Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 431/2163/13-ц
Провадження № 22ц/782/4492/13
РІШЕННЯ
Іменем України
25 листопада 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів -Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.
при секретарі: Булгаковій М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказала, що постановою Старобільського районного суду Луганської області від 29.11.2012 року про закриття кримінальної справи і застосування заходів виховного характеру встановлено, що 15.04.2012 року близько 03 годині неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючи посвідчення водія, керуючи автомобілем ВАЗ-210994, реєстраційний номер НОМЕР_1, дозвіл на керування якого надала його рідна тітка ОСОБА_4, яка мала право на керування цим автомобілем на підставі довіреності, скоїв наїзд на позивачку, спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 15.04.2012 року по 05.05.2012 року. Позивачка зазначила, що неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка виразилася в тривалому лікуванні та больових відчуттях, погіршенням стану здоров'я, відчуванням страху, погіршенням сну та частими безсонням.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 40000 грн. та судові витрати.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задоволені частково. Суд стягнув з неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в якості компенсації за моральну шкоду суму 5000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що згідно постанови Старобільського районного суду Луганської області від 29.11.2012 року про закриття кримінальної справи і застосування заходів виховного характеру кримінальна справа відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, припинена, а до неповнолітнього ОСОБА_3 застосований захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд його матері ОСОБА_5.
Суд, керуючись ст. ст. 23, 1167, 1179, 1187, 1193 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.
Встановивши зазначені вище обставини по справі, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що згідно постанови Старобільського районного суду Луганської області від 29.11.2012 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15.04.2012 року близько 03 годині, керуючи автомобілем ВАЗ-210994, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. 1-го Травня м. Старобільська у напрямку с. Чмирівка в районі магазину «Вікторія» не впорався з керуванням, порушив п. 12.1 Правила дорожнього руху України, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4, яка мала право на керування цим автомобілем на підставі довіреності, надала неповнолітньому ОСОБА_3, який не має посвідчення водія, оскільки у відповідності до п. 2.13 Правил дорожнього руху право на керування автомобілями надається особам з 18-річного віку, ключі від автомобіля та дозвіл на перебування в салоні автомобіля ВАЗ-210994, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Отже, поза увагою суду залишилося те, що за змістом положень ч. 3 ст. 1197 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, суд не дав належної правової оцінки тому, чи не є відповідальною за завдану шкоду на ряду з неповнолітнім ОСОБА_3 також володілець джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4, через недбалість якої сталося заволодіння неповнолітнім автомобілем та розглянув справу без залучення в якості співвідповідача ОСОБА_4, яка на час скоєння неповнолітнім ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди була володільцем автомобіля ВАЗ-210994, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Також, із матеріалів справи вбачається, що на момент спричинення позивачці тілесних ушкоджень ОСОБА_3 було 15 років, а на час розгляду справи в суді виповнилося 17 років. Відповідно до ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач навчається, майна достатнього для відшкодування завданої шкоди у нього немає. Тому у відповідності до ст. 1179 ЦК України моральна шкода завдана ОСОБА_3 позивачу підлягає відшкодуванню його батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Під час розгляду справи, відповідач зазначав, що згідно ч. 2 ст. 1179 ЦК України батьки несуть субсидіарну відповідальність за принципом рівної часткової відповідальності незалежно від того, мешкають вони разом чи ні і тому співвідповідачем повинен бути і батько. Однак, суд на зазначені обставини уваги не звернув та не залучив до участі у справі батька неповнолітнього ОСОБА_3
Таким чином, вирішуючи справу, не зважаючи на вимогу позивача про відшкодування шкоди тільки за рахунок відповідача, суд по даній категорії справ повинен, встановити розмір відшкодування шкоди, яка відшкодовується спільно як особою яка керувала автомобілем, так і особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом. А враховуючи, що особою яка керувала транспортним засобом був неповнолітній, у якого відсутнє майно, тому до участі у справі повинні залучатися його батьки, тобто як батько, так і мати.
За таких обставин, прийняте по справі рішення може стосуватися прав та обов'язків не тільки позивача та відповідача, а й володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4 та батька неповнолітнього, тому їх притягнення до участі у справі у якості співвідповідачів є обов'язковим. Разом з тим, суд згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст.10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема не роз'яснив особам, які беруть участь у справі їх прав, щодо можливості залучення до участі у справі зазначених вище осіб, як співвідповідачів та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, та ухвалив передчасне рішення з порушенням вимог процесуального права.
Отже, оскільки позивач заявив позов тільки до ОСОБА_3, про що позивачем зазначалося і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пред'явлення позову не до всіх відповідачів, які повинні нести відповідальність за заподіяну шкоду. При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до всіх належних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: