ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"26" листопада 2013 р. Справа № 5019/2137/11
Суддя Бережнюк В.В. розглянувши скаргу : Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії органу ДВС
по справі № 5019/2137/11
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."
до відповідача 1 Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"
про стягнення в сумі 169 196 грн. 83 коп.
Представники :
від позивача : не з'явився
від відповідача 1 : Марейчик С.С.
від відповідача 2 : не з'явився
від органу ДВС : не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду Рівненської області із скаргою на дії державного виконавця УДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області по справі №5019/2137/11, у якій просить: визнати протиправною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Вінницькій області в частині відмови у скасуванні постанови державного виконавця про накладення арешту на майно; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Вінницькій області скасувати пункти 1 та 2 постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.06.2012 р., винесеної в рамках виконавчого провадження №33026172.
Скарга мотивована тим, що 13.06.2012 р. відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить Дочірньому підприємству "Вінницький облавтодор". Разом з тим, сума стягнення на користь ТзОВ "Колор С.І.М." становила 168 129 грн. 79 коп. Про накладення арешту на все належне йому майно Заявник дізнався лише 27.10.2013 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно довідки, наданої скаржником залишкова вартість майна складає 3 486 900 гривень, а отже органом ДВС накладено арешт на майно Боржника, що значно перевищує вартість суми стягнення за виконавчими документами. Такі дії органу ДВС фактично заблокували діяльність підприємства, та в свою чергу порушують вимоги ч.3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів. Копії постанов державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику, державним виконавцем та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Однак, як пояснює скаржник жодних постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на адресу останнього надіслано не було. Даний факт встановлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2012 року, яка набрала законної сили 28.11.2012 року. Крім того, відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року №2864-111 введено мораторій на примусову реалізацію майна (об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення діяльності цими підприємствами) державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%. Однак знаючи, що частка держави у статутному фонді скаржника становить не менше 25%, виконавець не вчинив, дій передбачених ч.3 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно відмовляється скасувати відповідні арешти майна. Вказане не дає можливості повноцінно виконувати функції покладені на скаржника державою щодо ремонту та будівництва доріг у Вінницькій області.
Враховуючи викладене скаржник просить задоволити вимоги, викладені у скарзі на дії ДВС.
Від відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області надійшов відзив на скаргу, у якому вважає скаргу необґрунтованою. Пояснює, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо не скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника є правомірними, так як здійснені відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що підстави для зняття арешту з майна боржника ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України», при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - відсутні. Крім того, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушенні права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
У зв'язку з викладеним відділ ДВС просить в задоволенні скарги відмовити.
Ухвалою суду від 12 листопада 2013 року прийнято скаргу відповідача/скаржника до розгляду, призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 26 листопада 2013 року.
Через канцелярію суду 26.11.2013 р. від скаржника надійшла заява, згідно якої просить прохальну частину скарги на дії ДВС вважати викладеною такого змісту : просить скасувати постанову ВП № 33026172 від 13.06.2012 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену головним державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції; пункти 1, 2, 4 скарги на дії ДВС виключити та не читати. Дана заява прийнята судом до розгляду.
Представник скаржника в судовому засіданні 26.11.2013 р. підтримав вимоги скарги повністю, з урахуванням поданої заяви.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду даної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (арк.с.86-87).
Представник органу ДВС у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду даної скарги повідомлений належним чином (арк.с.88).
Відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм належну оцінку, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення. При цьому господарський суд виходив з такого.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі №5019/2137/11 затверджено мирову угоду від 14.11.2011 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.", Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс". Мирова угода стосувалася врегулювання питання погашення заборгованості в розмірі 169 196 грн. 83 коп., що виникла за невиконання умов договору поставки №2 від 12.01.2006 р. та згідно договору поруки від 12.01.2006 р. (арк.с.52-53).
Дана ухвала про затвердження мирової угоди між сторонами була пред'явлена для виконання до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.
13.06.2012 р. головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Рівненської області №5019/2137/11 від 29.11.2011 р. про стягнення з ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТзОВ «Колор С.І.М.» заборгованості в сумі 168 129 грн. 79 коп. (арк.с.65).
Того ж дня винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику (арк.с.66).
Проте, суд не погоджується з такими діями відділу Вінницького міського управління юстиції з огляду на слідуюче.
За умовами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст.57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, всупереч вказаній вище статті Закону, органом ДВС накладено арешт на все майно боржника ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а не в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Як встановлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2012 року (набрала законної сили 28.11.2012 року) відсутні докази того, що керівника ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» Головатюка В.А. було належним чином повідомлено про встановлення строку для добровільного виконання судового рішення, а тому Головатюк В.А. був позбавлений можливості в добровільному порядку здійснювати платежі по виконанню виконавчого документа. Тобто судом встановлено той факт, що ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» не було належним чином повідомлено про накладення арешту на майно, чим порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України - рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Окрім цього, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник є державним підприємством, частка держави у статутному фонді якого становить не менше 25 відсотків.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 29.11.2001 р. № 2864-ІII «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року.
Отже, дії органу Державної виконавчої служби щодо арешту майна боржника ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та оголошення заборони на його відчуження проведені у порушення вимог чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції в частині винесення постанови ВП№33026172 від 13.06.2012 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить Дочірньому підприємству "Вінницький облавтодор", є неправомірними, оскільки суперечать нормам Закону та порушують права та інтереси боржника.
У зв'язку з наведеним вимоги ДП "Вінницький облавтодор", що викладені у скарзі на дії ДВС, є обґрунтованими, а оскаржувана постанова ВП№33026172 від 13.06.2012 р. є такою, що підлягає скасуванню.
За результатами розгляду скарги господарський суд виносить ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 86, 1212 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції по справі №5019/2137/11 задоволити.
2. Скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ВП № 33026172 від 13.06.2012 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
3. Ухвалу відправити сторонам та органу ДВС.
Суддя Бережнюк В.В.