АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/14599/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Гуменюк А.І.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Шкоріної О.І.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Національного університету оборони України, яка подана представником ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року по справі за позовом Національного університету оборони України до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

встановила:

В лютому 2013 року позивач Національний університет оборони України звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року провадження у справі в частині пред'явлених позовних вимог до ОСОБА_5 - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою, представник Національного університету оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, на яке посилається суд першої інстанції як на підставу для закриття провадження у даній справі, в задоволенні позову Національного університету оборони України до ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_5, законним представником якого була зазначена ОСОБА_6, відмовлено. Проте, враховуючи, що зазначений позов був пред'явлений до особи, яка не є представником відповідача, а ні ОСОБА_5, ні його законні представники до участі в справі не були залучені, судом першої інстанції не досліджувались підстави вселення та подальшого проживання ОСОБА_5 в гуртожитку, тому немає підстав вважати, що спір був розглянутий між університетом та ОСОБА_5 У зв'язку із цим посилання на положення п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України як на підставу для закриття провадження у даній справі вважає помилковим.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Представник відповідача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року провадження у справі в частині пред'явлених позовних вимог Національного університету оборони України до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення - закрито.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог до вказаного відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2011 року було відмовлено у задоволенні позову Національного університету оборони України до ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2012 року вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та виселено ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2011 року в частині відмови у виселенні відповідача ОСОБА_5 - залишено без змін, суд першої інстанції вважав, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той же самий предмет і з тих самих підстав. А тому дійшов висновку, що провадження в частині щодо пред'явлених вимог до відповідача ОСОБА_5 підлягає закриттю.

Однак колегія суддів з даним висновком не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, зі змісту рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 фактично до участі у справі залучений не був, судом першої інстанції не досліджувались підстави вселення та подальшого проживання ОСОБА_5 в спірному приміщенні в гуртожитку.

Зокрема, у вказаному рішенні Апеляційний суд м. Києва зазначив наступне.

ОСОБА_5 є онуком ОСОБА_6, має батьків, які є його законними представниками, при цьому суду не надано доказів того, що відповідач була піклувальником неповнолітнього ОСОБА_5, тому вона не мала права на захист інтересів неповнолітнього в суді, але у порушення ст. 33 ЦПК України, суд першої інстанції у вказаній справі не залучив до участі у справі законного представника неповнолітнього ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_5 1992 року народження, став повнолітнім у 2010 році , однак суд на це уваги не звернув та не залучив його до участі у справі , як особу, яка має законні права самостійно захищати свої інтереси. При цьому судом також не були досліджені обставини, за яких ОСОБА_5 вселився у спірне житло, а також, чи набув він права користування даним житлом і на яких правових підставах.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції відповідно до норм діючого процесуального законодавства позбавлений можливості притягнути ОСОБА_5 до участі в справі та розглянути спір по суті, то у рішенні колегією було зазначено, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_5 на загальних підставах.

Користуючись зазначеним правом, Національний університет оборони України і звернувся 11.02.2013 року із даним позовом про виселення із гуртожитку ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки відповідач ОСОБА_5 не був стороною по справі, по якій було ухвалене рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2012 року, і спір щодо його виселення у вказаній справі судом не вирішено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду від 16 серпня 2013 року неможливо визнати законною і обґрунтованою, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Національного університету оборони України - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - скасувати, справу за позовом Національного університету оборони України до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: