УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "25" листопада 2013 р. Справа № 906/1605/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гриньок О.А., довіреність №14-31 від 30.01.2013р.,
від відповідача: Мельник О.М., довіреність №8265/19 від 28.12.2012 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)
про стягнення 162176,37 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) про стягнення 162176,37 грн., з яких 115786,91 грн. пені, 23969,87 грн. інфляційних та 22419,58 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №14/298/11 від 31.01.2011р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1605/13 та призначено її розгляд на 14.11.2013 р.
14.11.2013р. через діловодну службу суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" надійшли, зокрема, клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (вх.№17939, а.с.60-61) та відзив на позовну заяву (вх.№17940, а.с.82-83), з додатками до них. І у відзиві, і в клопотанні, представник позивача просив зменшити розмір пені на 99% річних, а також, відмовити позивачу в частині стягнення річних.
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд ухвалив для надання можливості сторонам подати необхідні докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, оголосити перерву в судовому засіданні до 25.11.2013р.
25.11.2013р. через діловодну службу суду від ПАТ НАК "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення за вих.№14/2-202 від 21.11.2013р. (а.с.91-95) з додатками, які долучені до матеріалів справи.
В письмових поясненнях та усно в судовому засіданні представник позивача просить позовну заяву ПАТ НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю, стягнувши у повному обсязі розмір пені, інфляційних та 3%річних. Проти клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій заперечив, вважає його безпідставним, оскільки відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст.233 Господарського кодексуУкраїни та п.3 ст.83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка має бути стягнена.
Представник відповідача заперечує проти позову в частині стягнення штрафних санкцій та 3%, просить зменшити пеню на 99% та відмовити у стягненні 3% річних, мотивуючи тим, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі (в т.ч. внаслідок заборгованості населення за спожитий природний газ), а також, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем до дня звернення останнього з позовом до суду. Представник пояснив також, що відповідач не погоджується з розрахунком позивача, а саме, з включенням до періоду прострочення дня проведення оплати.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/298/11 (а.с.10-14), за яким постачальник зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
У пункті 2.1. договору сторонами узгоджено обсяг природного газу, що має бути переданий покупцеві у 2011 році.
Водночас, до вказаного договору сторонами підписано ряд додаткових угод (а.с.15-22), а саме:
- додаткову угоду №1 від 02.02.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу (діє з 01.02.2011р.);
- додаткову угоду №2 від 05.04.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу (діє з 01.04.2011р.);
- додаткову угоду №3 від 27.07.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу та внесення змін до п.6.2. договору щодо порядку та умов розрахунків (діє з 01.07.2011р.);
- додаткову угоду №4 від 31.08.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу (діє з 06.08.2011 р.);
- додаткову угоду №5 від 30.09.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу (діє з 01.10.2011 р.);
- додаткову угоду №6 від 11.10.2011р. щодо зміни ціни за 1000 куб.м. природного газу (діє з 11.10.2011 р.);
- додаткову угоду №7 від 30.12.2011р., якою викладено у новій редакції пункт 1.1. статті 1 "Предмет договору", пункт 2.1. статті 2 "Кількість та якість газу", пункт 5.1. статті 5 "Ціна газу" та пункт 11.1. статті 11 "Строк дії договору", за змістом якої, зокрема, договір поширює свою дію на відносини,що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 січня 2012 року, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;
- додаткову угоду №8 від 31.12.2012 р., якою викладено у новій редакції пункт 1.1. статті 1 "Предмет договору", пункт 2.1. статті 2 "Кількість та якість газу" та пункт 11.1. статті 11 "Строк дії договору", за змістом якої, зокрема, договір діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року по 29.02.2012 року, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно змісту пункту 3.5. договору, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.
На виконання даного договору протягом січня-вересня 2011 року та лютого 2012 року позивач передав у власність відповідача природний газ в обсязі 902,644 тис.куб.м. на загальну суму 2802107,69 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011р., 25.02.2011р., 29.03.2011р., 31.03.2011 р., 30.04.2011 р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 29.07.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 29.02.2012р. (а.с.23-32).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором №14/298/11 купівлі природного газу від 31.01.2011р. та укладеними до нього додатковими угодами, між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу природного газу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Умовами договору, укладеного між сторонами, в пункті 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.6.2. договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.
Згідно матеріалів справи (виписки з рахунку по договору, а.с.36,37) та пояснень сторін, вищенаведені умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків, були порушені відповідачем, хоча на час звернення з даним позовом до суду заборгованість за переданий природний газ за договором була погашена.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/298/11 від 31.01.2011 р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За статтею ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В даному випадку, пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
За порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, у відповідності до ст.625 ЦК України, ст.ст.611,549 ЦК України та пункту 7.2. договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 115786,91грн. пені, 23969,87 грн. інфляційних та 22419,58 грн. 3% річних (розрахунок, а.с.33-35).
При розгляді справи представником відповідача висловлено заперечення щодо здійснених позивачем розрахунків, зокрема, щодо нарахування пені, відсотків річних та інфляційних в т.ч. за день, коли заборгованість була погашена.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив, що позивачем дійсно помилково було включено до періодів прострочення виконання грошового зобов'язання, за які нараховувались пеня, 3% річних та інфляційні, дні, в які відповідачем здійснювались платежі для погашення заборгованості за договором, оскільки умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу №14/298/11 від 31.01.2011р. не передбачалось такого порядку здійснення нарахувань у випадку порушення зобов'язання, а саме, що пеня, 3% річних та інфляційні нараховуються по день сплати боргу включно. Окрім того, позивачем допущено помилку у розрахунку інфляційних, зокрема, при визначенні періодів, за які інфляційні нараховані (не враховано строк виникнення зобов'язання та початок періоду прострочення), а також, при визначенні існуючої суми заборгованості щодо окремих періодів нарахувань.
При проведенні перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, суд також приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, від 29.12.2010р. у справі №33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10). Також, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. №62-97р).
Встановивши вказані обставини, господарський суд вважає правомірним наступний розрахунок пені, інфляційних та 3% річних:
- за період прострочення оплати з 15.02.2011р. по 27.07.2011р. (163 дні) на існуючу у вказаний період суму боргу за зобов'язаннями січня 2011 року - 655397,33 грн.: пеня складає 45366,06 грн., 3% річних - 8780,53 грн., інфляційні за період березень - липень 2011 року складають 17058,04 грн.;
- за період з 15.03.2011р. по 27.07.2011р. (135 днів) на суму боргу 586748,12 грн. за лютий 2011 року: пеня складає 33637,55 грн., 3% річних - 6510,49 грн., інфляційні за квітень-липень 2011 року складають 6959,40 грн.;
- за період з 15.04.2011р. по 27.07.2011р. (104 дні) на суму боргу 388247,67 грн. за зобов'язаннями березня 2011 року: пеня складає 17146,72 грн., 3% річних - 3318,72 грн., інфляційні за травень-липень 2011 року складають суму в мінус 436,55 грн. (індекс інфляції у вказаний період становив 99,8875%);
- за період з 28.07.2011р. по 01.09.2011р. (36 днів) на суму боргу 132862,10 грн. за зобов'язаннями березня 2011 року: пеня складає 2031,15 грн., 3% річних - 393,13 грн.; інфляційні за серпень 2011 року при індексі інфляції 99,6% складають мінус 531,45 грн.;
- за період з 15.05.2011 р. по 01.09.2011 р. (110 днів) на суму боргу 250588,03 грн. за зобов'язаннями квітня 2011 року: пеня складає 11705,55 грн., 3%річних - 2265,60 грн.; інфляційні за період з червня по серпень 2011 року (індекс інфляції 98,698%) складають суму в мінусі 3261,60 грн.;
- за період з 15.06.2011р. по 01.09.2011р. (79 днів) на суму боргу 10305,61 грн. за зобов'язаннями травня 2011 року: пеня складає 345,73 грн., 3% річних 66,92 грн., інфляційні за липень-серпень 2011 року при індексі інфляції 98,3052% склали суму в мінусі 174,66 грн.;
- за період з 15.07.2011 р. по 01.09.2011 р. (49 днів) на суму боргу 8301,57 грн. за зобов'язаннями червня 2011 року: пеня складає 172,74 грн., 3% річних - 33,43 грн.; інфляційні за серпень 2011 року (індекс інфляції 99,6%) складають 33,21 грн.;
- за період з 15.08.2011 р. по 01.09.2011р. (18 днів) на суму боргу 2640,78 грн. за зобов'язаннями липня 2011 року: пеня складає 20,19 грн., 3% річних - 3,91 грн., інфляційні за вказаний період не нараховуються;
- за період з 15.09.2011 р. по 29.09.2011 р. (15 днів) на суму боргу 3277,86 грн. за зобов'язаннями серпня 2011 року: пеня складає 20,88 грн., 3% річних - 4,04 грн.; інфляційні не нараховуються;
- за період з 15.10.2011 р. по 27.10.2011 р. (13 днів) на суму боргу 25770,25 грн. за зобов'язаннями вересня 2011 року: пеня складає 142,27 грн., 3% річних - 27,54 грн.; інфляційні не нараховуються;
- за період з 15.03.2012р. по 25.03.2012 р. (11 днів) на суму боргу 870830,47 грн., пеня складає 4021,05 грн., 3% річних - 785,18 грн., інфляційні не нараховуються.
Всього, загальна сума нарахованої пені складає 114609,89грн., 3% річних - 22189,49грн. та інфляційних - 19579,97 грн.
З огляду на викладене, правомірними та обґрунтовано заявленими позивачем суд визнає позовні вимоги щодо стягнення 114609,89 грн. пені, 22189,49 грн. 3% річних та 19579,97 грн. інфляційних; у задоволенні позову щодо решти позовних вимог -1177,02грн. пені, 230,09 грн. 3% річних та 4389,90 грн. інфляційних - господарський суд відмовляє.
При цьому, як уже зазначалось, відповідачем заявлено по справі клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (а.с.60-61), за яким відповідач, посилаючись на положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, просить суд зменшити розмір пені на 99% та відмовити у позові в частині стягнення 3% річних.
Розглядаючи дане клопотання, зокрема, в частині відмови у стягненні 3% річних, господарський суд відзначає, що дане клопотання в цій частині грунтується на неправильному розумінні правової природи 3% річних (ст.625 ЦК України).
Так, встановлені статтею 625 ЦК України до нарахування за весь період прострочення та стягнення у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у жодному разі не є неустойкою (судом вище наводилось нормативне обгрунтування її правової сутності), а тому положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України щодо можливості у виняткових випадках зменшення неустойки, в будь-якому разі, не можуть бути застосовані для зменшення 3% річних, нарахованих та заявлених до стягнення, а тим більше, для відмови у їх стягненні у повному обсязі. Таким чином, клопотання відповідача в частині відмови у позові щодо стягнення 3% річних є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Водночас, щодо клопотання ПАТ "Житомиргаз" в іншій частині, а саме, щодо зменшення нарахованої суми пені на 99%, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Заявляючи клопотання та усно в засіданні суду представник відповідача стверджує, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі. На підтвердження чого до справи подано, зокрема, довідку №6226/19 від 13.11.2013 р. про стан розрахунків споживачів по категоріям за природний газ та послуг з його транспортування станом на 01.10.2013 р. (а.с.62), в якій відображено наявні суми заборгованості споживачів за спожитий природний газ, а також копії ухвал у судових справах, порушених за позовами про стягнення з ПАТ "Житомиргаз" заборгованості. Проте, вищевказані документи, на думку суду, не можуть бути доказами винятковості випадку та наявності підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, тим більше, на 99%, навіть враховуючи повне погашення основної суми боргу відповідачем до звернення з даним позовом до суду. Крім того, спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за природний газ, використаний виключно для власних потреб самого підприємства відповідача, а не споживачами міста Житомира та Житомирської області, а отже, приймати до уваги, у даному випадку, наявність у ПАТ "Житомиргаз" дебіторської заборгованості споживачів природного газу (населення, бюджетних організацій, промислових і комунально-побутових споживачів), суд не вважає за доцільне.
При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд має брати до уваги майновий стан обох сторін, а тому, враховує зазначені позивачем доводи (в т.ч. викладені у письмових поясненнях, а.с.91-95) та подані на їх підтвердження докази щодо складного фінансового стану підприємства позивача (консолідовані баланси (звіти про фінансовий стан), а.с.96-99).
З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні клопотання відповідача в цій частині суд відмовляє.
Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково, стягненню з відповідача підлягають 114609,89 грн. пені, 22189,49 грн. 3% річних та 19579,97 грн. інфляційних; в решті позову суд відмовляє.
Зважаючи на зазначене та відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):
- 114609,89 грн. пені,
- 22189,49 грн. 3% річних,
- 19579,97 грн. інфляційних,
- 3127,48 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 29.11.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1- до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу