Справа № 2-4580/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.

Провадження № 22-ц/780/6696/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник

Категорія 44 28.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Приходька К.П.

та секретаря Власенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, третя особа - ГУЮ у Київській області про визнання частково недійсним договору доручення, недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку, розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з указаним позовом і з уточненнями та доповненнями, просив визнати недійсним договір доручення, укладений між ним та ОСОБА_1 08 вересня 2004 року в частині надання повноважень на продаж частини земельної ділянки № АДРЕСА_1 площею 1,66 га, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 157 від 29 березня 2005 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної позивачу; визнати недійсним державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку та визнати недійсною його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_1 (відповідач1), та ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Укрінвестстрой"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестстрой" та ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га, виданий ОСОБА_4, та його державну реєстрацію; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 спірну земельну ділянку на користь позивача та визнати за ним право власності на неї; та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 8 000 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08 вересня 2004 року він видав на ім'я відповідача ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, відповідно до якої він уповноважив відповідача бути його представником у всіх установах та організаціях з усіх питань приватизації земельної ділянки, що розташована на території села Білогородка Києво-Святошинського району, КСП "Білогородка", площею 2,55 в умовних кадастрових гектарах, право на яку належало йому згідно із сертифікатом на земельну частку (пай), після чого продати частину цієї земельної ділянки № АДРЕСА_1 площею 1,66 га за ціною та на умовах відомих йому. Відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повідомити позивача про отримання державного акту на спірну земельну ділянку та про час та умови укладання угоди купівлі-продажу земельної ділянки.

Також зазначав, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 157 від 29 березня 2005 було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, без відома та письмової заяви позивача та, що ОСОБА_1, отримавши 16 липня 2005 року на ім'я позивача державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га, 18 серпня 2005 року продав її відповідачу ОСОБА_3, неповідомивши його про умови та ціну продажу земельної ділянки, а також і про сам факт продажу її.

Крім того зазначав, що спірні правочини було укладено під час дії мораторію на відчуження земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому вони повинні бути визнані недійсними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними: розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 157 від 29 березня 2005 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_2; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_2; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_1, та ОСОБА_3; державний акт серії ЯЖ № 404082 на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га, виданий 14 березня 2008 року ОСОБА_4

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 1,6393 га на користь ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на неї.

Не погодившись з цим рішенням----------------------------------------------------------------

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності КСП "Білогородка", розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії KB № 0280896.

08 вересня 2004 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори була посвідчена довіреність за реєстровим № 1-2169, відповідно до умов якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником у всіх установах та організаціях, в тому числі органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, органах земельних ресурсів, БТІ, містобудування та архітектури та взагалі в будь-яких інших установах, підприємства та організаціях незалежно від форми власності з усіх питань приватизації земельної ділянки, що розташована на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, КСП "Білогородка", площею 2,55 в умовних кадастрових гектарах, право на яку належало позивачу згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії КВ № 0280896 з правом продажу частини цієї земельної ділянки площею 1,66 га за ціною та на умовах відомих йому.

14 грудня 2004 року позивачу було видано державний акт серії ЯБ № 287300 на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 497 від 25 листопада 2004 року.

29 березня 2005 року розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 157 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок 98 громадянам, в тому числі і позивачу на земельну ділянку площею 1,6393 га, та змінено цільове призначення цих земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, в межах повноважень, визначених в довіреності, вчинив необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акту серії ЯА № 343296 від 16.07.2005 року на ім'я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,6393 га.

16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_2, на підставі вищевказаного розпорядження було видано державний акт серії № ЯА № 343296 на право власності на спірну земельну ділянку площею з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

18 серпня 2005 року ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_1, продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 за ціною 95 000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-1973.

22 жовтня 2005 року ОСОБА_3 було видано державний акт серії ЯБ № 281351 на право власності на земельну ділянку площею 3,5439 га, кадастрові номери 3222480400:05:003:0018 та 3222480400:05:003:0032, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок № № 2-1973, 2-1970 від 18 серпня 2005 року.

18 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1566 від 28 квітня 2007 року ТОВ "Укрінвестстрой" було видано державний акт серії ЯЕ № 593411 на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га, кадастровий номер 3222480400:05:003:0147, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, що знаходиться в с. Білогородці Києво-Святошинського району Київської області.

23 травня 2007 року між ТОВ "Укрінвестстрой" та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,3785 га, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, що знаходиться в с. Білогородці Києво-Святошинського району Київської області, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районної нотаріального округу за реєстровим № 1767, а 14 березня 2008 року, на підставі зазначеного договору, ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЖ № 404082 на право власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до листа Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі № 9362 від 14 червня 2010 року та листа відділу Держземагенства в Києво-Святошинському районі № 01-21/2388 від 21 березня 2013 року, земельна ділянка площею 1,6393 га, увійшла до складу земельної ділянки площею 8,3785 га, з цільовим призначенням "землі для житлової та громадської забудови".

Відповідно до листа ГУ Держкомзему в Київській області № 07-11-3/П-4942 від 12.03.2012 року розпорядження Києво-Святошинської РДА № 157 від 29.03.2005 року прийнято з порушенням вимог ст. 12 ЗК України, а саме: без заяв землевласників про зміну цільового призначення земельних ділянок та, що на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням на "для ведення особистого селянського господарства" без вилучення попереднього державного акта на право власності на цю земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки розпорядження Києво-Святошинської РДА було прийнято з порушенням чинного законодавства, а саме змінено цільове призначення спірної земельної ділянки без особистої згоди та письмової заяви власника, то вказане розпорядження та державний акт, виданий на підставі цього розпорядження, має бути визнано недійсними та, що, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18.08.2005 року діяв мораторій на відчуження таких земельних ділянок, то договір купівлі - продажу укладено з порушенням вимог ч.1 ст. 203 ЦК.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована її межах населеного пункту або районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Орган, до якого надійшла заява (клопотання), розглядає її та за наслідками розгляду надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки розробляється особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою на підставі договору із заявником та погоджується із органом земельних ресурсів, органом містобудування та архітектури, органом охорони культурної спадщини, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічним органом. Проект разом із позитивним висновком державної експертизи документації із землеустрою подається до органу місцевого самоврядування на розгляд, який в подальшому приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 155 ЗК у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що позивач не надавав свою згоду та не уповнуважував ОСОБА_1 на вчинення дій по зміні цільового призначення спірної земельної ділянки, що вбачається зі змісту довіреності виданої на його ім'я.

Відповідно до листа ГУ Держкомзему в Київській області № 07-11-3/П-4942 від 12.03.2012 року зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без особистої заяви землевласника, та виготовлено новий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 зі зміненим цільовим призначенням на "для ведення особистого селянського господарства" без вилучення попереднього державного акта (Т. №3 а.с. 207).

Таким чином, Києво-Святошинська РДА Київської області своїм розпорядженням № 157 від 29.03.2005 року, змінюючи цільове призначення спірної землі без заяви власника-позивача, не дотрималася вищезазначеного порядку зміни цільового призначення земель, чим порушила чинне законодавство.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про визнання частково недійсним вищезазначеного розпорядження та визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого на його підставі цього розпорядження.

Відповідно до п. 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК № 2768-111 від 25.11.2011 року громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб, дія якого була продовжена до 1 січня 2007 року.

Зазначена редакція ЗК України діяла саме на час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки 18 серпня 2005 року між позивачем, від імені якого на підставі довіреності діяв відповідач ОСОБА_1, та відповідачем ОСОБА_3, та яка забороняла продавати або іншим способом відчужувати спірну земельну ділянку.

Згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 210 ЗК передбачено, угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки 18.01.2005 року було порушено вимоги ст. 203 ЦК, що є вагомою підставою для визнання цього договору недійсним, є такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 404082 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4, витребування вказаної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь позивача та визнання за останнім права власності на неї.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позов ОСОБА_2 і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 216, 387, 392 ЦК України, ст. 210, п. 15 Перехідних положень ЗК України, п. 2, 12 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають і власності громадян та юридичних осіб та ст.ст. 212-213 ЦПК України і ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведена та обставина, що заява про зміну цільового призначення спірної землі писалась не ним особисто є необґрунтованими та спростовуються належнимим доказом, а саме - листом ГУ Держкомзему в Київській області № 07-11-3/П-4942 від 12.03.2012 року. Крім того, апелянт не надав суду жодного доказу на підтвердження зазначеної ним обставини.

Також, посилання апелянта на законність спірного розпорядження та видачі на підставі цього розпорядження, державного акту на земельну ділянку площею 1,6393 га і зміни її цільового призначення колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом встановлено неправомірність зміни цільового призначення спірної земельної ділянки позивача та невідповідність чинному на той час закону.

Крім того, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 404082 на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га, виданого ОСОБА_4, витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь позивача та визнання за останнім права власності на неї не порушує прав та інтересів апелянта.

Інших вагомих, достовірних і достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: К.П. Приходько

Ю.О. Матвієнко