АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/13002/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Антонова Н.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Шкоріної О.І.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого жилого приміщення,
встановила:
У вересні 2012 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи - ПАТ «Київенерго», Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що позивач ОСОБА_4 працює в ПАТ «Київенерго» на посаді інженера загально-корпоративної групи відділу обслуговування апаратного та системного забезпечення. 04.04.2012 року рішенням Комісії з надання права користування жилою площею у гуртожитках ПАТ «Київенерго» позивачам було надано дозвіл на укладення договору користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 29.05.2012 року позивачі отримали ордер № 13 від 22.05.2012 року на жиле приміщення, жилою площею 15,8 кв.м., яке складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Ордер на жиле приміщення виданий на трьох осіб : на позивачів та їх малолітню доньку ОСОБА_7, 2011 рокународження.
Позивачі зазначають, що вони не мають змоги заселитися до вищевказаної квартири, оскільки її самовільно, без будь-яких правових підстав займають відповідачі, які у добровільному порядку не звільняють приміщення та чинять перешкоди в користуванні жилим приміщенням.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_6 з малолітньою донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з приміщення АДРЕСА_1.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначав, що відповідачам не було надано можливості подати зустрічний позов, оскільки ордер, що міститься в матеріалах справи, не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказаний ордер був недійсним на день пред'явлення позовної заяви. Також відповідачам не надано можливості висловити свої доводи, міркування чи будь-які інші клопотання, приймати участь у поясненнях, дебатах, а також подати належні докази.
Вказував, що ОСОБА_2 постійно проживає за адресою спірного житлового приміщення разом зі своєю дружиною та малолітньою донькою ОСОБА_8 В матеріалах справи міститься копія договору про надання йому даної кімнати, копія договору про користування електричною енергією та копії квитанцій про сплату комунальних послуг, а тому суд першої інстанції помилково виселив його зі спірного житлового приміщення.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представники позивача ОСОБА_4 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням комісії з надання права користування жилою площею в гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 04.04.2012 року було надано дозвіл на укладення договору користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 сім'єю з трьох осіб, що підтверджується витягом з протоколу № 03/2012.
29.05.2012 року ОСОБА_4 на сім'ю з трьох осіб було видано ордер № 13 від 22.05.2012 року на жиле приміщення, жилою площею 15,8 кв.м., яке складається з ізольованої однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів з вказаної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до норм чинного житлового законодавства набув права користування житловою площею - квартирою АДРЕСА_1. Однак відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх малолітня дочка ОСОБА_8 займають вказану квартиру, чим порушується право позивачів, які не мають можливості вселитися до даної квартири.
Враховуючи, що відповідачами не наведено підстав правомірності зайняття ними спірної жилої площі та проживання в ній, відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України, відповідачі вважаються такими, що самоправно займають вказане жиле приміщення, а тому на підставі вказаної норми підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про допущення судом першої інстанції процесуальних порушень та позбавлення його можливості брати участь в судовому засіданні, звертатись із зустрічним позовом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що 15 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні, подав заперечення проти позову та відповідні докази, якими він обґрунтовує вказані заперечення. В судовому засіданні 11 лютого 2013 року справа розглядалась судом по суті пред'явлених позовних вимог, відповідач надавав пояснення, в яких заперечував проти позову, однак клопотань про прийняття зустрічного позову не заявляв.
З довідки ПАТ «Київенерго» від 13.11.2013 року за №038/8-918 вбачається, що будинок для малосімейних за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, до 31 травня 2013 року вказаний будинок обліковувався на балансі філіалу «Енергосервіс» ПАТ «Київенерго».
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЖК УРСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами цивільного законодавства УРСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Статтею 129 ЖК УРСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Тобто, єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді інженера загально-корпоративної групи відділу обслуговування апаратного та системного забезпечення ПАТ «Київенерго». 29 травня 2012 року ОСОБА_4 на сім'ю з трьох осіб було видано ордер № 13 від 22.05.2012 року на вселення до ізольованої однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 набув права на вселення до спірного житлового приміщення на підставі ордеру в порядку, встановленому ЖК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що виданий позивачу ордер не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підстави і порядок визнання ордеру на жиле приміщення недійсним визначено ст. 59 ЖК України, однак позовних вимог про визнання цього ордеру недійсним не заявлялось, у встановленому законом порядку ордер не оспорювався, а тому правові підстави вважати його недійсним - відсутні.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на наявність у матеріалах справи копії укладеного між ним та ПАТ «Київенерго» договору оренди даної квартири правильно були відхилені судом, оскільки ордер на вселення у спірну квартиру йому не видавався, чинний договір найму чи оренди житла у відповідачів відсутній, за даною адресою ОСОБА_2 та члени його сім'ї не зареєстровані.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на травень 2003 року місце проживання відповідача ОСОБА_2 було зареєстроване у АДРЕСА_2. На даний період часу місце проживання відповідача зареєстроване у АДРЕСА_3.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що за наявності порушення порядку зайняття спірного приміщення відповідачами, вони вважаються такими, що самоправно займають вказане приміщення і підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі ч.3 ст. 116 ЖК України.
Решта доводів апеляційної скарги відповідача є аналогічними його запереченням на позовну заяву, вони були предметом перевірки суду першої інстанції, та їм надана належна правова оцінка.
Посилання представника апелянта на те, що судом не визначено, чи має можливість проживати у спірній квартирі малолітня ОСОБА_8, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки оскаржуваним рішенням суд вирішив: виселити ОСОБА_6 разом з малолітньою ОСОБА_8, 2006 р.н., з приміщення АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: