УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 111/2853/13-кСуддя у І-й інстанції: Казацький В.В.

Провадження №11-кп/191/245/13 Суддя-доповідач: Копилян В. А.

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого судді Іщенка В.І.,

суддів: Копиляна В.А.,

Соболюка М.М.,

при секретарі: Стрижевській О.О.,

за участю прокурора: Лесіна С.Л.,

захисника: ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим, який приймав участь у судовому розгляді, на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Савай Кургантепінського району Андижанської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: - 10.07.1997 р. Ленінським районним судом АР Крим за ст.86-1 КК України (1960р.) до 1 року 4 місяців позбавлення волі; - 28.03.2001 р. Ленінським районним судом АР Крим за ст.102 КК України (1960р.) до 2 років позбавлення волі; - 13.08.2003 р. Ленінським районним судом АР Крим за ч.2 ст.307 КК України (2001р.) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна; - 30.06.2004 р. Ленінським районним судом АР Крим за ч.1 ст.121, з застосуванням ст.70 ч.4 КК України, до 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна, звільнився 13.08.2010 року за відбуттям строку покарання,

визнано винним за ч.3 ст.296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки і зобов'язанням не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку, ОСОБА_4, 24 квітня 2013 року, приблизно о 12 години 30 хвилин, у приміщенні хірургічного відділення Ленінської ЦРЛ по вул.Пушкіна, 48 в смт.Леніне Ленінського району АР Крим, з хуліганських спонукань, проявляючи явну неповагу до суспільства, загальноприйнятих норм моралі, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності, благопристойності, почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою відносно потерпілої ОСОБА_5, яка, перебуваючи на посаді вахтера терапевтичного та хірургічного корпусів Ленінської ЦРЛ, виказувала вимоги щодо припинення його неправомірних дій, та не реагуючи на зауваження потерпілої щодо припинення хуліганських дій, наніс останній один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи та відштовхнув від себе, від чого ОСОБА_5 впала на стілець та прикусила собі язика, в результаті чого, згідно висновку експерта їй були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обличчя, який не потяг за собою короткочасного розладу здоров'я та відноситься до легких тілесних ушкоджень при цьому була укушена рана язика (довжиною 1 см), яка відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеню тяжкості, яка потягла за собою тривалий розлад здоров'я - більше 6 днів, але не більше 21 дня. Зазначені хуліганські дії ОСОБА_4 продовжувалися впродовж 15 хвилин і були припинені лікарем-наркологом ОСОБА_6 та іншою особою.

Не погодившись з вироком суду, прокурор, який приймав участь у судовому розгляді, подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, просить вирок в частині призначення покарання обвинуваченому у зв'язку з його невідповідністю та особі скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі. Мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не досліджені дані про особу обвинуваченого, який є судимий, не вирішено питання щодо наявності обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого. Також вважає, що при призначенні покарання судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 КК України, злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, і сторонами не оспорюються. Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.296 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі.

Доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що призначене судом покарання не відповідає особі засудженого, є безпідставними. З вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України та роз'яснень, наведених в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував в повному обсязі характер кримінального правопорушення та дані про особу засудженого, з огляду на викладене, призначив ОСОБА_4 покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі строком на три роки.

Разом з тим, обставини скоєння кримінального правопорушення, відсутність об'єктивних доказів, що правопорушення вчинене у стані алкогольного сп'яніння, виключивши дану обставину, що не заперечувалося прокурором (а.с.50), невеликий час тривалості скоєного правопорушення - 15 хвилин, який не є тяжким, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, дані про особу засудженого, який характеризується задовільно, на обліках у лікарні нарколога-психіатра не знаходиться, знаходиться на обліку у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, думку потерпілої, яка претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого немає, просила суд призначити покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, суд врахував і вмотивовано призначив необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_4, покарання та попередження нових злочинів з застосуванням максимального іспитового строку, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Призначене покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 з перевихованням його без ізоляції від суспільства та попередження скоєння нових злочинів.

Разом з тим, при розгляді кримінального провадження судом було встановлено, що ОСОБА_4 вчинив новий умисний злочин, будучи особою, яка має судимість за умисний злочин, не зняту або не погашену в установленому законом порядку (а.с.33), а тому суд першої інстанції вірно вмотував своє рішення і не знайшов підстав для застосування обвинуваченому положень статей 69 та 69-1 КК України.

Довід апеляції про м'якість призначеного покарання у зв'язку з рецидивом є не спроможні.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 67 КК України та роз'ясненнями, викладеними у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визнання рецидиву злочину у якості обставини, що обтяжує покарання, є для суду не обов'язком, а правом.

У даному випадку суд скористався таким правом. При цьому судова колегія враховує положення ч.2 ст. 404 КПК України, згідно до яких суд апеляційної інстанції не вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим погіршується становище обвинуваченого. З обвинувального акту вбачається, що органом досудового слідства, відповідно до п.6 ч.2 ст.291 КПК України, обставина, що обтяжує покарання - рецидив злочинів не зазначалась (а.с.4). Також, при судовому розгляді у суді першої інстанції прокурор, який приймав участь у судовому розгляді, таке клопотання суду не заявляв, а тому підстав для скасування вироку суду, з зазначених підстав, про що ставить питання в апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що при призначенні покарання ОСОБА_4, як вбачається з технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді 1-ої інстанції, суд врахував думку прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим, який приймав участь у судовому розгляді, який просив призначити, з урахуванням обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, характеру вчиненого злочину і особу, положення ст. 75 КК України і покласти на нього обов'язки передбачені статтею 76 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, який приймав участь у судовому розгляді, про скасування вироку суду 1-ої інстанції з ухваленням свого вироку.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим, який приймав участь у судовому розгляді, - залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

В.А. Копилян В.І.Іщенко М.М. Соболюка