Справа № 357/3479/13-ц Головуючий у І інстанції Жарікова О.В.

Провадження № 22-ц/780/6644/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник

Категорія 20 28.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Приходька К.П.

та секретаря Власенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, державний нотаріус Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Руденко Н.П. про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26.02.20211 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що 26 лютого 2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений в Білоцерківській районній державній нотаріальній конторі. Позивач зазначає, що вказаного договору не читав та підписав його, оскільки ОСОБА_3 здійснювала на нього моральний тиск. Тому позивач вважає, що відповідачка отримала в дарунок його квартиру незаконно.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П., та зареєстрований в реєстрі за № 2-624.

На підставі цього договору 18 жовтня 2011 року відповідачка зареєструвала право власності на спірну квартиру, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав КП КОР «Білоцерківське МБТІ» від 18.10.2011 року та копією інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.10.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення спірного договору, внаслідок обману або здійснення будь-якого тиску на нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до в ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 717 ЦК України визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що спірний договір дарування від 26.02.2011 року укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його укладення встановлено держаним нотаріусом та перевірено їхню дієздатність, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання цього договору недійсним і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 717 ЦК України, ст.ст. 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення

обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

З матеріалів справи не вбачається будь-яких належних доказів щодо вчинення обману на позивача або примушування його до дарування спірної квартири відповідачці, як стороною правочину, так і іншою особою. Крім того, постановою Білоцерківського РВ ГУМВС було відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 щодо повернення йому квартири отриманої ОСОБА_2 незаконним шляхом.

Оскільки позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження обставин вказаних у позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме вчинення правочину під впливом обману та тиску з боку відповідачки, то колегія суддів не вбачає підстав для визнання спірного договору дарування недійсним.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: К.П. Приходько

Ю.О. Матвієнко