнення, на час укладення кредитного та іпотечного договорів, оскільки її реєстрація в указаній квартирі відбулася після укладення іпотечного договору, висновок суду про те, що її виселення із квартири разом із батьками суперечить вимогам законодавства щодо охорони прав дитини є помилковими..

Дійсність договору іпотеки іпотекодавцем або іншими особами не оскаржувалась і договор є чинним.

Звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено за рішенням суду.

За таких обставин, оскільки суд не навів інших підстав для відмови у задоволенні позову про виселення відповідачів у зв»язку з накладенням стягнення на предмет іпотеки, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, судова колегія

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11червня 2013 року скасвати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітної дитини ОСОБА_3 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із квартири АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сил з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Голуб С.А.

Таргоній Д.О.

Приходько К.П.