ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2013 р. Справа № 804/15103/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Куделько Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області Полтавської області до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
14.11.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2, про скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 17.10.2013 р. з примусового виконання виконавчого листа №804/6186/13-а, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області 1344,00грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою державного виконавця Артемової Т.В. від 17.10.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №804/6186/13-а про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу порушені права позивача. Позивач вказує, що виконавчий документ №804/6186/13-а відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було. З урахуванням чого позивач вважає, що оспорювана постанова державного виконавця винесена з порушенням вимог чинного законодавства, дії відповідача не узгоджуються з положенням ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», тому посилаючись на ст.181 КАС України, просить задовольнити позов в повному обсязі.
Від відповідача надійшли до суду письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими з урахуванням того, що в Законі України «Про виконавче провадження» чітко визначений перелік підстав за якими відкривається провадження, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника в порядку письмового провадження. Представник відповідача проти задоволення даного клопотання не заперечував.
З урахуванням положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, оскільки, немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області, заявлені у даній справі, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.10.2013р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Артемовою Т.В. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) щодо примусового виконання виконавчого листа №804/6186/13-а, виданого 16.06.2013 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області 1344,00грн. боргу.
Оспорювана постанова державного виконавця обґрунтована невідповідністю виконавчого документа вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі не повністю зазначена адреса боржника. В постановчій частині державний виконавець також зазначив, що юридична адреса місця роботи боржниці СТОВ «Іскра» знаходиться в Черкаській області Шполянського району с. Нечаєве, що за територіальністю відноситься до ВДВС Шполянського РУЮ. Згідно заяви стягувача боржниця ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ Шполянського району (код ЄДР - 023265), яке знаходиться за адресою: м. Шпола, вул. Пролетарська, 59, та за територіальністю також відноситься до ВДВС Шполянського РУЮ. Відділ УПСЗН Криворізького району перебуває за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Чкалова,44а, та за територіальністю відноситься до Центрально-Міського ВДВС Криворізького МУЮ (а.с.4).
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. N 606-XIV.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:
1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;
2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.
Згідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Отже, відкриття виконавчого провадження можливе лише у двох випадках, один з яких це обов'язкова відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому документі, на підставі якого винесена оспорювана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, адреса боржника - ОСОБА_2 зазначена: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Таким чином, зазначений виконавчий документ, а саме виконавчий лист по адміністративній справі №804/6186/13-а про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 1344грн. містить неточності, що унеможливлює провадження дій з його примусового виконання, а отже не відповідає встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документа.
З урахування наявних в матеріалах справи документів та доказів, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Артемовою Т.В. правомірно винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 17.10.2013р. на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.10.2013 р. щодо примусового виконання виконавчого листа №804/6186/13-а, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області 1344,00грн. боргу є законною та правомірною, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Суд вважає доцільним зазначити, що в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. N 606-XIV, ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород та Миргородському районі Полтавської області до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про скасування постанови - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Куделько